Постанова № 19071472, 01.11.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 року Справа № 2а/2370/7527/2011

01.11.11

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі Чемерин І.В.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю),

представника третьої особи ОСОБА_4 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Партнер Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне підприємство «Лєо-Сенс» до державної податкової інспекції у м. Черкаси про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2011р. до суду звернулося приватне підприємство «Партнер Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне підприємство «Лєо-Сенс» з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення від 4 серпня 2011р. № 0002902301 в частині зменшення відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011р. на 150000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим повідомленням-рішенням №0002902301 від 04.08.2011р. зменшено відємне значення суми податку на додану вартість за березень 2011р. на 168435 грн., в тому числі на 150000грн. податкового кредиту за господарськими операціями позивача з ПП «Лєо-Сенс». Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є висновки перевірки, викладені у акті від 26.07.2011р. № 1889/23 2/30598882, згідно з якими всі правочини ПП «Лєо-Сенс»відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, п.п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності і не спричиняють реального настання правових наслідків. Спростовуючи вказані висновки, позивач посилається на відсутність порушення, оскільки ПДВ у сумі 150000 грн. віднесено до складу податкового кредиту за березень 2011р. відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України на підставі податкових накладних №1 від 11.03.2011р. на суму 835000 грн., в т.ч. ПДВ 139166 грн. 67 коп., та №2 від 29.03.2011р. на суму 65000 грн., в т.ч. ПДВ 10833 грн. 33 коп., виписаних ПП «Лєо-Сенс»за датою списання коштів з банківського рахунку позивача.

Крім цього, відповідач у акті перевірки не вказав суть порушення, а саме: згідно з якими нормами Цивільного кодексу України правочини, укладені з ПП «Лєо-Сенс», є нікчемними, та не встановив, ким допущено порушення - позивачем чи ПП «Лєо-Сенс». Висновок перевірки про безтоварність господарських операцій є необгрунтованим, оскільки факт поставки товару підтверджується документально.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, позов просили задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечення зазначив, що згідно акту перевірки № 1889/23-2/30598882 від 26.07.2011р. позивачем в порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України та п. п. 4.4 п. 4 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»встановлено завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за березень 2011р. у сумі 168435 грн. за податковими накладними, які не мають статусу юридично значимих, оскільки складені за наслідками нікчемних правочинів з ПП «Лєо-Сенс».

З посиланням на висновки акту перевірки ПП «Лєо-Сенс»від 15.06.2011р. № 1519/23-2/34337987 зазначив, що господарські операції за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. щодо продажу останнім товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, тому формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ згідно податкових накладних цього підприємства є безпідставним. У звязку з відсутністю економічно необхідних умов для здійснення господарських операцій угоди поставки є нікчемними і не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позицію позивача та просив позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Партнер Україна»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради як субєкт підприємницької діяльності юридична особа 29.09.1999р. (ідентифікаційний код 30598882).

За результатами планової виїзної перевірки ПП «Партнер Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., проведеної державною податковою інспекцію у м. Черкаси, складено акт від 26.07.2011р. № 1889/23-2/30598882.

Згідно з п. 3.2.2 вказаного акту встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 275805 грн., в тому числі: за квітень 2010р. на суму 25269 грн., за травень 2010р. на суму 3445 грн., за червень 2010р. на суму 3836 грн., за липень 2010р. на суму 7167 грн., за серпень 2010р. на суму 4500 грн., за вересень 2010р. на суму 12000 грн., за жовтень 2010р. на суму 16658 грн., за листопад 2010р. на суму 14190 грн., за січень 2011р. на суму 13638 грн., за лютий 2011р. на суму 6667 грн., за березень 2011р. на суму 168435 грн.

Завищення податкового кредиту за березень 2011р. відбулось внаслідок включення ПДВ у сумі 139166 грн. 67 коп. за податковою накладною №1 від 11.03.2011р. та у сумі 10833 грн. 33 коп. за податковою накладною №2 від 29.03.2011р. ПП «Лєо-Сенс», у сумі 13550 грн. за податковою накладною №47 від 15.03.2011р. ТОВ «Бізнес промоушен»та у сумі 4885 грн. за податковою накладною №84 від 30.03.2011р. ТОВ «Ізбатаком».

За висновками перевірки (п. 4 акту) встановлено порушення ПП «Партнер Україна»ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків по правочинах здійснених з СГ ФО ОСОБА_5, ТОВ «Видавництво «Зоря», ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи»та ПП «Лєо-Сенс», підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України та п. п. 4.4 п. 4 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 50726 грн., в т.ч. за травень 2010р. завищено на суму 34412 грн., за серпень 2010р. занижено на суму 248404 грн., за вересень 2010р. завищено на суму 208161 грн., за жовтень 2010р. занижено на суму 16658 грн., за грудень 2010р. занижено на суму 7932 грн., за січень 2011р. занижено на суму 13638 грн., за лютий 2011р. занижено на суму 6667 грн. та завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за березень 2011р. на суму 168435 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Черкаси прийняла податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011р. №0002902301, яким зменшила позивачу суму відємного значення з податку на додану вартість за березень 2011р. на 168435 грн.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині зменшення суми відємного значення з податку на додану вартість за березень 2011р. на 150000 грн., яке виникло внаслідок віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за податковими накладними ПП «Лєо-Сенс»№1 від 11.03.2011р. та №2 від 29.03.2011р.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за вказаними податковими накладними до складу податкового кредиту за березень 2011р., суд виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс).

Згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням підставою його прийняття є порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обовязкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.7 вказаної статті податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судом встановлено, що 09.02.2011р. між ПП «Лєо-Сенс»(продавцем) та ПП «Партнер Україна»(покупець) укладено договір №21 на поставку обладнання (а.с. 31-34). Згідно з додатком №1 від 09.02.2011р. до вказаного договору предметом купівлі-продажу є сушильний комплекс АС 2 загальною вартістю 1020000 грн., в т.ч. ПДВ 170000 грн., з терміном поставки 30.05.2011р. при умові часткової попередньої оплати у сумі 875000 грн. (а.с. 35). Обладнання сушильного комплексу призначене для виготовлення біопалива (топливних гранул та брикетів).

На виконання умов договору позивач здійснив часткову попередню оплату за сушильний комплекс АС 2 та перерахував на банківський рахунок ПП «Лєо-Сенс» грошові кошти у сумі 835000 грн. в т.ч. ПДВ 139166 грн. 67 коп. за платіжним дорученням №1199 від 11.03.2011р. та у сумі 65000 грн. в т.ч. ПДВ 10833грн. 33 коп. за платіжним дорученням №1377 від 29.03.2011р.

За фактом попередньої оплати ПП «Лєо-Сенс» виписало податкові накладні №1 від 11.03.2011р. на загальну суму 835000 грн., в т.ч. ПДВ 139166 грн. 67 коп., та №2 від 29.03.2011р. на суму 65000грн., в т.ч. ПДВ 10833 грн. 33 коп., ПДВ за якими ПП «Партнер Україна»віднесло до податкового кредиту за березень 2011р.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що договір №21 від 09.02.2011р. укладено позивачем з метою придбання обладнання сушильного комплексу АС 2 для використання у власній господарській діяльності, а податкові накладні №1 від 11.03.2011р. та №2 від 29.03.2011р. виписані ПП «Лєо-Сенс»на суму коштів, які надійшли як попередня оплата за товар і відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2 та 198.3 ст. 198 Кодексу, тому податок на додану вартість за вищевказаними податковими накладними у сумі 139166 грн. 67 коп. та у сумі 10833 грн. 33 коп., всього у сумі 150000 грн. правомірно віднесений до складу податкового кредиту за березень 2011р.

Суд відкидає заперечення відповідача з таких міркувань.

Частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до п. 185.1 «а»ст. 185 Кодексу обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції платника податку з постачання товарів.

Відтак, доказуванню підлягають обставини щодо здійснення конкретної господарської операції з постачання товарів чи її відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обгрунтовуючи порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, відповідач послався на висновки акта про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Лєо-Сенс»від 15.06.2011р. № 1519/23 2/34337987, згідно з яким у останнього відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тому згідно з ч. 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди, укладені з контрагентами за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., мають ознаки нікчемності. Таким чином, вказаними обставинами відповідач обґрунтував відсутність фактичної поставки обладнання сушильного комплексу АС 2.

Разом з тим, у наданому до суду акті перевірки не зазначено, які матеріальні, трудові та інші ресурси необхідні для здійснення поставки обладнання сушильного комплексу АС 2, представник відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення з цього питання, тому суд вважає посилання відповідача на вказані обставини припущенням, а відсутність поставки обладнання сушильного комплексу АС 2 недоведеною.

З цих же міркувань суд критично оцінює надані відповідачем витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на приватне підприємство «Полєм-Опт»та акт від 10.06.2011р. №1490/23-1/34923965 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Полєм-Опт»за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., яке є контрагентом ПП «Лєо-Сенс»з поставки обладнання сушильного комплексу АС 2.

Суд також приймає до уваги, що ДПІ в м. Черкаси встановила відсутність можливості фактичної поставки обладнання у ПП «Лєо-Сенс»та у ПП «Полєм-опт» у березні 2011р., в той час як у березні 2011р. була здійснена тільки оплата вартості товару, а фактична його поставка відбулась 30.06.2011р. Відтак, відповідач не довів неможливість здійснення поставки обладнання ПП «Лєо-Сенс»у червні 2011р.

Суд віддає перевагу доводам позивача та вважає факт поставки обладнання сушильного комплексу АС 2 доведеним, оскільки остання підтверджується видатковою накладною ПП «Лєо-Сенс»№ РН 0000003 від 30.06.2011р. (а.с. 60), актом про прийняття устаткування від 30.06.2011р. (а.с. 64-65), оборотно сальдовою відомістю по рахунку 15 «Інвестиції»за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. ПП «Партнер Україна»(а.с. 88), договором застави обладнання сушильного комплексу АС 2 № 010/6.2.1.4.0/11253/5 від 13.07.2011р., укладеним між ПП «Партнер Україна»та ПАТ «Ерсте Банк»(а.с. 74-77), актом перевірки наявності та стану застави від 04.10.2011р. до договору застави (а.с. 105-134), експертним висновком №0-629 від 11.08.2011р. Черкаської торгово-промислової палати про ринкову вартість обладнання (а.с. 164-165), товарно транспортними накладними № 010711-1 від 01.07.2011р. та № 300611-1 від 30.06.2011р. (а.с. 203-204).

Крім цього, суд зазначає, що право на податковий кредит за податковими накладними №1 від 11.03.2011р. та №2 від 29.03.2011р. виникло у позивача за датою списання коштів з банківського рахунку і від фактичної поставки товару не залежить.

Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобовязань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим.

Кодексом адміністративного судочинства України (ч. 3 ст. 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011р. № 0002902301 в частині зменшення суми відємного значення з податку на додану вартість за березень 2011р. на 150000 грн. таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає до скасування.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, ч. 4 ст. 128, ст. ст.159, 162, 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 04.08.2011р. №0002902301 в частині зменшення приватному підприємству «Партнер Україна»розміру відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011року на 150000 (сто пятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Партнер Україна»3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі виготовлена 5 листопада 2011р.

Суддя А.В. Руденко