Рішення № 19144855, 09.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 листопада 2011 р. Справа 13/125/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 Б, каб. 406 А; код ЄДРПОУ 32770030)

до:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

про стягнення 173128,39 грн. заборгованості

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : ОСОБА_2, довіреність

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 15.09.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 173128,39 грн. заборгованості, що включає в себе: 138460,85 грн. - боргу; 9987,37 грн. - інфляційних нарахувань; 17757,13 грн. - пені та 6923,04 грн. - штрафу, з призначенням до слухання на 28.09.2011 р., однак в зв'язку з неодноразовою неявкою представників сторін судові засідання відкладались.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

У судове засідання 09.11.2011 р. з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 27.10.2011 р. №9882р-9883р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

01.06.2011 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу товару №б/н, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у зумовлені строки (строк) другій стороні - відповідачу (покупцеві) товар, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1). Предметом договору є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у рахунках та накладних продавця, які є невід'ємними додатками до договору (п.1.5).

Відповідно до п.1.2 договору, оплата здійснюється в безготівковій формі на поточний рахунок продавця в національній валюті України.

Покупець отримує товар зі складу продавця, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.5).

Загальна кількість товарів їх кількісний склад та вартість вказується на момент передачі в накладній. Здійснення оплати покупцем по рахунку або факт приймання товару за видатково-прибутковою накладною, що підтверджується підписом на видатково-прибутковій накладній покупці є безумовною згодою покупця із кількістю поставлених товарів із частковим співвідношенням (асортимент, сортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами (п.2.1).

Передача товару від продавця покупцеві здійснюється під час вибірки товару на складі продавця за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою продажу товару (п.3.2).

Позивачем на виконання взятих на себе договірних зобов'язань було передано відповідачу, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 140560,85 грн., що підтверджується обопільно підписаною накладною №1705-06 від 01.06.2010 р.

Умовами договору, а саме п.п.7.1,7.2, сторонами погоджено ціну та порядок розрахунків, а саме покупець повинен оплатити отриманий товарне пізніше 90 календарних днів з дати його отримання, вказаній в накладній, на поточний рахунок продавця. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості товару, яка становить 140560,85 грн., форма розрахунку безготівкова. Оплата здійснюється покупцем на підставі договору в розмірі, який обумовлений виписаними рахунками та видатково-прибутковими накладними.

Відповідач, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, оплату за отриманий товар здійснив частково, на загальну суму 2100 грн., а саме 01.03.2011 р. на суму 2000,00 грн. та 14.04.2011 р. на суму 100,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача 10.05.2011 р. було направлено вимогу №86 щодо погашення суми боргу, однак яка останнім була залишена без реагування.

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 138460,85 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином суд приходить до висновку що у відповідача виникло зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар по договору купівлі-прдажу від 01.06.2011 р.

Відповідачем доказів виконання зобов'язань та сплати суми боргу надано не було.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Аналізуючи викладені обставини та керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 138460,85 грн. - суми основного боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 17757,13 грн. - пені та 6923,04 грн. - штрафу, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст.232 ГК України).

Як вбачається з розрахунку позивача останнім нараховано пеню за період з 01.09.2010 р. по 30.06.2011 р., та складає 302 дні.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 6923,04 грн. - штрафу, підлягає задоволенню, щодо вимоги про стягнення 17757,13 грн. - пені, то вона підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 10642,52 грн. (за період з 11.09.2010 р. по 11.03.2011 р.), з покладанням на відповідача судових витрат пропорційно сумі задоволених вимог, так як зазначені штрафні санкції, передбачені сторонами п.8.3 договору, де вказано, що за порушення грошових зобов'язань за договором, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 5% від заборгованої суми одноразово та додатково нараховуватиметься пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки терміну сплати від заборгованої суми, якщо таке прострочення становитиме більше 10 днів з моменту настання оплати.

Щодо стягнення 7114,61 грн. пені, відмовити, як безпідставно нараховані.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 9987,37 грн. - інфляційних нарахувань, згідно наданого ним розрахунку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 9987,37 грн. - інфляційних нарахувань, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 Б, каб. 406 А; код ЄДРПОУ 32770030) 138460,85 грн. - боргу; 9987,37 грн. - інфляційних нарахувань; 10642,52 грн. - пені; 6923,04 грн. - штрафу; 1660,14 грн. - витрат на державне мито та 226,30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених вимог.

3.Відмовити в частині стягнення 7114,61 грн. пені.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 11 листопада 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 Б, каб. 406 А)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1).