Рішення № 19146730, 17.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р. Справа № 57/35-10

вх. № 911/10

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Погорелова О.В.

суддя Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

прокурора - <Текст >позивача - ОСОБА_1., дов. №02-07/819 від 18.04.2011р.;

Третя особа (ОСОБА_4.)- не з"явився.

Представник відповідача - ОСОБА_2. (за дов.);

Представник третьої особи (ОСОБА_3.) -не з"явився.

3-й особи - <Текст >відповідача - <Текст >3-й особи - <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

в особі Харківської філії, м.Харків 3-я особа прватний нотаріус ОСОБА_4., м.

Харків

в інтересах держави в особі< Текст >3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Театральна" м. Харків 3-я

особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

громадянин--а ОСОБА_3, с. Безлюдівка

3-я особа <Текст >

про стягнення 11304664,71 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ „Укрсоцбанк” в особі Харківської філії (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Театральна", в якій просить суд (з урахуванням прийнятих ухвалою суду від 21.02.2011 року уточнень) на задоволення вимог Позивача за Генеральним договором № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 року, укладеним з ОСОБА_3, у розмірі 14509808,59 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки:

- нежитлові приміщення 2-го поверху №№1-5,7, частина № 14 пл. 47,3 кв.м., № 19,29,30,37,ІІ, III, частини приміщення № IV, пл.. 6,7 кв.м, загальною площею 622,5 кв.м. в літ. “А-2”, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, 38-А та належать Товариству з обмеженою відповідальністю фірмою “ТЕАТРАЛЬНА” на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень б/н вщ 17.01.2006 року , засвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, за реєстровим № 247, акт прийому-передачі від 17.01.2006 року, право власності на яке зареєстроване КП “Харківське районне бюро технічної інвентаризації” згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 9704174, реєстраційний номер 13684476 (номер запису 2584 в книзі 1) від 31.01.2006 року;

- Визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 цього Закону, надати Позивачу - іпотекодержателю право на продаж предмета іпотеки будь-якій ocoбi - покупцеві, а також проведення ycix дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета iпотеки.

- Початкову ціну продажу встановити 4086710,00 грн.

-Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірмою “ТЕАТРАЛЬНА” звільнити займані приміщення, передати АКБ „Укрсоцбанк" в ocoбi Харківської обласної філії одночасно з Актом приймання-передачі нежитлової будівлі, ключі від предмету іпотеки, та податкову накладну.

- Надати АКБ „Укрсоцбанк" в ocoбi Харківської обласної філії до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором.

-3 метою збереження предмету іпотеки до його реалізації надати АКБ „Укрсоцбанк" в ocoбi Харківської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк" право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону з спеціалізованими підприємствами.

-Bci судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 березня 2010 року залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянина Передерія Р.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 липня 2010 року залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Яковлєву К.Б.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

У призначеному судовому засіданні представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 3199), в якій на підставі ст. 22 ГПК України збільшує позовні вимоги та просить суд:

На задоволення вимог Позивача за Генеральним договором № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 року, укладеним з ОСОБА_3, у розмірі 15825767,95 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки:

- нежитлові приміщення 2-го поверху №№1-5,7, частина № 14 пл. 47,3 кв.м., № 19,29,30,37,ІІ, III, частини приміщення № IV, пл.. 6,7 кв.м, загальною площею 622,5 кв.м. в літ. “А-2”, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, 38-А та належать Товариству з обмеженою відповідальністю фірмою “ТЕАТРАЛЬНА” на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень б/н від 17.01.2006 року , засвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, за реєстровим № 247, акт прийому-передачі від 17.01.2006 року, право власності на яке зареєстроване КП “Харківське районне бюро технічної інвентаризації ” згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 9704174, реєстраційний номер 13684476 (номер запису 2584 в книзі 1) від 31.01.2006 року;

- Визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 цього Закону, надати Позивачу - іпотекодержателю право на продаж предмета іпотеки будь-якій ocoбi - пoкупцеві, а також проведения ycix дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета iпотеки.

- Початкову ціну предмету іпотеки встановити 2955700,00 грн., згідно звіту від 22.09.2011 року, виконаного ТОВ “Незалежна профгрупа ”.

- Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірмою “ТЕАТРАЛЬНА” звільнити займані приміщення, передати ПАТ „Укрсоцбанк" в ocoбi Харківської обласної філії одночасно з Актом приймання-передачі нежитлової будівлі, ключі від предмету іпотеки, та податкову накладну.

- Надати АКБ „Укрсоцбанк" в ocoбi Харківської обласної філії до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором.

- 3 метою збереження предмету іпотеки до його реалізації надати АКБ „Укрсоцбанк" в ocoбi Харківської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк" право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону з спеціалізованими підприємствами.

- Bci судові витрати покласти на Відповідача.

Розглянувши вказану заяву, та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає її як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

У судовому засіданні 17 жовтня 2011 року оголошувалась перерва до 17.10.2011 року до 15:00 год. для надання можливості відповідачу ознайомитись з наданою позивачем заявою про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримував та наполягав на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Треті особи у судове засідання не зявились, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили.

26 вересня 2011 третьою особою подано клопотання про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи та будівельно-технічної експертизи, розглянувши які, суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Підставою для призначення бухгалтерської експертизи третя особа визначає те, що для перевірки правильності нарахування заявленої до стягнення заборгованості необхідні спеціальні бухгалтерські знання.

Проте, відповідно до п. 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 встановлено основні види експертиз, до яких не віднесено "бухгалтерську" як вид експертизи.

Як свідчать матеріли справи, судом, відповідно до положень статті 129 Конституції України та статей 4-3,38 Господарського процесуального кодексу України створювались належні умови для дотримання принципу змагальності сторін, свободи в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем до матеріалів справи надані відповідні розрахунки сум заявлених до стягнення за заявлений період, які судом досліджені та перевірені відповідно до вимог діючого законодавства.

Третьою особою в обґрунтування заявлених заперечень, не надані контррозрахунки та не зазначено, яку саме частину заявленої до стягнення суми він заперечує і з яких підстав.

Окрім того, у клопотанні про призначення експертизи третя особа зазначає, що позивач посилається на те, що ним через відділення Приват Банку були сплачені суми: 18.11.2010 року 193,00 грн., 19.11.2010 року 193,00 грн., 18.02.2011 року -115,23 грн., 85,15 грн., 95,83 грн.

Враховуючи, що в процесі розгляду даної справи відповідачем неодноразово подавались клопотання (вх. № 25051, а.с. 127 т.1; вх. № 5559 а.с. 44 т. 2) про призначення судової економічної експертизи, в яких відповідач також обґрунтовував сплатою через відділення Приват Банку кредитних платежів, які позивач відмовився приймати, ухвалою господарського суду Харківської області від 03 березня 2011 року було призначено у справі судову економічну експертизу, поставивши експерту питання щодо документального підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором. Проте, у звязку із несплатою відповідачем вартості експертизи Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, матеріали справи повернуто до суду без виконання експертизи.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для повторного призначення у справі економічної експертизи.

Також в обґрунтування призначення будівельно-технічної експертизи, третя особа посилається на те, що вона не згодна з визначеної позивачем вартості предмету іпотеки, яку здійснено оцінювачем, проте, в обґрунтування цього клопотання третьою особою не надано належних та допустимих доказів, яку саме вартість, на думку третьої особи, повинна складати вартість предмету іпотеки.

Окрім того, суд зазначає, що власником предмету іпотеки є відповідач, а тому питання щодо вартості предмету іпотеки повинно бути вирішено саме відповідачем, а не третьою особою.

Отже, суд не вбачає правових підстав для призначення у справі будівельно-технічної експертизи, оскільки матеріали справи не містять суперечливих даних щодо вартості предмету іпотеки.

