Ухвала суду № 19071771, 31.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-13698/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" жовтня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Літвіної Н.М. та Лічевецького І.О., за участю секретаря Галай Т.О., представника апелянта Грембовського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіон-2008»до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2011 року позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 9 липня 2010 року №0005222310/0, від 19 жовтня 2010 року № 0005222310/1. від 19 жовтня 2010 року № 0008072310/0, від 19 жовтня 2010 року № 0005232310 1 (№ 0008262310/0) та відмовлено в задоволенні позову в частинні скасування податкового повідомлення-рішення від 9 липня 2010 року № 0005232310/0.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97.

З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з 25 травня по 17 червня 2010 року ДШ проведено планову перевірку TOB «Бастіон-2008».

В ході перевірки встановлені порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2009 рік на загальну суму 1699347,00 грн. та ПДВ за березень 2010 року на загальну суму 290577,00 грн. (з урахуванням залишку від'ємного значення ПДВ) про що складено акт перевірки від 22 червня 2010 року № 438/23-10/35851320.

Висновок про порушення вимог Закону № 334/94 ґрунтується на тому, що у IV квар талі 2009 року TOB «Бастіон-2008»завищено показник витрат на придбання товарів на зага льну суму 6797388,00 грн., оскільки необґрунтовано віднесено до складу валових витрат вартість оприбуткованих товарів без наявності відповідних документів (сертифікатів відповідності, свідоцтв про визнання), а саме, оскільки у наданому до перевірки сертифікаті відповідності відсутні відмітки митних органів про контракт та товаросупровідні документи, за якими здійснено відпуск конкретної партії товару, як передбачено у листі Державної митної служби України від 14 квітня 1998 року № 11/6-3651.

Висновок про порушення вимог Закону № 168/97 ґрунтується на тому, що оскільки не є можливим підтвердити включення до суми податкових зобов'язань TOB «Караван Люкс»у березні 2010 року сум, отриманих від TOB «Бастіон-2008», право на податковий кредит в TOB «Бастіон-2008»по цьому контрагенту відсутнє.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення від 9 липня 2010 року: № 0005222310/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2549021,00 грн. (у т.ч.: 1699347,00 грн. - основний платіж, 849674,00 грн. - штрафні санкції); №0005232310/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 438866,00 грн. (у т.ч.: 290577,00 грн. - основний платіж, 145289,00 грн. - штрафні санкції).

За результатами розгляду первинної скарги ДПІ прийнято рішення від 20 вересня 2010 року №52288/10/25-011, яким збільшено на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 штраф по податку на прибуток у розмірі 509804,00 грн., визначений податковим повідомленням рішенням від 9 липня 2010 року № 0005222310/0, та скасовано податкове повідомлення рішення від 9 липня 2010 року № 0005232310/0 у розмірі 29058,00 грн. застосованих штрафних санкцій.

У зв'язку з цим ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року № 0005222310/1 на аналогічну суму податкового зобов'язання, а також подат кове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0005232310/1, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 406808,00 грн. (у т.ч.: 290577,00 грн. - основний пла тіж, 116231,00 грн. - штрафні санкції). На суму донарахування штрафних санкцій у сумі 509804,00 грн. ДПІ прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року № 0008072310/0.

Листом від 25 жовтня 2010 року № 12539/10/23-1010 ДПІ скоригувала номер податкового повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0005232310/1 у зв'язку з технічною помилкою та виклала його в редакції за № 0008262310/0 від 19 жовтня 2010 року, при цьому окреме податкове повідомлення-рішення в новій редакції не виносилося.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у подальшому Закон України №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України №168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України №168 визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Податковий орган, в свою чергу, не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його постачальники по другому ланцюгу, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Крім того, ні спеціальним Законом № 334/94, ні Законом № 996, ні іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачено віднесення свідоцтв про визнання (сертифікатів відповідності) до категорії первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції, як не передбачено обов'язковість їх ведення і зберігання саме з метою податкового обліку.

Щодо посилань апелянта на лист Державної митної служби України від 14 квітня 1998 року № 11/6-3651 та відсутність на свідоцтві про визнання відміток митних органів про контракт та товаросупровідні документи, за якими здійснено відпуск конкретної партії товару, суд зазначає наступне.

Постанова Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1997 року № 1211 «Про затвер дження Порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'яз ковій сертифікації в Україні»втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 року № 446, а сам вказаний лист був відкликаний згідно з листом Державної митної служби України від 23 листопада 2009 року № 11/6-10.18/11296-ЕП.

При цьому, зазначений Порядок визначав механізм митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, і ввозяться на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту за березень 2010 року сум ПДВ на підставі належно оформлених податкових накладних, що видані йому постачальником, який був зареєстрованим платником ПДВ, з урахуванням господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.О. Лічевецький