Ухвала суду № 19133330, 23.07.2011, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

справа № 2-2289/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року червня 20 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря

з участю представників: позивача

відповідача

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Софія»до ОСОБА_4 про стягнення суми страхового відшкодування,

встановив:

Відповідач позов повністю не визнав, вважаючи себе неналежним відповідачем, оскільки його цивільна відповідальність була застрахована.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала предявлені у травні 2010 року через суд вимоги з урахуванням уточнень про стягнення 1930 гривень страхового відшкодування, виплаченого на користь ОСОБА_5 на відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася у квітні 2008 року через порушення правил безпечності швидкості руху діями та за вини відповідача, який керував автомобілем, з підстав проведення цієї виплати на виконання договору майнового страхування з переходом до позивача прав вимоги, які мав власник пошкодженого майна, що не визнає відповідач. Представник позивача в судовому засіданні не ставила під сумнів вірогідність страхового полісу, поданого в копії стороною відповідача, і, відповідно, факт страхування цивільної відповідальності відповідача не заперечувала.

Представник відповідача в судовому засіданні наголосила, що відповідальною за збитки особою в силу договору страхування цивільної відповідальності і Закону має визнаватися ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Групп», якій відповідач повідомив про подію дорожньо-транспортної пригоди і після отримання претензії від позивача надіслав заяву про страхового відшкодування на користь позивача.

За відсутності згоди позивача і з огляду на межі цивільної юрисдикції за ст. 16 ЦПК України Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(код ЄДРПОУ 24175269, м. Київ) до участі в цій справі співвідповідачем не залучалось, відповідач повідомляв про рух цієї справи і судом на його адресу надсилалася копія позовної заяви, проте бажання на участь у справі Товариство не виявило, у звязку з чим, враховуючи думку обох сторін спору, судовий розгляд відповідно до ст. 36 ЦПК України проводився без його залучення третьою особою без самостійних вимог. Так само, з урахуванням думки сторони позивача до участі в справі не залучався страхувальник ОСОБА_5

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши зібрані докази, в межах судового розгляду за ст. 11 ЦПК України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенням вимог позивача, виходячи з встановлених наступних обставин.

09.04.2008 о 16 годині 05 хвилин у м. Дніпропетровську біля електроопори № 602 на дорозі з організованим рухом по колу від проспекту Гагаріна в напрямку Запорізького шосе відповідач, використовуючи на достатній правовій підставі автомобіль «Тойота», д/н НОМЕР_1, керуючи цим автомобілем, з недбалості в порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху обрала швидкість рух, не зреагувавши на інтенсивність руху та зміну дорожньої обстановки, спричинивши наїзд на попутний автомобіль «КІА», д/н НОМЕР_3, що зупинився попереду, з їх пошкодженням, що доказуванню у цій справі згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України не підлягає як встановлене постановою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2008, що набрала законної сили (а.с. 14).

Автомобіль «КІА», д/н НОМЕР_3, на час цієї події належав на праві власності ОСОБА_5, який зі сплатою страхової премії 30.09.2007 відповідно до ст.ст. 979, 983 ЦК України уклав із страховиком ЗАТ «СК «Софія», правонаступником якого є позивач, підписаний 29.09.2007 договір № 1279 майнового страхування строком до 29.09.2008, що вбачається з даних страхового акту сукупно з договором, поданих в копії (а.с. 7-13), вірогідність яких в їх взаємному звязку сумнівів у суду не викликає з огляду на їх визнання сторонами. За умовами цього договору відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту від 01.08.2006, що обовязкові для його сторін згідно з ст. 629 ЦК України, застрахований цей автомобіль, 2007 року випуску, з кузовом під № НОМЕР_4 на страхову суму 86000 гривень в тому числі на ризик дорожньо-транспортної пригоди внаслідок зіткнення з іншими транспортними засобами.

Страховим актом сукупно з рахунком на оплату № 11063 від 16.04.2008 (а.с. 7, 15) підтверджені пошкодження автомобіля «КІА», д/н НОМЕР_3, яких він зазнав від дорожньо-транспортної пригоди, що безспірно доводять потребу у виконаному відновлювальному ремонті Приватним підприємством «Аеліта»загальною реальною вартістю на суму 2360 гривень, що на підставі договору майнового страхування № 1279 від 29.09.2007 оплачена позивачем у безготівковій формі 24.04.2008 на суму 1930 гривень (а.с. 16). Дійсна вартість ремонтних відновлювальних робіт відповідачем не заперечувалася.