При цьому, суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З цих підстав, суд дійшов про відсутність правових підстав для задоволення клопотань третьої особи про призначення експертиз.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 вересня 2007 року, між АКБ СР „Укрсоцбанк" (правонаступник ПАТ “Укрсоцбанк”) (надалі за текстом банк, кредитор, позивач) та Фізичною особою ОСОБА_3. (надалі за текстом позичальник), був укладений Генеральний договір № 805/6/18/7-149 (надалі за текстом кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор (позивач у справі) зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у гривнях та/або у доларах США, Євро, (Кредит), в межах загального ліміту, що дорівнює або є еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним Банком України станом на дату укладення цього Договору, 9900000,00 грн. на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, а Позичальник зобов'язався повернути кредит у строк та на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, сплатити проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього Договору, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додаткових угодах до цього Договору, та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3 кредитного договору, встановлено, що кредитування за цим договором здійснюється протягом періоду з 07.09.2007 року по 05.09.2017 року.

Згідно з пунктами 2.1.3 кредитного договору встановлено вид забезпечення виконання зобовязань позичальника, у тому числі договором з поручителем - ТОВ Фірма „Театральна":наступної іпотеки нежилого приміщення нежитлові приміщення 2-го №№1-5,7, частина № 14 пл. 47,3 кв.м., № 19,29,30,37,11, III, частини приміщення № IV, пл. 6,7 кв.м, загальною площею 622,5 кв.м. в пп “А-2”, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, 8-А заставною вартістю 4086710,00 гривень.

На підставі додаткової угоди № 1 від 07 вересня 2007 року до Генерального договору, (далі за текстом додаткова угода № 1), Позивач зобов'язався надати грошові кошти в сумі 1 200 000,00 гривень з відсотковою ставкою за користування 15,5 % річних та комісій і порядком повернення Позичальником Кредиту рівними частинами в сумі 11009,00 гривень щомісячно , не пізніше 5 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2008 року та кінцевим терміном погашення у сумі 11028 гривень не пізніше 05 вересня 2017 року. Згідно додаткової угоди № 4 від 21 жовтня 2008 року до Генерального договору № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 року сторонами внесено зміни до додаткової угоди № 1 та встановлено, що з 21.10.2008 року, відсоткова ставка становить 19,0 % та комісій.

11 вересня 2007 року між Позивачем та Позичальником укладено додаткову угоду № 2 до Генерального договору (далі за текстом - додаткова угода № 2), на підставі якої, Позивач зобовязався надати позичальнику грошові кошти в сумі 3 400 000,00 гривень (три мільйони чотириста тисяч гривень 00 копійок) з відсотковою у ставкою за користування 15,5 % і порядком повернення Позичальником Кредиту рівними частинами в сумі 31 193,00 гривень щомісячно не пізніше 5 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2008 року та з кінцевим терміном погашення у сумі 31156,00 гривень не пізніше 05 вересня 2017 року. Згідно додаткової угоди № 5 від 21 жовтня 2008 року до Генерального договору № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 року, сторонами внесено зміни до додаткової угоди № 2 та встановили, що з 21.10.2008 року, відсоткова ставка становить 19,0 % та комісій.

11 вересня 2007 року між Позивачем та Позичальником укладено додаткову угоду № 3 до Генерального договору (далі за текстом - додаткова угода № 3), на підставі якої, Позивач зобовязався надати позичальнику грошові кошти в сумі 53000000,00 грн. з відсотковою у ставкою за користування 15,5 % і порядком повернення Позичальником Кредиту рівними частинами в сумі 48624,00 гривень щомісячно не пізніше 5 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2008 року та з кінцевим терміном погашення у сумі 48608,00 гривень не пізніше 05 вересня 2017 року. Згідно додаткової угоди № 6 від 21 жовтня 2008 року до Генерального договору № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 року, сторонами внесено зміни до додаткової угоди № 3 та встановили, що з 21.10.2008 року, відсоткова ставка становить 19,0 % та комісій.

Як свідчить наявні в матеріалах справи меморіальні ордери, листа-заявки позивальника на кредит/транш, виписки по особовому рахунку позичальника та не спростовано сторонами у судових засіданнях, Банком перераховано позичальником передбачені додатковими угодами № 1, 2, 3 грошові кошти.

