Рішення № 19145304, 21.10.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.2011 Справа № 5008/1134/2011

17/5008/1134/2011 11880/2011

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом головного управління міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород (далі головне управління) до управління майном міста Ужгородської міської ради, м. Ужгород (далі - управління) за участю товариства з обмеженою відповідальністю „Праймінвестбуд” як третьої особи у справі на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, м. Ужгород (далі - товариство)

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю;

відповідача ОСОБА_2, представник за дорученням;

третьої особи Сірий О.Є., директор, ОСОБА_3, представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним договору про переведення боргу

Позивач звернувся до суду з даними позовними вимогами, а представник його наполягає на їх задоволенні, вважаючи незаконним договір про переведення боргу (далі оспорюваний договір) укладений 4.01.11 департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (департамент), правонаступником якого є відповідач у справі, як первісним боржником та головним управлінням - позивачем у даній справі як новим боржником про переведення боргу за підрядні роботи виконані товариством відповідно до договору № 10-04/150101 від 17.08.10 укладеного останнім як підрядником та департаментом як замовником робіт з реконструкції перехрестя вулиць у м. Ужгороді (далі договір підряду). Як на підставу визнання недійсним оспорюваного договору посилається на відсутність згоди товариства як кредитора на переведення боргу; відсутність у департаменту як особи, що уклала оспорюваний договір, повноважень на його укладення за змістом Положення про Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (Положення) та на відсутність дозволу Ужгородської міської ради департаменту на укладення оспорюваного договору. При цьому, дозвіл наданий за змістом п. 7 рішення Ужгородської міської ради від 23.11.10 № 22 (рішення № 22) Ужгородською міською радою департаменту на «…укладання з головним управлінням міського господарства Ужгородської міської ради договорів про переуступку прав та обовязків в частині питань житлово-комунального господарства міста Ужгорода»таким не вважає, оскільки дозвіл надано департаменту, а не управлінню (хоча назва цього структурного підрозділу змінена цим же рішенням); дозвіл надано на переуступку, а не на переведення прав та обовязків; дозвіл стосується сфери житлово-комунального господарства, до якої не відносяться питання реконструкції доріг.

Відповідач письмовим відзивом та його представник у судовому засіданні повністю визнають позовні вимоги з підстав наведених у позові та не заперечують проти їх задоволення.

Залучене судом до участі у справі ТОВ „Праймінвестбуд” як третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору письмовим відзивом та представники його в ході судового засідання заперечують проти позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. Спростовують відсутність згоди товариства як кредитора на переведення боргу наданим суду листуванням департаменту та товариства з цього приводу. Стверджують про наявність повноважень департаменту на укладення оспорюваного договору відповідно до рішення № 22 та відповідно до Положення (яке діяло з 10.04.09 до 1.02.11, коли вступило в дію нове положення про зазначений структурний підрозділ Ужгородської міської ради), оскільки його п.п. 2.3 та 3.1 передбачені функції по належній експлуатації доріг, мостів, підвищенню рівня благоустрою обєктів шляхового господарства. Зазначеним рішенням було також покладено ці функції на головне управління позивача у справі, - і таким чином відбулися зміни у структурі виконавчих органів Ужгородської міської ради та передача частини функцій у галузі житлово-комунального господарства від департаменту як самостійного структурного підрозділу до іншого новоствореного підрозділу головного управління, що і послугувало підставою укладення оспорюваного договору. Крім того, посилаються на те, що товариство та головне управління на виконання оспорюваного договору тим же днем 4.01.11 - уклали додаткову угоду до договору підряду, якою внесено зміни до договору підряду і замовником за яким стало головне управління, з якого рішенням господарського суду Закарпатської області у межах справи № 5008/501/2011 від 30.08.11 стягнуто на користь товариства заборгованість за виконані роботи за договором підряду.

Суд з огляду на приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не приймає визнання позову відповідачем, оскільки ці дії порушують права товариства третьої особи у справі, тому продовжує розгляд справи по суті.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового розгляду пояснення представників учасників процесу, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову в позові повністю.

При цьому суд виходив з того, що у ході судового розгляду було встановлено наступне:

- 17.08.10 товариство як підрядник та департамент як замовник уклали договір підряду, предметом якого були підрядні роботи з реконструкції перехрестя вулиць Легоцького-Заньковецької-Тлехаса у м. Ужгороді загальною вартістю 4481001,58 грн.; роботи підрядником виконані, однак вартість їх не оплачена повністю, у звязку з чим станом на 4.01.11 існувала заборгованість департаменту перед товариством на суму 1896461,55 грн.;

- 4.01.11 департамент як первісний боржник та головне управління - позивач у даній справі як новий боржник уклали оспорюваний у даній справі договір про переведення боргу за підрядні роботи виконані товариством відповідно до договору підряду. Підставою укладення цього договору сторони в його преамбулі зазначили рішення Ужгородської міської ради від 23.11.10 № 22.