Водночас, зі сплатою відповідачем 08.01.2008 страхової премії на користь ЗАТ «УСК «Княжа», що зі змінами чинного законодавства змінило фірмове найменування, між ними відповідно до ст.ст. 10, 15, 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»укладений договір строком на один рік до 08.01.2009 на страхову суму 25500 гривень з урахуванням франшизи в сумі 510 гривень на випадок завдання відповідачем ОСОБА_4 шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним як титульним володільцем автомобіля «Тойота», 2006 року випуску на шасі під № НОМЕР_5, д/н НОМЕР_1, на підтвердження чого виданий страховий поліс №ВВ/4040022 з третім типом договору, що долучений до справи в копії.

Після отримання претензії від позивача (а.с. 30) відповідач у червні 2010 року надіслав відповідне письмове повідомлення на адресу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(а.с. 31-32), про що довів до відома позивача (а.с. 33). Суд відповідно до ст.ст. 27, 60 ЦПК України за браком доказів для спростування презумпції добросовісності відповідача за ст. 12 ЦК України дійшов висновку, що ніщо у цій справі не спростовує істинності висновку про не виплачене страховиком, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», відшкодування за пошкодження належного ОСОБА_5 автомобіля «КІА»через відсутність звернень до нього від особи, яка має право на отримання такого відшкодування.

За встановлених дійсних обставин завдання шкоди власнику автомобіля «КІА», д/н НОМЕР_3, внаслідок встановленої дорожньо-транспортної пригоди, за внутрішнім переконанням суду, визнається страховим випадком і за договором майнового страхування, і за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що має істотне значення для розвязання спору.

Так, у зясованих обставинах відповідач з необережності своїми протиправними діями з порушення правил безпеки дорожнього руху напряму спричинив дорожньо-транспортну пригоду, яка закономірно призвела до завдання шкоди майну, на підставі чого первісно у відповідача відповідно до ст.ст. 1187,1188 ЦК України виникло позадоговірне зобовязання відшкодувати шкоду за правилами ст. 1166 цього Кодексу. Проте, відповідач в силу умов укладеного договору відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України мав розраховувати на виконання за себе страховиком обовязку відшкодувати шкоду, у звязку з чим для такого відповідача статтями 619, 1194 ЦК України на випадок недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої ним шкоди встановлена субсидіарна відповідальність в розмірі фактичної шкоди, що залишилася не покритою страховим відшкодуванням. Звідси, за вимогою потерпілого ОСОБА_5 як кредитора у зобовязанні з відшкодування шкоди, повязаної з пошкодженням транспортного засобу, основним боржником згідно з ст.ст. 3, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визнається ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», а відповідач несе перед цим кредитором субсидіарну відповідальність за збитки. При цьому за ст.ст. 35, 37 цього Закону зазначений страховик виплачує страхове відшкодування тій особі, яка має право на відшкодування.

Суд, розвязуючи спір, виходить з того, що в силу ч. 2 ст. 512 ЦК України такий кредитор замінений на позивача з переходом прав вимоги до боржника, відповідального за шкоду, викликану страховим випадком, на підставі ст. 993 цього Кодексу в результаті суброґації цих прав йому як страховику за договором майнового страхування в обсязі, визначеному статтею 27 Закону України «Про страхування»розміром платежу на суму 1930 гривень. Тобто, при залишенні незмінним боржника відбувається заміна кредитора у деліктному зобовязанні, і позивач визнається особою, яка має право на відшкодування.

Належить відзначити, що своєчасність повідомлення про страховий випадок за договором страхування цивільної відповідальності відноситься до обставин, передбачених п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що відповідно до ст. 1191 ЦК України допускають реґресні вимоги ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»до відповідача, і значення для розвязання спору у цій справі не мають.

Таким чином, встановивши, що ПрАТ «СК «Софія»на підставі суброґації прав кредитора у зобовязанні з відшкодування шкоди, повязаної з пошкодженням транспортного засобу, предявило вимогу безпосереднього до субсидіарного боржника відповідача у справі, попередньо не звернувшись до основного боржника ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», суд дійшов висновку про порушення позивачем ч. 2 ст. 619 ЦК України, яке за визначенням ст.ст. 610, 613 цього Кодексу виключає прострочення відповідача, на підставі чого підлягає ухваленню судом рішення про відмову в позові. Належить відзначити також, що відповідно до п. 37.5 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відповідач має компенсувати франшизу в сумі до 510 гривень особі, яка має право на відшкодування, одночасно з виплатою страховиком ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»страхового відшкодування, у звязку з чим до вирішення господарського спору між страховими компаніями щодо розміру страхового відшкодування загальний суд відповідно до ст. 15 ЦПК України не вправі вирішувати вимоги до відповідача про таку виплату, як передчасні.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Приватному акціонерному товариству «Страховій компанії «Софія»в позові відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а так само прокурором і відсутніми в судовому засіданні особами з наступного за днем вручення його копії.

Суддя