Пунктами 2.4, 2.5, 2.6 кредитного договору та додаткових угод № 1,2,3, передбачено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється на рахунок в Харківській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк" у валюті наданого кредиту щомісячно в останній робочий день не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, у випадку, якщо день сплати процентів за користування кредитом припадає на неробочий день кредитора, то днем сплати процентів вважається попередній робочий день кредитора. Нарахування та сплата комісій за користування кредитом здійснюється на рахунок в Харківській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк" (позивача) в порядку, в сумі та в строки, що встановлені тарифами. Нарахування неустойки (пені) здійснюється в останній робочий день поточного місяця за період з дня виникнення простроченої заборгованості за Кредитом та/або нарахованими процентами чи комісіями по передостанній робочий день поточного місяця.

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору та пункту 2.7 додаткових угод № 1,2,3, кредит вважається повернутим в момент (день) зарахування грошових коштів в сумі заборгованості за Кредитом на позичковий рахунок, вказаний у п.2.1. договору.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 07 вересня 2007 року між іпотекодержателем - АКБ СР “Укрсоцбанк” (позивачем) та іпотекодавцем - ТОВ “Театральна” (відповідачем) був укладений іпотечний договір №805/13/18-5/7-914, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4. та зареєстрований в реєстрі за № 34 (далі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого, іпотекодавець (відповідач) передав на забезпечення зобовязань за Генеральною угодою № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 року нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 2-го поверху №№1-5,7, частина № 14 пл. 47,3 кв.м., № 19,29,30,37,ІІ, III, частини приміщення № IV, пл.. 6,7 кв.м, загальною площею 622,5 кв.м. в літ. “А-2”, заставною вартістю 4086710,00 грн., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, 38-А та належать Товариству з обмеженою відповідальністю фірмою “ТЕАТРАЛЬНА” на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень б/н вщ 17.01.2006 року , засвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, за реєстровим № 247, акт прийому-передачі від 17.01.2006 року, право власності на яке зареєстроване КП “Харківське районне бюро технічної інвентаризації ” згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 9704174, реєстраційний номер 13684476 (номер запису 2584 в книзі 1) від 31.01.2006 року.

Пунктом 1.2 іпотечного договору сторони встановили, що загальна вартість предмету іпотеки становить 4086710,00 грн.

Пунктами 1.3, 1.4, 1.5 іпотечного договору встановлено зміст основного зобовязання: повернення кредиту в сумі 9900000,00 грн., з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом 05 вересня 2017 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене зобовязання, сплата процентів, комісій, можливої неустойки, відшкодування витрат повязаних з предявленням вимог за основним зобовязанням, із зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки, збитків, завданих порушенням умов іпотечного договору.

Пунктом 1.7 іпотечного договору сторони встановили, що за наявності прав чи вимог інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі підтверджених виконавчими документами, іпотекодержатель (позивач у справі) має переважне право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

На виконання вимог пункту 1.11 іпотечного договору приватним нотаріусом ОСОБА_4.. 08.09.2007 року об 16:45 год. було внесено до державного реєстру іпотек реєстрацій запис (№ витягу 14319162), параметрами якого є іпотечний договір №805/13/18-5/7-914, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4. за реєстраційним № 5628016.

Згідно з пунктом 1.11 іпотечного договору передбачено накладення нотаріусом заборону на відчуження предмета іпотеки.

Пунктом 6.3 іпотечного договору сторони погодили строк його дії з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до припинення основного зобовязання, а також іпотека припиняється на підставах, передбачених Законом України “Про іпотеку ”.

Згідно з пунктом 5.1, 5.2 іпотечного договору, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись статтею 5 Закону України “Про третейські суди ”, домовляються про те, що спір розглядається одно особо третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

При цьому суд враховує вказівки, які міститься у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.06.2003 року, а також в листі Вищого арбітражного суду України від 10.03.1998 року "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів", згідно з якими: господарський суд, до якого подано позов, з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору у господарському суді і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Оскільки, матеріали справи свідчать, що заперечень з жодної сторони щодо вирішення спору у господарському суді не надходило, тому дана справа розглядається згідно з нормами, передбаченими ГПК України.

Як свідчать матеріали справи, Позивач згідно меморіальних ордерів надав кредитні кошти за договором шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку в Харківській обласній філії АКБ “Укрсоцбанк” на поточний рахунок Позичальника в межах суми Траншів Кредиту.

Згідно з умовами кредитного договору (п. 4.3.4, 4.3.6) та додаткових угод до нього, Позичальник взяв на себе обов'язки погасити в повному обсязі Кредит, сплачувати проценти та комісії, неустойку та пеню в строки договорами.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, позичальник (відповідач) порушив умови договору кредиту щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за його користування, у звязку чим, у позивача на підставі п. 3.2.5 додаткових угод до кредитного договору виникли підстави вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобовязань за кредитним договором, а саме: повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також сплати можливої неустойки та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, у звязку з чим, третій особі направлено лист - претензію (№ 18-3-15/67-1149 від 12.03..2009 року), з вимогою сплати відсотків та комісії по кредиту та про дострокове повернення кредиту.

Проте, зазначені вимоги залишилися без відповіді, позичальник заборгованість не сплатив.

13 жовтня 2009 року відповідачу направлено лист - претензію вих. № 11.2.1/67-4877 від 13.10.2009 року), в якому позивач повідомив про порушення позичальником ОСОБА_3. своїх зобовязань за кредитним договором та повідомив, про необхідність сплатити виниклу заборгованість та про звернення стягнення на заставне майно, а саме: нерухомість за адресою: м. Харків, вул.. Цілиноградська, 38-А.

Проте, зазначені вимоги залишилися без відповіді, а заборгованість не погашеною.

За розрахунком позивача, станом на 10.08.2011 року загальна сума боргу за кредитним договором перед кредитором - ПАТ "Укрсоцбанк" (позивачем у справі) складає 151825767,95 грн. з яких:

- загальна сума заборгованості за додатковою угодою № 1 становить 1 647 795,98 грн. , у тому числі поточна заборгованість за кредитом - 803676,00 грн.; поточна заборгованість за відсотками - 6774,93 грн..; прострочена заборгованість за кредитом - 363296,56 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 319124,13 грн.; пеня по простроченому кредиту та процентам - 154924,47 грн.;

- загальна сума заборгованості за додатковою угодою № 2 становить 5 635 944,54 грн., у тому числі: поточна заборгованість за кредитом - 2277052,00 грн.; поточна заборгованість за відсотками -19376,69 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 1060559,94 грн.; прострочена заборгованість за відсотками -1656649,60 грн.; пеня по простроченому кредиту та процентам - 622306,31 грн.

- загальна сума заборгованості за додатковою угодою № 3 становить 8542027,43 грн., у тому числі, поточна заборгованість за кредитом 3549536,00 грн.; поточна заборгованість за відсотками - 30204,17 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 1653096,47 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 2409773,18 грн.; пеня по простроченому кредиту та процентам - 899417,61 грн.

