Постанова № 1912372, 03.07.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.07.2008

Справа №2-24/2405-2008А

За адміністративним позовом – ВАТ «Ялтинський м’ясозавод», ( 98600 м. Ялта, вул. Ізобільна, 7; ідентифікаційний код 00443714)

До відповідача - Державної податкової інспекції в м. Ялта (98600 м. Ялта, вул. Васильєва, 16)

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

Суддя Г.Г.Колосова

При секретарі І.П. Новохацької

За участю представників:

Від позивача – Багіров Ш.Б., довіреність б.н. від 01.01.08 р..

Від відповідача – Володькін С.А., довіреність № 2285/9/910-0 від 04.05.2006 р., Левіна Н.В., довіреність № 3709/9/9/10-0 від 27.05.2008 р.

Обставини справи:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до ДПІ в м. Ялта про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001971701/0 від 30.07.2007 р., № 0001971701/1 від 31.08.2007 р., № 0001971701/2 від 14.11.2007 р., № 0001971701/3 від 16.01.2008 р. про донарахування податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 16890,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 33780,00грн., усього 50670,00грн.

У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним податкове повідомлення – рішення № 0001971701/3 від 16.01.2008 р.

Судом змінені позовні вимоги позивача прийняті до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 41 Кодексу Адміністративного судочинства України судом здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

встановив:

ВАТ «Ялтинський м’ясозавод» зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконкомом Ялтинської міської ради 26.04.1996р. та поставлено на облік у ДПІ в м. Ялта.

19.07.2007р. ДПІ в м. Ялта проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2007 р., про що складений відповідний акт перевірки № 1733/23-0/00443714/103.

В результаті перевірки встановлені, зокрема, порушення п.п 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на суму 16890,00 грн., у тому числі: за квітень 2006 р. на суму 7800,00 грн., за лютий 2007 р. на суму 9090,00 грн..

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001971701/0 від 30.07.2007 р., яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 16890,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 33780,00 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач оскаржив його у апеляційному порядку до ДПІ у м. Ялта, до ДПА в АР Крим, до ДПА України.

За результатами розгляду скарги податкове повідомлення – рішення № 0001971701/0 від 30.07.2007 р. (№ 0001971701/1 від 31.08.2007 р., № 0001971701/2 від 14.11.2007 р., № 0001971701/3 від 16.01.2008 р.) залишено без змін.

У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним податкове повідомлення – рішення № 0001971701/3 від 16.01.2008 р.

Уточнені позовні вимоги позивач підлягають задоволенню з наступних підстав.

Актом перевірки встановлено, що у квітні 2006 р. позивачем придбаний автомобіль Форд у фізичної особи Остапчука О.Ф., якій діяв по дорученню ВСР № 012246 від 16.03.2006 р. Михальчук В.Є. (біржовий договір купівлі – продажу транспортного засобу реєстраційний номер 569287 від 28.04.2006 р., зареєстрований на Українській товарній біржі в м. Сімферополі). У травні 2006 р. позивачем з каси сплачено фізичні особі Остапчуку О.Ф. в сумі 60000,00 грн. за придбаний автомобіль за договором купівлі – продажу від 28.04.2006 р.

Також перевіркою встановлено, що у лютому 2006 р. позивачем було придбано автомобіль LDV 400 на Українській товарній біржі у м. Сімферополі у фізичні особи Грабовського В.В., якій діяв за дорученням ВЕЕ № 114574 від 02.02.2007 р. Лисового В.О. (біржовий договір купівлі – продажу транспортного засобу реєстраційний номер 610884 від 07.02.2007 р., зареєстрований на Українській товарній біржі в м. Сімферополь). В лютому 2007 р. підприємством сплачено фізичній особі Грабовському В.В. в сумі 60600 за придбаний автомобіль.

При сплаті зазначених сум у дохід фізичних осіб, податок з доходів фізичних осіб не утримувався та у бюджет не перераховувалася, що на думку ДПІ у м. Ялта є порушенням п. 12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону -15 % об'єкта оподаткування, однак з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, була встановлена на рівні 13 % від об'єкта оподаткування.

Відповідно до п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Однак відповідачем при прийнятті оскаржуваного повідомлення – рішення не враховане наступне.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Угоди між фізичними особами та позивачем про продаж автомобілів були оформлені баржевими договорами при посередстві структурного підрозділу Української товарної біржі.

Відповідно до Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням.

Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено поняття податкового агенту – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Отже в обох випадках не позивач, а Українська товарна біржа є особою, на яку у якості податкового агенту покладений обов’язок щодо нараховування, утримування та сплачування податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку.

Відповідно до листа ДПА України від 19.04.2004 р. № 197/2/17-3110 «Про податок з доходів фізичних осіб», ДПА України зазначає, що положення пункту 12.3 статті 12 Закону розповсюджується, зокрема, і на товарну біржу. Та на підставі пункту 12.3 статті 12 Закону при висновку на товарній біржі операцій купівлі-продажу рухомого майна, що належить продавцеві - фізичній особі, податковим агентом такого платника - фізичної особи відносно оподаткування доходів, отриманих їм від такого продажу, є товарна біржа. Нарахування, утримання і сплату до бюджету податку податковий агент (в даному випадку - товарна біржа) повинен здійснювати відповідно до статей 8 і 12 Закону. Податок з доходів фізичних осіб повинен бути сплачений продавцем самостійно до або при реєстрації біржової операції, а біржі при реєстрації операції повинні проконтролювати правильність сплати належної суми податку. При цьому копії документів, підтверджуючих факт сплати податку, залишаються в справах біржі (податкового агента).

Наведене спростовує твердження відповідача щодо порушення ВАТ «Ялтинський м’ясозавод» п.п 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV зі змінами та доповненнями, що виразилось у неутримання та неперерахуванні до бюджету податку доходів фізичних осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не надано доказів порушення позивачем норм чинного законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення – рішення № 0001971701/3 від 16.01.2008 р. визнанню недійсним.

Відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень КАС України судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита.

Розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", який передбачає, що із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян у розмірі 0,2 неоподаткованого мінімум доходів громадян (3,40 грн.)

Платіжним дорученням № 333 від 14.02.2008 р. позивач сплатив судовий збір у розмірі 85,00 грн., тобто зайве переплачений судовий збір у розмірі 81,60 грн. підлягає поверненню позивачеві після набранням законної сили постанови у справі та звернення з відповідною письмовою заявою до суду.

Судові витрати у сумі 3,40грн., понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України згідно п. 1 ст. 94 КАС України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі 07.07.2008 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. ч. 1 ст. 94, 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта № 0001971701/3 від 16.01.2008 р. про нарахування суми податкового зобов'язання у розмірі 16890,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 33780,00 грн. до ВАТ «Ялтинський м’ясозавод», (98600 м. Ялта, вул. Ізобільна, 7; ідентифікаційний код 00443714).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Ялтинський м’ясозавод», (98600 м. Ялта, вул. Ізобільна, 7; ідентифікаційний код 00443714) 3,40 грн. судових витрат.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.