Рішення № 19108704, 02.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.11.11 р. Справа № 7/212

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгара Е.В.

при секретарі судового засідання О.В.Чеботарьовій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства Української страхової компанії „Гарант Авто” м.Київ в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства Української страхової компанії „Гарант Авто” м. Донецьк

До відповідача: Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” м.Київ в особі Донецької обласної дирекції НАСК „Оранта” м. Донецьк

Треті особи, які не заявляють сам остійних вимог на предмет спору:

- на стороні позивача: ОСОБА_1 м. Донецьк

- на стороні відповідача: ОСОБА_2 м. Донецьк

Предмет спору: стягнення суми страхового відшкодування - 1071, 60 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 довір.;

від відповідача: не прибув.

від третіх осіб: не прибули.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Українська страхова компанія „Гарант Авто” м.Київ в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства Української страхової компанії „Гарант Авто” м. Донецьк звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” м. Київ в особі Донецької обласної дирекції НАСК „Оранта” м. Донецьк про стягнення суми страхового відшкодування - 1581,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на понесення зі свого боку витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ-Daewoo Lanos д/н НОМЕР_1, який було пошкоджено в ДТП (зіткнення із автомобілем ЗАЗ 110307 д/н НОМЕР_2).

Заявою від 01.11.2011р. позивач зменшив суму позову та просить стягнути з відповідача 1071, 60 грн. Заява підписана повноважною особою, розглянута та прийнята судом.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві та у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, у відзиві просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.09.2011р. до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

1. на стороні позивача ОСОБА_1;

2. на стороні відповідача - ОСОБА_2.

Третя особа 1 в судовому засіданні 21.09.2011р. пояснила, що вона вважає себе невинною у скоєнні ДТП.

Третя особа 2 в судовому засіданні 21.09.2011р. повідомила про наявність у відношенні неї адміністративної справи за наслідками ДТП.

В ході розгляду справи, господарським судом досліджено матеріали адміністративної справи №3-6541-08 від 01.08.2008р. про притягнення до адміністративної відповідальності в порядку ст.124 КпАП України ОСОБА_2

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

11.06.2008р. біля 09:30 год. в Кіровському районі м.Донецька на вул.Текстильщіков ТЦ „Обжора” сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля ЗАЗ-Daewoo Lanos д/н НОМЕР_1 (далі по тексту Део), під керуванням власника автомобіля ОСОБА_1 та автомобіля ЗАЗ 110307 д/н НОМЕР_2 (далі по тексту Заз) під керуванням ОСОБА_2

Постановою Кіровського районного суду м.Донецька №3-6541-08 від 01.08.2008р., копія якого міститься у справі, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та на нього накладено штраф у сумі 17,00 грн.

Між позивачем та ОСОБА_1, який є власником автомобіля Део, на підставі договору страхування транспортних засобів №Д-66 від 10.07.2011р., копія якого міститься в матеріалах справи, укладено поліс добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19G-0063034 від 11.07.2007р. (далі по тексту Договір). Строк дії Договору встановлено з 11.07.2007р. по 10.07.2008р., тобто у момент настання ДТП пошкоджений автомобіль Део був застрахований.

За даним Договором, страховим випадком є, у тому числі, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП, а страхове відшкодування здійснюється з урахуванням зносу.

Відповідно до акта автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1127/08-06 від 20.06.2008р., загальна сума відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Део склала 1685, 53 грн., а сума матеріальної шкоди з урахуванням фізичного зносу, завданої пошкодженому автомобілю Део 1629, 49 грн.

Відповідно до страхового акта №28049 від 02.09.2008р., сума збитків склала 1487, 61 грн., а сума страхового відшкодування, з урахуванням франшизи (0,00 грн.), яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП, склала 1581, 60 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування позивач зазнав витрат у загальному розмірі 1581, 60 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №4013 від 08.09.2008р. на суму 1581, 60 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Кіровського районного суду м.Донецька №3-6541-08 від 01.08.2008р., копія якої міститься у справі, вбачається, що ДТП сталося саме з вини ОСОБА_2, який не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Део.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між власником автомобіля Заз ОСОБА_2 та відповідачем по справі укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/6382702 від 29.07.2007р. (далі по тексту Поліс).

Застрахованим транспортним засобом згідно Полісу є автомобіль вищевказаний Заз.

Відповідно до ст.ст.5, 6 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Згідно умов Полісу, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25500,00 грн. із франшизою 510,00 грн.

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37. 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як зазначено вище, відповідач по справі є страховиком винної у скоєнні ДТП та нанесенні збитків особи та не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б)якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г)якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; д) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 1071, 60 грн.

Згідно матеріалів справи, заявлена до стягнення сума страхового відшкодування розрахована з урахуванням суми франшизи за Полісом (510,00 грн.), сплата якої покладається на страхувальника за Полісом ОСОБА_2

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку, що до позивача по справі перейшло право регресної вимоги до відповідача в сумі 1071, 60 грн. (сума фактично понесених витрат 1581, 60 грн. мінус сума франшизи за полісом 510,00 грн., яка покладається безпосередньо на винну у скоєнні ДТП особу), тобто позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.

Господарським судом розглянута заява відповідача, викладена у відзиві, в якій він просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки ДТП сталася 11.06.2008р., а позов подано до господарського суду 05.09.2011р.

При розгляді даної заяви суд враховує той факт, що згідно приписів ст.27 ЗУ „Про страхування”, ст. 257, п. 2 ст. 261, ст. 993 ЦК України, оскільки строк позовної давності в даному випадку починає рахуватися з моменту виплати суми страхового відшкодування, а не з моменту скоєння ДТП як вважає відповідач.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з цим, пунктом 6 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Проте, враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу сторін, що перебіг позовної давності у три роки для звернення до суду з регресною вимогою повинен обчислюватись саме з моменту понесення позивачем фактичних витрат, тобто з 08.09.2008р. З даним позовом позивач звернувся до суду 05.09.2011р.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява по даній справі подана в межах 3 років, передбачених для перебігу строку позовної давності, а посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду є безпідставними.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 1071, 60 грн.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

На підставі Конституції України, ст.ст. 257, 261, 526, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 4-6, 21, 22, 25, 27, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Української страхової компанії „Гарант Авто” м.Київ в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства Української страхової компанії „Гарант Авто” м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” м.Київ в особі Донецької обласної дирекції НАСК „Оранта” м. Донецьк (01001, м.Київ, вул.Жилянська, 75; адреса дирекції: 83086, м.Донецьк, вул.Кобозєва, 12; ЄДРПОУ 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства Української страхової компанії „Гарант Авто” м.Київ в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства Української страхової компанії „Гарант Авто” м. Донецьк (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, б.19/3; ЄДРПОУ 16467237; адреса філії 83086, м.Донецьк, вул.Челюскінцев, 55-в, ЄДРПОУ 24812547; р/р 2650702518338 в Донецькій філії ВАТ „Укрексімбанку” м.Донецьк, МФО 334817) суму матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 1071, 60 грн., державне мито у сумі 69,11 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 159, 90 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 07.11.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >