Ухвала суду № 19073684, 01.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"01" листопада 2011 р.                               м. Київ                                        К/9991/28892/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Голубєва Г.К., Рибченко А.О., Федоров М.О., Шипуліна Т.М.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції (далі –Лохвицька МДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011

у справі № 2-а-1668/10/1670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-цукор»(далі –Товариство)

до Лохвицької МДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства –Приходька І.С.,

Лохвицької МДПІ –Волторніста С.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.12.2009 №0000281650/0, від 22.01.2010 №0000281650/1 та від 13.04.2010 №0000281650/2. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що:

самі по собі висновки акта перевірки не є обов’язковими для платника, що виключає обов’язок Товариства відображати в декларації ПДВ зафіксовані в акті перевірки від 16.10.2009 №321/23/34235972 суми завищення від’ємного значення з цього податку та заниження податкових зобов’язань;

податковим органом не доведено факту невідповідності ціни реалізації позивачем меляси пов’язаній особі рівню звичайних цін з урахуванням умов поставки, визначених сторонами;

включення сторонами до договору підряду умов щодо виконання та оплати послуг по технічному супровіду робіт не суперечить вимогам чинного законодавства.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Лохвицька МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що у рядку 23.4 декларації з ПДВ підлягає відображенню збільшення або зменшення від’ємного значення ПДВ за результатами перевірки, проведеної податковим органом, тоді як оплата замовником генпідряднику послуг по технічному супроводу не передбачена умовами договору генерального підряду від 01.12.2007 №01/12/07, укладеного Товариством та закритим акціонерним товариством компанією «РАЙЗ» (далі –ЗАТ «РАЙЗ»).

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Лохвицької МДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що Лохвицькою МДПІ було проведено камеральну перевірку податкової декларації Товариства з ПДВ за жовтень 2009 року, оформлену актом від 17.12.2009 №373/15/34235972, та планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2009, оформлену актом від 16.10.2009 №321/23/34235972. За наслідками цих перевірок податковим органом було донараховано позивачеві податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 911975,40 грн. (у тому числі 868548 грн. за основним платежем та 43427,40 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями. Підставою для проведеного донарахування слугували такі обставини:

неврахування позивачем під час подання декларації з ПДВ за жовтень 2009 року висновків акта перевірки від 16.10.2009 №321/23/34235972, в якому було зафіксовано факт завищення Товариством від’ємного значення ПДВ на 695318 грн. та заниження позивачем податкового зобов’язання з цього податку на 175832 грн.;

заниження позивачем податкових зобов’язань з ПДВ за квітень 2009 року на 125000 грн. внаслідок продажу пов’язаній особі (ЗАТ «РАЙЗ», частка позивача у статутному капіталі якого становить 90%) товару –меляси –за ціною 550 грн. за 1 тонну, яка нижча за звичайну; так, за інформацією, наданою Українською універсальною біржею у листі від 24.09.2009 №В-267/2, ціна меляси у відповідний період складала від 600 грн. до 800 грн. за 1 тонну;

включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у складі вартості послуг за технічний супровід робіт по будівництву елеватора за договором від 01.12.2007 №01/12/07 у розмірі 4% від вартості виконаних підрядних робіт; за висновком податкового органу, оскільки зазначені послуги належать до загальновиробничих витрат та враховуються у складі вартості будівельно-монтажних робіт, то фактично відбулося подвійне відображення позивачем у податковому обліку тих самих витрат.

За змістом пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів (робіт, послуг) пов'язаній з продавцем особі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

За приписами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону).

Аналіз правил визначення звичайної ціни, встановлених пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дає підстави для висновку про те, що обґрунтування рівня звичайних цін вимагає врахування не тільки цін на однорідні та ідентичні товари у відповідний період, але й особливостей умов поставки, рівня рентабельності відповідної категорії товару, його якості, терміну придатності та інших факторів, які впливають на процес ціноутворення.

У розгляді даної справи за результатами дослідження наявних у справі доказів суди встановили, що ціна продажу меляси Товариством обумовлена значним обсягом реалізації при низькому попиті цього товару на ринку. Крім того, суди послалися на лист Національної асоціації цукровиків України від 19.11.2009 № 14-06/152, згідно з яким середні оптово-відпускні ціни на мелясу у період з березня по квітень 2009 року складали 450-650грн. за 1 тонну, тоді як податковим органом не надано доказів фактичного укладення та виконання договорів поставки цього товару за вищою ціною.

А відтак слід погодитися з наданою судовими інстанціями правовою оцінкою обставин справи про те, що контролюючим органом не доведено порушення позивачем порядку формування бази оподаткування ПДВ за операціями з продажу товару (меляси) пов’язаній особі внаслідок недотримання умов застосування звичайних цін.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, обов’язковими умовами віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість є фактичне здійснення платником витрат на оплату товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як випливає з установлених судами фактичних даних, вартість послуг за технічний супровід робіт по будівництву промислового елеватора є частиною вартості виконаних генпідрядником (ЗАТ «РАЙЗ») підрядних робіт. Власне ж реальність виконання операцій з поставки цих робіт та послуг податковим органом не заперечується.

А відтак, враховуючи, що порядок формування вартості товарів, робіт, послуг, визначення складових такої вартості перебуває поза межами компетенції податкового органу, суди обґрунтовано визнали незаконним зменшення Лохвицькою МДПІ Товариству суми податкового кредиту за цими операціями.

Як зазначено у пункті 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, акт –це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Тобто, фактично в акті перевірки викладаються оціночні судження контролюючого органу щодо наявності з боку платника порушень податкового та іншого законодавства.

Власне ж проведення перевірки з оформленням акта про її результати не призводить до виникнення певних обов’язків у платника податків, оскільки здійснення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов’язкових платежів. У свою чергу, нарахування і стягнення податкових зобов’язань регулюється нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якими передбачено окрему процедуру узгодження податкових зобов’язань.

Таким чином, слід погодитися з правильністю висновків попередніх інстанцій про відсутність у Товариства обов’язку щодо відображення в декларації з ПДВ результатів проведеної податковим органом перевірки.

З урахуванням викладеного попередні судові інстанції дійшли неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, у зв’язку з чим процесуальні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 у справі № 2-а-1668/10/1670 залишити без змін, а касаційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко