Рішення № 19111810, 01.11.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р.           Справа № 16/5027/801/2011. За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-фінансова група “Нафтахім”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства “Арго”, с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області

про стягнення боргу на суму 559342,16 грн.

Суддя С.М. Гушилик

За участю представників:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: ТзОВ “Промислово-фінансова група “Нафтахім” звернулося з позовом до ТзОВ ВКТ “Арго” про стягнення заборгованості з оплати поставленого товару –каучуку марки СКС-30 АРКМ-15 на загальну суму 559342,16 грн., у тому числі 552296,00 грн. основного боргу та 7046,16 грн. пені. Крім того позивач просить стягнути з відповідача судові витрати та оплату послуг адвоката в сумі 5000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 17.09.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 17/09/10, за умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання продавати, а відповідач приймати та оплачувати товар в кількості та по ціні згідно специфікацій, що є додатками до даного договору. Згідно Специфікації № 20 від 23.05.2011р. до договору, відповідачу було поставлено партію товару –20,010 тони кг. каучуку марки СКС-30АРКМ-15 на загальну суму 740370 грн., що підтверджено видатковою та товарно-транспортною накладною, та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей. В порушення умов договору відповідач оплату провів частково на суму 187539 грн., а тому станом на день звернення з позовом за відповідачем існує заборгованість в сумі 552296 грн. За несвоєчасне та неповне виконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 26.05.2011р. по 21.07.2011р. в сумі 7046,16 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2011 року порушено провадження у справі (суддя Гурин М.О.) та призначено судовий розгляд на 16.08.2011 року.

Ухвалою суду від 16.08.2011 року слухання справи відкладено на 31.08.2011 року у зв’язку з неявкою представника відповідача.

31.08.2011 року розпорядженням керівника апарату господарського суду Чернівецької області призначено повторний автоматичний розподіл справи та відповідно до протоколу розподілу справ між суддями, справу передано для розгляду судді Ковальчук Т.І.

30.08.2011року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог на суму 2824,91 грн., тобто позивач просив стягнути з відповідача крім заявлених суми боргу в розмірі 552296 грн. та суми пені в розмірі 7046,16 грн., ще й 3% річних в сумі 2824,91 грн. за період з 26.05.20011р. по 22.08.2011р.

Ухвалою суду від 31.08.2011 року відкладено на 22.09.2011 року у зв’язку з усним клопотанням відповідача про надання йому часу для ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву на позов.

22.09.2011 року розпорядженням керівника апарату господарського суду Чернівецької області призначено повторний автоматичний розподіл справи та відповідно до протоколу розподілу справ між суддями, справу передано для розгляду судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 22.09.2011 року слухання справи відкладено на 17.10.2011 року у зв’язку з клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 17.10.2011 року розгляд справи було відкладено в зв’язку з нез’явленням представників сторін.

Представники сторін у судове засідання 01.11.2011 року не з’явилися, при цьому від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та представлення відзиву, хоча і був повідомлений про час і місце слухання справи належним чином. При цьому неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 31.08.2011р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, однак в резолютивній частині ухвали суд не вирішив питання про задоволення або відмову в задоволенні вказаної заяви.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивачем з посиланням на статтю 22 ГПК подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме: крім раніше заявлених вимог про стягнення суми боргу та пені заявлено й вимогу про стягнення 3% річних. Згадана заява позивача по своїй суті не є власне заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, проте в позовній заяві позивачем було заявлено лише про стягнення суми основного боргу та пені. Враховуючи, що вказана заява суперечить вимогам ст.22 ГПК України суд дійшов висновку, що в її задоволенні слід відмовити.

Розглянувши подані документи, з’ясувавши обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2010 року між ТзОВ “Промислово-фінансова група “Нафтахім” та ТзОВ виробничо-комерційного товариства “Арго” було укладено договір № 17/09/10 10/0187 (далі –договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов’язання продавати, а відповідач –прийняти та оплатити товар в кількості та по ціні згідно специфікації.

На підставі п.п.2.1, 3.1 та 4.1 договору кількість, ціна та сама поставка товару вказуються в специфікації, що є додатком до договору.

Згідно специфікації № 20 від 23.05.2011р. відповідачу було поставлено партію товару в кількості 20,010 тонн каучуку марки СКС-30 АРМК-15 на загальну суму 740370 грн.

Факт отримання товару підтверджено видатковою накладною № РН-0001053 від 25.05.2011 року, товарно-транспортною накладною від 25.05.2011р. та довіреністю № 257 від 24.05.2011р.

Пунктом 6 специфікації було закріплено, що оплата узгодженої партії товару проводиться відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача: 20% оплати до 26.05.2011р., 80% оплати протягом 30 календарних днів з дати поставки товару згідно п.4 цієї специфікації, датою поставки товару рахується дата вказана в накладній (п.4 специфікації).

Враховуючи, що специфікацією № 20 закріплені вимоги оплати, відповідач був зобов’язаний провести оплату 20% вартості товару в розмірі 148074 грн. до 26.05.2011р. та 80% вартості в розмірі 592296 грн. до 25.06.2011р.

Станом на 12.07.2011 року відповідач сплатив кошти за отриманий по видатковій накладній товар частково на суму 187539 грн., а саме: 02.06.2011р. на суму 148074 грн. та 11.07.2011р. на суму 40000 грн., а тому станом на день проведення звірки розрахунків (12.07.2010р.) заборгованість становила 552831 грн., яка станом на день розгляду справи не погашена.

Відповідно до п.11.1 договору в разі прострочення платежу передбаченого п.3.4 договору та специфікацією покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, - визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обов’язок щодо розрахунку за отримані послуги, а тому з нього слід стягнути заборгованість в сумі 552831 грн.

Відповідно до ст.ст. 231 та 232 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, але не більше шести місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано, а тому з відповідача слід стягнути пеню за період з 26.05.2011р. по 21.07.2011р. в сумі 7046,16 грн.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні позивачем доведено невиконання відповідачем договірного зобов’язання по оплаті товару, позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме стягненню підлягає заборгованість в сумі 559342,16 грн., в тому числі сума основного боргу становить 552831 грн., сума пені становить 7046,16 грн.

Що ж стосується питання про стягнення з відповідача адвокатських витрат, суд дійшов висновку що позивачу слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місяці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають стягненню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій ці послуги надавалися і ця сплата підтверджується фінансовими документами. Також позивач не надав обґрунтований розрахунок витрат на правову допомогу, акт виконаних робіт, сам адвокат інтереси позивача в судовому засіданні жодного разу не представляв.

Договір про надання юридичних послуг № 15/07/11 від 15.07.2011 року укладений між ТзОВ «Юридичний синдикат «Машков і друзі»та позивачем, згідно якого останньому надавалися юридичні послуги, оплата цих послуг здійснювалась ТзОВ «Юридичний синдикат «Машков і друзі», а не конкретному адвокату, доручення на представництво в суді видане громадянину Віслінському М.В. - як представнику, а не як адвокату, крім того позивач не надав обґрунтований розрахунок витрат на правову допомогу. Крім того, з даного договору не вбачається, що він укладений для надання відповідачу юридичної допомоги саме по розгляду питання про вирішення спору між позивачем та відповідачем по даній конкретній справі.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Відмовити позивачу в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства “Арго”, с. Шалівці, вул. Миру, 33, Хотинського району Чернівецької області, (код 22836526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-фінансова група “Нафтахім”, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 9, (код 36472721) –552296 грн. боргу, 7046,16 грн. пені, 5594 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В частині стягнення адвокатських витрат відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя С.М.Гушилик