За змістом зазначеного рішення, що долучене до матеріалів справи, Ужгородська міська рада вирішила: створити головне управління міського господарства позивач у справі як свій структурний підрозділ із статусом юридичної особи та затвердити відповідне Положення (п.п. 1, 2); змінити назву «департамент міського господарства»на «управління майном міста»- відповідач у даній справі та затвердити відповідне Положення, що вступить у силу з 1.02.11 (п.п. 3, 4); дати дозвіл департаменту на укладення з головним управлінням договорів переуступки прав та обовязків в частині питань житлово-комунального господарства м. Ужгорода (п.7).

Укладенню оспорюваного договору переведення боргу передувало листування департаменту як замовника та товариства як підрядника щодо необхідності надання останнім письмової згоди на переведення боргу за виконані у 2010р. роботи, замовником яких виступав департамент, у звязку із перейменуванням департаменту на управління та створенням головного управління, якому передано функції замовника та розпорядника бюджетних коштів (повідомлення № 01-12/815 від 31.12.10) та, власне, згода товариства на переведення боргу департаменту за виконані роботи на суму 1896461,55 грн. головному управлінню (вих. № 37 від 31.12.10);

- 4.01.11 товариство та головне управління уклали додаткову угоду до договору підряду, за текстом п. 1 якої преамбулу договору підряду було викладено в новій редакції, а саме, встановлено, що замовником за договором підряду є головне управління. Станом на час даного судового розгляду у межах справи № 5008/501/2011 за позовом товариства до головного управління та Ужгородської міської ради як відповідачів-1, 2 винесено рішення господарського суду Закарпатської області від 30.08.11 про стягнення з головного управління на користь товариства заборгованості за виконані за договором підряду роботи на суму 1896461,55 грн. в частині основного боргу (рішення суду не набрало законної сили).

Наведені обставини доведені матеріалами справи та не спростовані у встановленому порядку ніким із учасників процесу. Таким чином, твердження позивача у даній справі щодо відсутності згоди товариства як кредитора на переведення боргу та щодо відсутності дозволу Ужгородської міської ради департаменту на укладення оспорюваного договору як підстави визнання недійсним оспорюваного договору спростовані у ході судового розгляду.

Що стосується відсутності повноважень департаменту на укладення оспорюваного договору як підстави визнання недійсним останнього, то такі твердження також спростовуються вищезазначеним рішенням № 22, за текстом якого (п. 7) департамент був уповноважений на укладення договорів переуступки прав та обовязків (що мають однорідну правову природу з договором переведення боргу) та Положенням про Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, яке затверджене рішенням Ужгородської міської ради від 10.04.09 № 1057 «Про затвердження положень про структурні підрозділи»та яке діяло до 1.02.11, коли згідно п. 4 рішення № 22 вступило в силу Положення про управління майном міста. Так, за приписами Положення департамент створений як самостійний структурний підрозділ Ужгородської міської ради зі статусом юридичної особи, основним завданням та метою діяльності якого, згідно п. 2.1, є реалізація державної політики комплексного розвитку житлово-комунального господарства незалежно від форм власності у сфері, зокрема, дорожнього і зеленого господарства та благоустрою. Відповідно до підп. 1, 2 п. 2.3 Положення на департамент покладено забезпечення належної експлуатації доріг, мостів, зелених зон, підвищення рівня благоустрою обєктів шляхового господарства.

З огляду на предмет спору у даній справі до спірних відносин сторін належить застосовувати відповідні приписи Цивільного кодексу України (ЦКУ), що регулюють питання визнання недійсним договору (правочину).

Так, за приписами ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто даною нормою встановлена презумпція правомірності правочинів.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав передбачених законом.

Підставою для визнання судом недійсності правочину за змістом ст. 215 ЦКУ є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього ж кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до приписів ст. 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

З огляду на наведені вище фактичні обставини справи та зазначені приписи законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, оскільки всі наведені позивачем підстави не знайшли свого підтвердження та спростовані у ході судового розгляду, інших підстав визнання недійсним оспорюваного договору судом не встановлено, відтак у позові належить відмовити.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду у порядку встановленому цим же кодексом.

Повний текст рішення виготовлено 7.11.11

Суддя Ушак І.Г.