У звязку з тим, що відповідач та третя особа у встановлений договором строк за вимогою позивача не повернули суму боргу, у позивача виникла підстава для звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому позивач на задоволення своїх вимог за Генеральним договором № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 року, укладеним з ОСОБА_3, у розмірі 15825767,95 грн. просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення 2-го поверху №№1-5,7, частина № 14 пл. 47,3 кв.м., № 19,29,30,37,ІІ, III, частини приміщення № IV, пл.. 6,7 кв.м, загальною площею 622,5 кв.м. в літ. “А-2”, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, 38-А та належать Товариству з обмеженою відповідальністю фірмою “ТЕАТРАЛЬНА”.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення позичальником або його майновим поручителем ТОВ фірма “Театральна”(відповідачем у справі) заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За користування кредитом сторонами договору кредиту були встановлені проценти у розмірі 15,5 процентів річних, а з 21.10.2008 року 19,0 % річних.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаних норм вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.2.5 додаткових угод до кредитного договору передбачено право Кредитора у разі порушення Позичальником зобов'язань, зазначених у п.п. 3.3.3 - 3.3.16 договору за письмовим повідомленням до Позичальника в односторонньому порядку розірвання договору кредиту, що має наслідком дострокове протягом 20 календарних днів від дня отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Кредитора, виконання Позичальником всіх своїх зобов'язань за договором, а саме: повернення кредиту сплати процентів, комісій, а також сплати можливої неустойки та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання. Після погашення зазначених вимог цей Договір вважається розірваним.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем та третьою особою, позичальник систематично порушував умови договору щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, у звязку з чим, позивачем, відповідно до п. 3.2.5 додаткових угод до кредитного договору та п. 2.4.4 іпотечного договору надіслано на адреси позичальника (ОСОБА_3) та заставодавця (ТОВ фірма “Театральна” ) листи вимоги - вих. № 18-3-15/67-1149 від 12.03.2009 року та вих. № 11.2.1/67-4877 від 13.10.2009 року про погашення повне погашення заборгованості по кредиту, відсотків, пені та штрафів, які у встановлений строк не задоволені ані позичальником ані заставодавцем. Факти отримання зазначених повідомлень не спростовано відповідачем та третьою особою у судових засіданнях.

З зазначеного вбачається, що банк (позивач) правомірно предявив вимогу до третьої особи щодо дострокового повернення кредиту, процентів. Проте, в порушення вимог договору, позичальником та відповідачем за первісним позовом не задоволено вимоги Банку щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом, у звязку з чим, третя особа та відповідач визнаються судом такими, що прострочили виконання зобовязання за кредитними договорами та додатковими угодами до нього в частині сплати заборгованості по кредиту, заборгованості по погашенню відсотків.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач та третя особа не надали суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості за Генеральним договором № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 року та додаткових угод до нього та не надав документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем відповідачу заборгованості по кредиту та відсоткам за його користування у загальному розмірі 14149119,56 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Згідно з пунктами 5.1 кредитного договору та 4.1 додаткових угод № 1,2,3 за порушення термінів повернення кредиту та / або процентів, комісій позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобовязань за договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 10.08.2011 року склала 1676648,39 грн. , з яких: за додатковою угодою № 1: 154924,47 грн.; за додатковою угодою № 2: 622306,31 грн., за додатковою угодою № 3: 899417,61 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені у сумі 1676648,39 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст. 589 Цивільного кодексу України.

Пунктами 2.4.3, 4.1 укладеного договору іпотеки, сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником (третьою особою) основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, п. 1.4 іпотечного договору сторони встановили зміст основного зобовязання: повернення кредиту в межах загального ліміту 9900000,00 грн. з кінцевим термінів погашення заборгованості 05.09.2017 року., сплата процентів за користування кредитом у розмірі 19,0 % річних (з урахуванням додаткової угоди № 1) та комісій, сплата можливої неустойки (пені та штрафу), відшкодування витрат, повязаних з предявленням вимог за основним зобовязанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку ”, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Судом встановлено та не спростовано сторонами у судовому засіданні, що станом на 10 серпня 2011 року загальна сума заборгованості за Генеральною угодою № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 року перед кредитором - ПАТ "Укрсоцбанк" (позивачем у справі) складає 15825767,95 грн., з яких: 14149119,56 грн. заборгованість зі сплати кредиту та відсотків та 1676648,39 грн. пеня.

Відповідно до умов п. 1.1 іпотечного договору, на забезпечення зобовязань за Генеральною угодою № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 року, відповідач (Іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (Іпотекодержателю) наступне нерухоме майно: на забезпечення зобовязань за Генеральною угодою № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 року нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 2-го поверху №№1-5,7, частина № 14 пл. 47,3 кв.м., № 19,29,30,37,ІІ, III, частини приміщення № IV, пл.. 6,7 кв.м, загальною площею 622,5 кв.м. в літ. “А-2”, заставною вартістю 4086710,00 грн., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, 38-А.

Частина 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і тому числі на підставі рішення суду.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобовязання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові повязаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобовязання.

З аналізу статей 596, 597 Цивільного кодексу України вбачається, що притримання речі, як спосіб забезпечення зобовязання кредитором, передбачає задоволення його вимог за рахунок речі, що притримується, у тому ж порядку, як і реалізація предмета застави, яка врегульована ст. 591 Цивільного кодексу України. Вказаною правовою нормою також передбачено реалізація шляхом продажу з публічних торгів чи іншим передбаченим договором або законом способом предмету застави, на який звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

В звязку з невиконанням забезпечених іпотекою зобовязань відповідно ст. 33 Закону України “Про іпотеку ” та п. 2.4.3. іпотечного договору банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у судових засіданнях, позивачем відповідно до положень статей 33, 35 Закону України «Про іпотеку», в звязку з порушенням боржником основного зобовязання, було надіслано на адресу іпотекодавця та боржника письмову вимогу про усунення порушення, зокрема, 13 жовтня 2009 року та 18 листопада 2009 року відповідачу направлено відповідні листи - претензії за вих. № 11.2.1/67-4877 від 13.10.2009 року та вих. № 12.02.1/67-5647, в якому позивач повідомив про порушення позичальником ОСОБА_3. своїх зобовязань за генеральним договором та повідомив, про необхідність виконати зобовязання зі сплати заборгованості за кредитним та іпотечним договорами, а також погасити усі штрафні санкції. Окрім цього, позивач повідомив про звернення стягнення на заставне майно, а саме: нежитлові приміщення 2-го поверху №№1-5,7, частина № 14 пл. 47,3 кв.м., № 19,29,30,37,ІІ, III, частини приміщення № IV, пл.. 6,7 кв.м, загальною площею 622,5 кв.м. в літ. “А-2”, заставною вартістю 4086710,00 грн., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, 38-А. Зазначені вимоги були отримані відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення, які надані позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" (в редакції Закону, який діяв на дату предявлення вимоги), у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку про, те що позивачем було дотримано вимог ч.1 ст. 35 Закону Украйни “Про іпотеку”.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись статтею 33 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - суд вважає вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 15825767,95 грн. обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, окрім всього іншого, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, якою встановлено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, якщо це передбачено в рішенні суду. При цьому, ціна продажу предмету іпотеки встановлюється на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У статті 41 Закону України "Про іпотеку" передбачається, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю.

Пунктом 4.6. іпотечного договору встановлено, що позивач (Іпотекодержатель) за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

- 4.6.1 на підставі рішення суду:

або

4.6.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса:

або

4.6.3 шляхом передачі іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку”:

або

4.6.4 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України “Про іпотеку”:

або

4.6.5 шляхом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”.

Згідно з пунктом 4.7 договору передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме:

- 4.7.1 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України “Про іпотеку”

або

4.7.2 або продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно звіту про вартість майна, які є предметом іпотеки, виконаного ТОВ «Незалежна профгрупа» 28.09.2011 року, вартість предмету іпотеки складає 2955700,00 грн.

При цьому суд враховує, що відомості, відображені у зазначеному звіті не спростовані відповідачем, тому є належними на допустимими доказами для відображенні при вирішені даного спору.

Стаття 34 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що рішенням суду предмет іпотеки може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Для реалізації вказаного права управління у позивача за первісним позовом виникає необхідність у отриманні правовстановлюючих документів на нерухомість, що складає предмет іпотеки.

Також, відповідно до пункту 4.5 іпотечного договору сторони передбачили, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою забезпечення належного господарського використання згідно з його цільовим призначенням, а також отриманням доходів, предмет іпотеки передається іпотекодержателю (позивачу у справі) або третій особі, за погодженням між іпотекодавцем (відповідачем у справі) та іпотекодержателем в управління на період його реалізації у порядку, встановленому договором, управління предметом іпотеки може здійснюватися, зокрема, шляхом його передачі в найом (оренду), лізинг, інше платне користування, тощо.

Враховуючи викладене, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позову в частині позовних вимог щодо надання позивачу до моменту продажу права на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором.

При цьому, в частині вимог про зобовязання відповідача звільнити займані приміщення та передати позивачу одночасно з актом приймання-передачі нежитлової будівлі, ключі від предмету іпотеки та податкову накладну, а також про зобовязання відповідача, з метою збереження предмету іпотеки до його реалізації, надати позивачу право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями та укладення договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами то, суд зазначає, що нормами чинного законодавства, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, проте, вказаними нормами не передбачено вказаного способу захисту порушених прав, які були визначені позивачем у цій частині його вимог, тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволені в цієї частини вимог позивача.

При цьому суд враховує, що аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВГСУ у справі № 56/276-09.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,ст.ст. 16, 525, 546, 590, 598,599,610,611,612,626,628,629,652,1054,1048,1049, 1050 ЦК України, статтями 174,179,193, Господарського кодексу України, статтями 3,7,12,19,33, 34,38, 39 Закону України "Про іпотеку", ст.22 Закону України “Про судоустрій”, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 3199).

Позов задовольнити частково.

На задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", (м. Київ, вул. Ковпака, 29 код ЄДРПОУ № 00039019) за Генеральним договором № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 року, укладеним з ОСОБА_3, у загальному розмірі 15825768,06 грн., з яких, 6630264,00 грн. поточна заборгованість за кредитом, 56355,79 грн. поточна заборгованість за відсотками, 3076952,97 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 4385546,91 грн. прострочена заборгованість за відсотками, 1676648,39 грн. пеня по простроченому кредиту та процентам, звернути стягнення на предмет іпотеки:

- нежитлові приміщення 2-го поверху №№1-5,7, частина № 14 пл. 47,3 кв.м., № 19,29,30,37,ІІ, III, частини приміщення № IV, пл.. 6,7 кв.м, загальною площею 622,5 кв.м. в літ. “А-2”, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, 38-А, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю фірмою “ТЕАТРАЛЬНА” (місце знаходження: Україна, 61072, м. Харків, Просп. Леніна, буд. 56, юридична адреса: м. Харків, вул. Цілиноградська, буд. 38-А, ідентифікаційний код 22711842) на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № б/н від 17.01.2006 року, засвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, за реєстровим № 247, акт прийому-передачі від 17.01.2006 року, право власності на яке зареєстроване КП “Харківське районне бюро технічної інвентаризації ” згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 9704174, реєстраційний номер 13684476 (номер запису 2584 в книзі 1) від 31.01.2006 року;

- Визначити у рішенні cпociб peaлізації предмета іпотеки за оціночною вартістю, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону, надати іпотекодержателю - Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" (м. Київ, вул.. Ковпака, 29 код ОКПО 00039019), право на продаж предмета іпотеки будь-якій ocoбi-пoкупцеві, а також проведення ycix дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки;

- Початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації встановити 2955700,00 грн., згідно звіту від 22.09.2011 року, виконаного ТОВ “Незалежна профгрупа ”;

- Надати ПАТ „Укрсоцбанк" в ocoбi Харківської обласної філії до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення cвоїx вимог за Генеральним договором № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 року.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю фірми “Театральна” (Місце знаходження: Україна, 61072, м.Харків, Просп. Леніна, буд. 56, юридична адреса: м. Харків, вул. Цілиноградська, буд. 38-А, ідентифікаційний код 22711842) на користь Публічного Акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" в особі Харківської обласної філії (код ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вул. Ковпака, 29) 25330,00 грн. державного мита та 234,35 грн. державного мита.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині вимог в задоволені відмовити.

Головуючий суддя (підпис< Текст >Аюпова Р.М.

суддя (підпис< Текст >Погорелова О.В.

суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 24 жовтня 2011 року

справа № 57/35-10