Рішення № 1909165, 24.07.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

24.07.2008

Справа №2-24/6155-2007А

За позовом Фірми «Вел», (95000 м. Сімферополь, вул. Данилова, 43; ідентифікаційний код 2071211)

До відповідача Новоандріївської сільської ради, (97511 Сімферопольський район, с. Новоандріївка, ідентифікаційний код 24040814)

Про визнання дійсним договору та визнання права власності

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача – Чміль Л.М., довіреність у справі

Від відповідача - Романчик Г.В., голова

Обставини справи: Фірма «Вел» звернулась до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до Новоандріївської сільської ради про визнання дійсним договору купівлі – продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Шосейної, 1-б в с. Новоандріївка, площею 1500 кв.м., кадастровий номер 0124784600 01 003 0100, укладений між сторонами та додаткову угоду до нього, укладену сторонами 25.04.2008 р., а також визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 1500 кв.м., розташовану по вул. Шосейної, 1-б в с. Новоандріївка, Сімферопольського району, у межах тимчасового землекористування, встановленого у договорах оренди цієї земельної ділянки від 25.04.2005 р. та від 20.03.2003 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після укладання між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки., відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, чим порушує законні права та інтереси позивача у зв’язку з чим позивач просить визнати договір купівлі продажу зеленої ділянки дійсним та визнати право власності на визначу земельну ділянку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засідання забезпечив, однак письмовий відзив на позов не представив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 25.08.2006 р. Новоандріївської сільської ради вирішено надати дозвіл на продаж земельної ділянки загальною площею 0,15 га забудованих земель, у межах Новоанріївської сільської ради під розміщення виробничої ділянки по розливу мінеральної води по вул. Шосейна, 1 б, с. Новоандріївка фірмі «Вел», про що оформити відповідний договір купівлі – продажу.

Частина 2 ст. 127 Земельного кодексу України передбачає продаж юридичним особам земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є власністю таких покупців, без додержання конкурентних засад, тобто шляхом викупу.

Відповідно до ст.128 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок комунальної власності здійснюється органами місцевого самоврядування у межах їх повноважень. Рішення відповідної ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

На виконання зазначеного рішення 18.09.2006 р. між Новоандріївською сільською радою (Продавець) та Фірмою «Вел» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Згідно з пунктом 1 Договору Продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у продавця земельну ділянку для обслуговування нежитлового будинку виробничої ділянки по розливу мінеральної води, що розташована за адресою: мс. Новоандріївка, вул. Шосейна, 1-б, загальною площею 1500 кв.м.

Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 25.10.2005 р. загальна вартість земельної ділянки становить 64000,00 грн. (п. 4 Договору).

Сторони передбачили, що зазначена сума вартості земельної ділянки повинна бути сплачена покупцем протягом місяця після підписання договору (п. 5 Договору).

Передача земельної ділянки здійснюється за актом прийому – передачі (п. 10 Договору).

Платіжним дорученнями № 6161 від 21.09.2006 р., № 6157 від 20.09.2006 р. позивач сплатив суму вартості земельної ділянки у розмірі 64000,00 грн. відповідно до умов договору.

Рішенням від 23.04.2008 р. Новоандріїівськорї сільської ради вирішено внести зміни о п. 1 рішення від 23.08.2006 р. «Про продаж земельної ділянки», виклавши його у наступній редакції: «дозволити продаж земельної ділянки ( кадастровий номер 0124784600 01 003 0100) загальною площею 0,15 га забудованих земель, у гранітах Ново андріївської сільської ради під розмічення виробничої ділянки по розливу мінеральної води, по вул. Шосейна, 1 «б», с. Новоандріївка фірмі «Вел».

У судовому засіданні сторони пояснили, що прийняття цього рішення було обумовлено неправильним вказанням кадастрового номеру земельної ділянки.

На виконання рішення 25.04.2008 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору купівлі – продажу земельної ділянки від 18.09.2006 р., відповідно до якої п. 2 Договору виклали у наступній редакції: «Вказана земельна ділянка знаходиться у межах Новоандріївської сільської ради та надана продавцю в управління. Кадастровий номер земельної ділянки: 0124784600 01 003 0100. Земельна ділянка складається з двох: 0,0800 га та 0,0700 га., які знаходяться у покупця в користуванні на засадах оренди, згідно договорів оренди від 20.03.2003 р. та 25.04.2005 р.».

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся до Новоандріївської сільської ради з пропозицією щодо нотаріального посвідчення договору із зазначенням місця, дати та часу. Листом від 20.09.2006 р. позивач повторно повідомив відповідача про необхідність з’явлення до нотаріальної контори для нотаріального засвідчення укладеного договору купівлі – продажу земельної ділянки.

З цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

За приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема визнання правочину дійсним.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад, належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ та міст.

Згідно з частиною 1 статті 209 Цивільного Кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Такий випадок встановлений, зокрема, статтею 657 Цивільного кодексу України, в якій акцентується, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з Роз’ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Матеріалами справи підтверджується домовленість сторін щодо істотних умов договору під час його укладання та повне виконання сторонами своїх обов’язків, вказаних в угоді. Так, зокрема, позивачем була сплачена вартість придбаної земельної ділянки на загальну суму 64000,00 грн.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.09.2006 р. та додаткова угода до нього від 25.04.2008 р. не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, є легітимними та укладені між сторонами у справі відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплений принцип презумпції правомірності правочину, за яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання дійсними договору купівлі – продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Шосейної, 1-б в с. Новоандріївка, площею 1500 кв.м., кадастровий номер 0124784600 01 003 0100, укладений між сторонами та додаткову угоду до нього, укладену сторонами 25.04.2008 р. є обґрунтованими та таким що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про визнання права власності на земельну ділянку площею 1500 кв.м., розташовану по вул. Шосейної, 1-б в с. Новоандріївка, Сімферопольського району, у межах тимчасового землекористування, встановленого у договорах оренди цієї земельної ділянки від 25.04.2005 р. та від 20.03.2003 р.

Згідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів:

За приписами статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Позивачем не надано судом доказів оспорювання відповідачем права власності позивача на спірну земельну ділянку.

Таким чином, позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду доказів порушення або оспорюванння Новоандріївської сільської ради своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Крім того, згідно ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 671, державній реєстрації підлягають такі правочини як, зокрема, договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

У зв’язку з відсутністю державної реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Шосейної, 1-б в с. Новоандріївка, площею 1500 кв.м., кадастровий номер 0124784600 01 003 0100 та додаткової угоди до нього від 25.04.2008 р., у суду відсутні підстави для визнання права власності на спірну земельну ділянку.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текс складений та підписаний 25.07.2008 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати дійсним договір купівлі – продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Шосейної, 1-б в с. Новоандріївка, площею 1500 кв.м., кадастровий номер 0124784600 01 003 0100, укладений між Новоандріївською сільською радою, (97511 сімферопольський район, с. Новоандріївка, ідентифікаційний код 24040814) та Фірмою «Вел», (95000 м. Сімферополь, вул. Данилова, 43; ідентифікаційний код 2071211) та додаткову угоду до договору купівлі -продажу земельної ділянки від 18.09.2006 р., укладену між Новоандріївською сільською радою, (97511 сімферопольський район, с. Новоандріївка, ідентифікаційний код 24040814) та Фірмою «Вел», (95000 м. Сімферополь, вул. Данилова, 43; ідентифікаційний код 2071211) 25.04.2008 р.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.