Рішення № 19145626, 25.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 12/156-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомвідкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія»

до селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННО-УКРАЇНСЬКА

ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ»

про стягнення заборгованості у розмірі 11768,70 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №18 від 03.03.2010 року);

від відповідача: не зявився,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

не зявився,

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія»(далі позивач) до селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ»(далі відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННО-УКРАЇНСЬКА ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ», про стягнення заборгованості у розмірі 11768,70 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що між відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі третя особа), був укладений договір фінансового лізингу №Л0061 від 15.06.2006 року (далі договір фінансового лізингу), згідно з умовами якого третя особа зобовязувалась придбати та передати відповідачу в лізинг рухоме майно (далі предмет лізингу), а відповідач зобовязувався прийняти предмет лізингу, вчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові та інші, передбачені договором, платежі.

01 листопада 2006 року між третьою особою та позивачем був укладений договір факторингу валютних цінностей №05/FLT-100-11-06 (далі договір факторингу), згідно з умовами якого позивач зобовязувався за плату передати в розпорядження третьої особи грошові кошти, а третя особа зобовязувалась відступити позивачу право грошової вимоги зі сплати лізингових платежів, що виникло з договору фінансового лізингу №Л0061 від 15.06.2006 року, укладеного між третьою особою та відповідачем.

Відповідач, починаючи з лютого 2010 року, лізингові платежі не сплачував.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість із компенсації вартості предмету лізингу в розмірі 10834,86 грн. та заборгованість із виплати винагороди у сумі 933,84 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2011 року, справу призначено до розгляду 27.09.2011 року.

27 вересня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 11.10.2011 року.

01 вересня 2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., Тетіївський р-н, с. Ненадиха, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

11 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 25.10.2011 року.

25 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

15 червня 2006 року між селянським (фермерським) господарством «ВІКТОРІЯ»(далі відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННО-УКРАЇНСЬКА ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ»(далі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору) був укладений договір фінансового лізингу №Л0061 (далі договір фінансового лізингу), згідно з умовами якого третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі третя особа), зобовязувалась придбати та передати відповідачу в лізинг рухоме майно (далі предмет лізингу), а відповідач зобовязувався прийняти предмет лізингу, вчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові та інші, передбачені договором, платежі.

21 червня 2006 року третя особа передала відповідачу предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі №01-Л0061.

01 листопада 2006 року між третьою особою та відкритим акціонерним товариством Банком «БІГ Енергія»(далі позивач) був укладений договір факторингу валютних цінностей №05/FLT-100-11-06 (далі договір факторингу), згідно з умовами якого позивач зобовязувався за плату передати в розпорядження третьої особи грошові кошти, а третя особа зобовязувалась відступити позивачу право грошової вимоги зі сплати лізингових платежів, що виникло з договору фінансового лізингу №Л0061 від 15.06.2006 року, укладеного між третьою особою та відповідачем.

Відповідач, починаючи з лютого 2010 року, лізингові платежі не сплачував.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість із компенсації вартості предмету лізингу в розмірі 10834,86 грн. та заборгованість із виплати винагороди у сумі 933,84 грн.

Ч. 1 ст. 350 Господарського кодексу України встановлено, що банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно з ч. 7 цієї статті, правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з п. 4.1 договору, лізингові платежі за цим договором складаються із суми платежів, які компенсують вартість предмета лізингу, суми платежів як винагороди лізингодавця (третьої особи) за виданий у користування (оренду) предмет лізингу, та платежів як компенсація послуг з моніторингу предмету лізингу та страхуванню.

П. 4.2 договору передбачено, що винагорода за отриманий у користування предмет лізингу розраховується за ставкою 19,5% річних.

Так, розмір винагороди за отриманий у користування предмет лізингу становить 933,84 грн.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач жодних документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з компенсації вартості предмету лізингу у розмірі 10834,86 грн. та заборгованості з виплати винагороди у сумі 933,84 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 350, ч. ч. 1, 7 ст. 292, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов відкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія»до селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННО-УКРАЇНСЬКА ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ», про стягнення заборгованості у розмірі 11768,70 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ»(Київська обл., Тетіївський р-н, с. Ненадиха, код 20626960) на користь відкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія»(м. Київ, вул. Комінтерна, 15, код 20023463) заборгованість із компенсації вартості предмету лізингу в розмірі 10834,86 грн. (десять тисяч вісімсот тридцять чотири грн. 86 коп.); заборгованість із виплати винагороди у сумі 933,84 грн. (девятсот тридцять три грн. 84 коп.); 117,69 грн. (сто сімнадцять грн. 69 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 31.10.2011 року.