Ухвала суду № 190803, 11.10.2006, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2006 Справа № А17/125

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді –Тищик І.В.- доповідач,

суддів –Сизько І.А., Крутовських В.І.

при секретарі –Врона С.В.

за участю представників

позивача: Горюнов Д.В.

відповідача: не з’явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.06 року у справі № А17/125

за позовом відкритого акціонерного товариства „Криворіжхліб”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.06 року у справі № А17/125 (суддя Стрелець Т.Г.) п?озовні вимоги задоволено та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Північної МДПІ у м. Кривому Розі від 26.12.2005р. №№ 760/0002232301/0/26457, 759/0002222301/0/26456; від 30.01.2006р. №№790002222301/1/1364,800002232301/1/1365;від 30.03.2006р. №№405/0002232301 /2/5499, 406/0002222301/2/5500.

Вмотивовуючи постанову, господарський суд дійшов висновку про те, що вартість наданих позивачеві послуг з трансляції рекламних відеосюжетів правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат, а сума ПДВ з зазначених операцій –до складу податкового кредиту, оскільки метою такої трансляції являється реклама продукції підприємства, тобто пов’язано з господарською діяльністю останнього.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - Північна МДПІ у м. Кривому Розі, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову. При цьому скаржник посилається на те, що підприємство реалізує продукцію, яка має незначний термін зберігання; продукція реалізується тільки в межах міста та його районів; в інших регіонах України збут продукції не здійснювався; технологій по випіканню виробів тривалого терміну зберігання підприємство не має. За таких обставин, на думку податкового органу, господарські операції згідно договорів між позивачем та ТОВ „ТРК „Обрій”, ТОВ „ТРК „Арго ТВ” мають бути відображені в бухгалтерському обліку ВАТ „Криворіжхліб” за рахунок власного капіталу.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.

Відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду даної справи на більш пізній період у зв’язку з черговою відпусткою представника Північної МДПІ (Курченко О.Г.), який супроводжує судовий розгляд даної справи.

Клопотання про перенесення розгляду справи на інший термін задоволенню не підлягає, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, а надання повноважень на представництво інтересів відповідача не обмежено будь-яким певним колом осіб. Окрім того, з матеріалів справи убачається, що супроводження судового розгляду справи здійснювалося не однією, а трьома посадовими особами відповідача (Курченко О.Г., Чижиченко Т.О., Типа Т.В.).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

26.12.2005р. Північною МДПІ у м. Кривому Розі щодо ВАТ „Криворіжхліб” були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 759/0002222301/0/26456 –про визначення податково зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 489690,00 грн. ( у т.ч. 379400,0 грн. - основний платіж, 110290,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції);

№ 760/0002232301/0/26457 –про визначення податково зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 457322,00грн. (305548,00грн. - основний платіж, 151774,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень явився акт від 16.12.2005р. №151/231-00381522 про результати планової документальної перевірки позивача за період з 01.07.2004р. по 30.06.05р. Проведеною перевіркою було встановлено завищення підприємством валових витрат за рахунок віднесення до складу валових витрат вартості послуг з організації розміщення рекламних відео сюжетів та завищення суми податкового кредиту внаслідок безпідставного віднесення сум ПДВ з вищевказаних операцій до складу податкового кредиту.

Відповідач вважає, що підприємство не мало підстав для віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту сум з операцій по розміщенню реклами, оскільки ці операції не пов’язані з господарською діяльністю та не направлені на отримання доходу, так як збут продукції (дохід) отримувався тільки на території міста та району.

За результатами апеляційного узгодження відповідачем були прийняті податкові №790002222301/1/1364 та №800002232301/1/1365 від 30.01.2006р.; №405/0002232301 /2/5499 та №406/0002222301/2/5500 від 30.03.2006р., оскаржені позивачем до господарського суду.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання договорів №К-34/08/02 від 20.08.2004р. та №ТВ-11/12 від 29.12.2004р. ТОВ „ТРК „Обрій” та ТОВ „ТРК „Арго ТВ” були надані, а позивачем - оплачені послуги з організації трансляції рекламних відео сюжетів ВАТ „Криворіжхліб” на регіональних телерадіокомпаніях України.

Суми, сплачені позивачем за угодами про отримання рекламних послуг, у повному обсязі були віднесені до складу валових витрат підприємства відповідно до пп.5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо правомірності таких дій платника податку, оскільки:

Витрати на рекламу - це затрати підприємства, пов'язані з процесом поширення цілеспрямованої інформації про переваги конкретних товарів, робіт, послуг, з метою сповіщення споживачів, створення популярності товарам, роботам, послугам та попиту на них для більш оперативного просування товарів на ринках збуту.

Засади рекламної діяльності в Україні та відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження і споживання реклами, регламентовано Законом України "Про рекламу", яким установлено, що споживачі реклами - це невизначене коло осіб, на яких спрямовується така реклама, а товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, щодо яких така реклама надається.

Згідно з пп. 5.4.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, відносяться до витрат на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю такого платника податку та включаються до складу валових витрат платника податку.

Відповідно до приписів п. 5.11 ст. 5 зазначеного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Право платника податку на віднесення вартості отриманих рекламних послуг до складу валових витрат податковим органом поставлено в залежність від територіальної реалізації останніх, терміну реалізації продукції, технологічних та виробничих можливостей підприємства всупереч приписам чинного законодавства.

Правомірним вважає колегія суддів і віднесення сум ПДВ зі спірних операцій до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Обмеженням для включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку являється лише відсутність податкової накладної, що передбачено пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті являється дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (за якою віднесення суми до податкового кредиту здійснено позивачем) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару платником податку.

Матеріалами справи посвідчуються факти придбання та отримання рекламних послуг позивачем; оплати останніх у повному обсязі; отримання податкових накладних від постачальника послуг; віднесення сум ПДВ, сплачених у складі вартості послуг, до складу податкового кредиту.

З аналізу зазначених норм убачається, що відображення сум ПДВ у складі податкового кредиту не ставиться в залежність від фактичної реалізації продукції виробника (позивача) у інших регіонах.

Висновком, який не ґрунтується на приписах чинного законодавства, податковий орган встановлює для підприємства додаткові обмеження щодо віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

З огляду на відповідність висновків викладених у постанові суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог відповідача щодо скасування цієї постанови. Доводи відповідача не приймаються колегією суддів в силу викладеного.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205-206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2006 року у справі № А17/125 залишити без змін, а апеляційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий І.В.Тищик

Судді: І.А.Сизько

В.І.Крутовських