Рішення № 19105923, 18.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.11р.Справа № 3/5005/12286/2011 за позовом Приватного акціонерного товариства "Павлоградхліб", м.Павлоград

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Павлоград

про стягнення 26 356,34 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

позивача - ОСОБА_2, юрисконсульт, дов. від 05.07.11р.

відповідача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 09.01.1997р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 26 256,34 грн. боргу за договором оренди. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасного внесення плати за користування об'єктом оренди. Також, Позивач просить вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належать Відповідачеві.

Відповідач докази погашення зазначеної заборгованості господарському суду на час розгляду справи не надала. У судовому засіданні Відповідач пояснила, що сума боргу була більше 32 000,00 грн., але сторонами досягнуто згоди та підписано графік погашення заборгованості на суму 26 356,34грн. Також, Відповідач пояснила, що на поліпшення орендованого приміщення нею понесені витрати у розмірі 23 950,00 грн., які тільки частково погашені Позивачем, у зв'язку з чим вважає за необхідне врахувати це при прийнятті рішення судом. Відповідач просить зменшити стягувану суму, мотивуючи проведенням ремонтних робіт в орендованому приміщенні, однак письмових доказів на підтвердження своїх пояснень не надала. Також, Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення, зі сплатою 500,00 грн. у місяць, мотивуючи тим, що уже не веде підприємницької діяльності, розмір пенсії становить 1 486,00 грн., а також поганим станом здоров'я. Однак Відповідач не надала суду доказів тих обставин на які посилалася, як на підставу зменшення боргу та розстрочки стягуваної суми.

Представник Позивача заперечує проти розстрочки, оскільки було погоджено графік сплати заборгованості, але Відповідач не виконувала свої зобов'язання.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.03р. сторонами укладено договір № 264 оренди об'єкта нерухомості (далі Договір), за яким Орендодавець (Позивач) передав, а Орендар (Відповідач) прийняв у тимчасове володіння і користування майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (далі Об'єкт оренди). Частина торгової площі у розмірі 49,3 кв.м.; підсобні приміщення площею 16,6 кв.м. та 14,1 кв.м. Загальна площа Об'єкту оренди 80 кв.м. (п. 1 Договору).

Згідно з п. 2 Договору, мета оренди торгівля промисловими товарами.

Об'єкт оренди передається за актом приймання-передачі протягом 3 днів з дня підписання Договору (п.3.1 Договору).

Строк оренди 12 років до 31.12.2010р., однак може бути скорочений та пролонгований за згодою сторін (п. 4 Договору).

Відповідно до п. 5.1 5.4 Договору, розмір орендної плати за весь об'єкт оренди в цілому 7,5 грн. за 1 кв.м., тобто 80 кв.м. 600 грн./міс. сплачується в безготівковій формі не пізніше 15 числа кожного місяця. Розмір може бути переглянуто за вимогою однією із сторін, згідно з діючим Законодавством України. Крім орендної плати, сплачується комунальні послуги.

Об'єкт оренди вважається фактично переданим Орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 8.3 Договору).

01.08.08р. сторонами підписано додаткову угоду до Договору, згідно з якою п. 5.1 викладено у редакції: Розмір орендної плати за весь Об'єкт оренди в цілому становить 2200,00 грн./міс.

Позовні вимоги у даній справі мотивовані тим, що починаючи з 2011 року Відповідач не вносила орендну плату і не оплачувала комунальні послуги, а саме, протягом трьох місяців з лютого по березень 2011р., тому Позивач звернувся до Відповідача з повідомленням про відмову від Договору та вимагав погашення заборгованості. Зазначений лист Відповідач отримав 15.04.11р., про що свідчать матеріали справи. Об'єкт оренди Відповідач повернула Позивачеві лише 15.06.11р., про що свідчить акт прийому-передачі. Зазначеним актом сторони погодили суму заборгованості перед Позивачем - 26 356,34 грн. Також, за проханням Відповідача сторонами погоджено графік погашення заборгованості, згідно з яким сума боргу повинна була виплачуватись частинами щомісячно, а саме: у червні - 8 786,34 грн., липні 8 785,00 грн., серпні 8 785,00 грн. Відповідач зазначений борг за наведеним графіком не погасив. 01.09.11р. листом за вих. № 220 Позивач звернувся до Відповідача та вимагав погасити борг протягом трьох днів, однак станом на 12.09.11р. борг Відповідачем не погашено, що і стало причиною звернення Позивачем з позовом до суду.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1-5 ст. 762 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач докази погашення зазначеної заборгованості господарському суду на час розгляду справи не надала. У судовому засіданні Відповідач пояснила, що сума боргу була більше 32 000,00 грн., але сторонами досягнуто згоди та підписано графік погашення заборгованості на суму 26 356,34грн. Також, Відповідач пояснила, що на поліпшення орендованого приміщення нею понесені витрати у розмірі 23 950,00 грн., які тільки частково погашені Позивачем, у зв'язку з чим вважає за необхідне врахувати це при прийнятті рішення судом. Відповідач просить зменшити стягувану суму, мотивуючи проведенням ремонтних робіт в орендованому приміщенні, однак письмових доказів на підтвердження своїх пояснень не надала. Також, Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення, зі сплатою 500,00 грн. у місяць, мотивуючи тим, що уже не веде підприємницької діяльності, розмір пенсії становить 1 486,00 грн., а також поганим станом здоров'я. Однак Відповідач не надала суду доказів тих обставин на які посилалася, як на підставу зменшення боргу та розстрочки стягуваної суми.

Представник Позивача заперечує проти розстрочки, оскільки було погоджено графік сплати заборгованості, але Відповідач не виконувала свої зобов'язання.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Оскільки сторонами було погоджено графік сплати боргу, але Відповідач не виконувала свої зобов'язання, у задоволенні клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення суду Позивач заперечує, а Відповідачем не надано належних письмових доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд вважає, що клопотання Відповідача про зменшення та розстрочку стягуваної суми задоволенню не підлягає. При цьому, Відповідач не позбавлений права при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та документів на їх підтвердження, звернутися до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду у порядку ст. 121 ГПК України.

Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду (ст. 66 ГПК України).

Заява Позивача про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належать Відповідачеві відхиляється судом, оскільки Позивачем не надано доказів на обґрунтування своєї заяви, не вказано чіткий перелік майна, що належить на праві власності Відповідачеві, тощо.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на Відповідача.

Керуючись 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 51400, АДРЕСА_1 (ідн. № НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Павлоградхліб", 51400, м.Павлоград, вул. Шутя-5а (код ЄДРПОУ 31381106) 26 356,34 грн. боргу, 263,56 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане _______