Ухвала суду № 19073686, 01.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"01" листопада 2011 р.                               м. Київ                                        К/9991/8783/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Голубєва Г.К., Рибченко А.О., Федоров М.О., Шипуліна Т.М.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі –ДПІ)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.10.2010

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011

у справі № 2-а-3954/10/0270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Силові циліндри»(далі –Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Томенка Р.В.,

відповідача –Кеміня В.В.,

Генеральної прокуратури України –Чубенка В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про:

визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 06.09.2011 №0000312330/1;

визнання протиправною бездіяльності ДПІ щодо ненадання органу державного казначейства України висновків щодо відшкодування Товариству сум ПДВ за січень 2010 року у сумі 3526 грн., за лютий 2010 року в розмірі 2910грн. та за березень 2010 року в розмірі 580158 грн.;

стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2010 року у сумі 3526 грн., за лютий 2010 року в розмірі 2910 грн. та за березень 2010 року в сумі 888688 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.10.2010 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано оспорюваний акт індивідуальної дії; в решті позову відмовлено. У прийнятті цього судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що за умови фактичного здійснення господарських операцій з поставки позивачеві робіт та послуг наявність окремих недоліків у первинних документах не можуть бути підставою для позбавлення Товариства права на отримання податкової вигоди. Крім того, за висновком суду, включення позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування залишку від’ємного значення ПДВ за попередні звітні періоди при відсутності встановлення порушень порядку формування такого від’ємного значення цілком відповідає вимогам підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Водночас суд першої інстанції зазначив про передчасність позовних вимог в іншій частині з огляду на неотримання податковим органом відомостей про результати зустрічних перевірок постачальників Товариства.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог; позов задоволено в повному обсязі з тих мотивів, що за відсутності установленого контролюючим органом факту порушення платником вимог податкового законодавства під час формування від’ємного значення ПДВ та декларування суми бюджетного відшкодування ДПІ було зобов’язано надати відповідному органу державного казначейства висновок про суму, що підлягає відшкодуванню з бюджету, як це передбачено підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками окружного адміністративного суду зі спору.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про невідповідність поданих позивачем первинних документів, на підставі яких Товариством сформовано дані податкового обліку, вимогам чинного законодавства та про відсутність факту надмірного надходження до бюджету сум ПДВ за наслідками здійснення спірних господарських операцій.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що ДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період з 01.01.2010 по 01.04.2010, яка виникла за рахунок від’ємного значення ПДВ, що декларувалась в період з 01.09.2009 по 01.03.2010. Висновки цієї перевірки зафіксовано в акті від 23.06.2010 №225/0701/34964194. В ході перевірки контролюючим органом було виявлено факт включення Товариством до податкового кредиту ПДВ у сумі 120000 грн. за наслідками виконання операції з поставки позивачеві інженерно-технічних та випробувальних робіт за договором № 16, укладеним Товариством (замовник) та закритим акціонерним товариством «Вінницький агрегатний завод»(виконавець) 03.02.2009, за відсутності належним чином оформленого акта виконаних робіт на підтвердження факту надання цих послуг, позаяк наданий позивачем акт не містить таких обов’язкових складових первинного документа, як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру цієї операції, особистий підпис та інші дані для ідентифікації особи, що брала участь у виконанні цієї операції, а також з причин невідповідності складених названим постачальником податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, податковим органом було визнано необґрунтованим віднесення Товариством до податкового кредиту 140000 грн. ПДВ на відшкодування додаткових витрат комісіонера (товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод») з причин відсутності первинних документів на підтвердження цих витрат. Наведені обставини стали підставою для прийняття ДПІ оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 308530 грн. Інша частина суми бюджетного відшкодування, яка виступає предметом даного позову, утворилася за наслідками включення позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування за звітний період залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишився непогашеним.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи, що підставою для формування податкового обліку платника є господарські операції (тобто дії або події, що викликають зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства), то, як вірно зазначили попередні судові інстанції, за умови фактичного здійснення господарських операцій існування незначних недоліків у заповненні документів первинного обліку не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених платником витрат до податкового кредиту.

До того ж, слід зазначити, що чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання робіт (послуг). Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу виконаних робіт (наданих послуг), при цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах.

За наслідками ретельного дослідження наявних у справі доказів, як-от –договорів, актів виконаних робіт, калькуляцій до договору, тощо –судами було встановлено, що зазначені документи містять вичерпну інформацію щодо змісту, обсягу, характеру та вартості наданих позивачеві послуг за договором про виконання інженерно-технічних та випробувальних робіт та за договором комісії. До того ж, у матеріалах справи містяться докази кореспондуючого відображення контрагентами позивача - закритим акціонерним товариством «Вінницький агрегатний завод»та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод» - у складі податкових зобов’язань відповідних сум ПДВ, включених Товариством до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту «б»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

А відтак з огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи (зокрема, відсутності з боку позивача порушень від час формування від’ємного значення ПДВ за попередні звітні періоди) попередні судові інстанції дійшли неспростовуваних доводами касаційної скарги висновків про обґрунтованість декларування Товариством оспорюваних сум бюджетного відшкодування.

Водночас не можна визнати правомірними як рішення суду першої інстанції, так і постанову апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ДПІ щодо ненадання органу державного казначейства України висновків щодо відшкодування Товариству сум ПДВ за січень 2010 року у сумі 3526 грн., за лютий 2010 року в розмірі 2910грн. та за березень 2010 року в розмірі 580158 грн. Адже фактично розгляд цієї вимоги передбачає надання правової оцінки діям (бездіяльності) відповідача щодо надання органу державного казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Втім така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості). Таким чином, в цій частині провадження у справі підлягало закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 157, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.10.2010 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 2-а-3954/10/0270 скасувати в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності державної податкової інспекції у м.Вінниці щодо ненадання органу державного казначейства України висновків щодо відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «Силові циліндри»сум ПДВ за січень 2010 року у сумі 3526 грн., за лютий 2010 року в розмірі 2910грн. та за березень 2010 року в розмірі 580158 грн.

У цій частині провадження у справі № 2-а-3954/10/0270 закрити.

3. В решті постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 2-а-3954/10/0270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко