Постанова № 19071374, 24.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 жовтня 2011 р. № 2-а- 9702/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, діє за дорученням № 1-07 від 05.01.11

представника відповідача ОСОБА_2, діє за дорученням № 19869/10/10-017 від 28.11.08

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати нечинними податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВВП у м. Харкові від 14.07.2011р. № 0000450843 і № 0000460843.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне. СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 за період жовтень 2008р. лютий 2011р. та ТОВ «Втеріс» за період: січень 2009р. грудень 2010р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1744/43-010/30657701 від 24.06.2011 року, висновки якого стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 14.07.2011р. № 0000450843 і № 0000460843. Вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з огляду на наявність реальних господарських правовідносин ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Втеріс».

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, з огляду на що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закрите акціонерне товариство "Теплоелектроцентраль-3" зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 за період: жовтень 2008р. лютий 2011р. та ТОВ «Втеріс» за період: січень 2009р. грудень 2010р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1744/43-010/30657701 від 24.06.2011 року (а.с. 11-24, т. 1).

В Акті перевірки № 1744/43-010/30657701 від 24.06.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було зроблено висновок про порушення ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим завищені валові витрати на загальну суму 9398.50грн. та п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим завищено податковий кредит на суму 497824.47 грн. (а.с. 24, т. 1).

На підставі зазначеного Акту перевірки № 1744/43-010/30657701 від 24.06.2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 14.07.2011 року № 0000450843, яким з посиланням на встановлене порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», нараховано податку на прибуток підприємств на загальну суму 4086.50грн. (основний платіж 2350.00 грн., штрафні санкції 1736.50 грн.) (а.с. 25, т. 1) та податкове повідомлення рішення від 14.07.2011 року № 0000460843, яким з посиланням на встановлене порушення вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», нараховано податку на додану вартість на загальну суму 771192.00грн. (основний платіж 497824.00 грн., штрафні санкції 373368.00 грн.) (а.с. 26, т. 1).

При розвязанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України податкові повідомлення-рішення, саме ці правові акти індивідуальної дії, які створюють для позивача обовязок здійснити до бюджету додатковий платіж, оскільки саме ці правові акти індивідуальної дії визначають строк виконання обовязку по оплаті податкового зобовязання, а отже податкові повідомлення-рішення вплинули на права та обовязки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.

Як зясовано судом, фактичною підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень слугували викладені Акті перевірки № 1744/43-010/30657701 від 24.06.2011 року висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про порушення ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та порушення вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що звертаючись до суду, позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення рішення, які за своєю правовою суттю та характером владних приписів є правовими актами індивідуальної дії.

В судовому засіданні судом встановлено, що обраний ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах полягає саме у визнанні нечинними податкових повідомленьрішень. В судових дебатах представник позивача остаточно просив суд визнати нечинними податкові повідомленнярішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 14.07.2011р. № 0000450843 і № 0000460843.

Згідно з ч. 3 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Положення наведеної норми процесуального закону щодо права позивача самостійно обирати спосіб захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу кореспондують приписам ч. 2 ст. 162 КАС України щодо повноважень адміністративного суду при вирішенні справи по суті, де зазначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, суд приходить до висновку, що така вимога як визнання нечинним може бути заявлено лише у позовах про оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного, на його думку, права.

Крім того, дослідження судом Акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 1744/43-010/30657701 від 24.06.2011 року, дає підстави вважати, що фактичною підставою для відображення порушення Закону України «Про податок на додану вартість» і Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та винесення оскаржуваних податкових повідомленьрішень, слугував висновок відповідача про нікчемність угод, укладених між ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" та його контрагентами: ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Втеріс».

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняті на його підставі спірні податкові повідомленнярішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що між ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір поставки, предметом якого було надання з боку ФОП ОСОБА_3 послуг з поставки ТМЦ, а саме: електродів, а з боку ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" їх приймання та оплата. Вказаний договір діяв у період з листопада 2008 року по лютий 2009 року. Факт відвантаження придбаного ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" у ФОП ОСОБА_3 товару електродів, на думку позивача, підтверджується: у листопаді 2008 року накладною № А-00542 від 18.11.2008р. (а.с. 75, т. 1), у лютому 2009 року накладною № А-00000082 від 19.02.2009р. (а.с. 95, т. 1). У звязку з придбанням послуг з поставки ТМЦ, а саме: електродів, ФОП ОСОБА_3 ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" були надані податкові накладні № 877 від 14.11.2008р. (а.с. 76, т. 1) та № 94 від 17.02.2009р. (а.с. 96, т. 1).

Між тим, до вказаних позивачем обставин щодо використання у власній господарській діяльності придбаного товару (електродів), суд ставиться критично з огляду на таке.

Посилання позивача на укладені договори як на первинні документи, що засвідчують зміст, характер, вартість виконаних контрагентом переміщень від продавця до покупця, суд не бере до уваги, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Абзацом 27 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., встановлено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також: для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду товарно-транспортних накладних для підтвердження реальності переміщення товару від продавця до покупця, що були надані контрагентом позивача. Таким чином, якщо не підтверджено фактичне переміщення наведених у договорі поставки товарів, то придбання таких товарів позивачем не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає.

Крім того, між ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" та ТОВ «Втеріс» були укладені Договори на виконання робіт, а саме: № 0103Т/151 від 03.03.2008р. на виконання капітального ремонту генератора ТГ-4 на суму 286354,54 грн., ПДВ - 47725,76 грн.; № 0105Т/153 від 14.03.2008р. на виконання капітального ремонту генератора ТГ-4 на суму 224670,37 грн., ПДВ - 37445,06 грн.; № 0106Т/154 від 21.03.2008р. на виконання капітального ремонту генератора ТГ-4 на суму 257720,26 грн., ПДВ 42953,38 грн.; № 0107Т/155 від 27.03.2008р. на виконання капітального ремонту генератора ТГ-4 на суму 294276,58 грн., ПДВ - 49046.10 грн.; № 0109Т/321 від 02.09.2008р. на виконання поточного ремонту генератора ТГ-3 на суму 285968,36 грн., ПДВ-47661,39 грн.; № 0110Т/322 від 05.09.2008р. виконання поточного ремонту генератора ТГ-3 на суму 288512,18 грн., ПДВ - 48085,36 грн.; № 0111Т/323 від 09.09.2008р. виконання поточного ремонту генератора ТГ-3 на суму 297624,75грн., ПДВ-49604,12грн.; № 03-09Т/88 від 14.03.2009р. виконання поточного ремонту генератора ТГ-4 на суму 128058,68 грн., ПДВ - 21343,11грн.; № 145 від 12.05.2009р. виконання поточного ремонту генератора ТГ-3 на суму 80467,91 грн., ПДВ - 13411,32 грн.; № 204 від 15.06.2009р. на виконання поточного ремонту генератора ТГ-4 на суму 81593,84 грн., ПДВ - 13598,97 грн.

Проведення капітального ремонту підтверджується актами приймання передачі виконаних робіт: за жовтень 2009р. від 30.10.2009р. (а.с. 110-115, т. 1), за вересень 2009р. від 30.09.2009р. (а.с. 124-128, т. 1, 135-139, т. 2), за лютий 2009р. від 27.02.2009р. (а.с. 51-55, 64-68, 72-74, 81-82, т. 2), за березень 2009р. від 01.04.2009р. (а.с. 56-59, 75-76, 83-85, 121-124, т. 2), за січень 2009р. (а.с. 90-95, 100-103, 107-109, 110-112, 113-115, т. 2), за червень 2009р. (а.с. 128-131, т. 2), за січень 2010р. (а.с. 145-151, т. 2), за лютий 2010р. (а.с. 154-159, т. 2), за жовтень 2010р. (а.с. 163-168, т. 2), за серпень 2010р. (а.с. 173-178, 182-185, 189-194, 198-204, 208-211, 215-220, 224-227, 231-237, 241-246, т. 2), за грудень 2010р. (а.с. 1-5, 38-42, 46-49, 53-56, т. 3), за листопад 2010р. (а.с. 8-11, 15-19, 23-27, 31-34, т. 3).

Крім того, відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача були в наявності податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість на суму 497824.47 грн. за листопад 2008 року, лютий, червень 2009 року, січень, червень, грудень 2010 року.

Між тим, наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до складу податкового кредиту сума податку, сплаченого у звязку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

З аналізу п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Реальність здійснення господарських операцій з капітального ремонту генератора ТГ-4, ТГ- 3, підтверджується позивачем наявністю Договорів № 0105Т/153 від 14.03.2008р.; № 0106Т/154 від 21.03.2008р.; № 0107Т/155 від 27.03.2008р.; № 0109Т/321 від 02.09.2008р.; № 0110Т/322 від 05.09.2008р.; № 0111Т/323 від 09.09.2008р.; № 03-09Т/88 від 14.03.2009р.; № 145 від 12.05.2009р.; № 204 від 15.06.2009р., та відповідними актами приймання передачі виконаних робіт: за жовтень 2009р. від 30.10.2009р. (а.с. 110-115, т. 1), за вересень 2009р. від 30.09.2009р. (а.с. 124-128, т. 1, 135-139, т. 2), за лютий 2009р. від 27.02.2009р. (а.с. 51-55, 64-68, 72-74, 81-82, т. 2), за березень 2009р. від 01.04.2009р. (а.с. 56-59, 75-76, 83-85, 121-124, т. 2), за січень 2009р. (а.с. 90-95, 100-103, 107-109, 110-112, 113-115, т. 2), за червень 2009р. (а.с. 128-131, т. 2), за січень 2010р. (а.с. 145-151, т. 2), за лютий 2010р. (а.с. 154-159, т. 2), за жовтень 2010р. (а.с. 163-168, т. 2), за серпень 2010р. (а.с. 173-178, 182-185, 189-194, 198-204, 208-211, 215-220, 224-227, 231-237, 241-246, т. 2), за грудень 2010р. (а.с. 1-5, 38-42, 46-49, 53-56, т. 3), за листопад 2010р. (а.с. 8-11, 15-19, 23-27, 31-34, т. 3).

Але суд вважає, що вказані акти не є достатнім доказом реальності виконання угод, укладених між позивачем та його контрагентом, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити, зокрема: зміст та обсяг господарської операції.

Як вбачається з актів приймання передачі виконаних робіт по договору з капітального ремонту генератора ТГ-4, ТГ-3, виконавець - ТОВ «Втеріс», вказує, що виконав роботи, обумовлені вказаними договорами. Між тим, позивачем жодним чином не обумовлено необхідність їх проведення з періодичністю та обсягом поточних та капітальних ремонтів генераторів ТГ-4, ТГ-3, а саме: не обґрунтована економічна та технічна доцільність проведення.

Вказане вбачається з того, що при проведенні капітального ремонту генератора ТГ-4, були укладені відповідні договори на їх проведення № 01031/151 від 03.03.2008р. на суму 286354,54 грн., № 0105Т/153 від 14.03.2008р. на суму 224670,37грн., № 01067/154 від 21.03.2008р. на суму 257720,26 грн., № 0107Т/155 від 27.03.2008р. на суму 294276,58грн., та поточного його ремонту, були укладені відповідні договори на їх проведення№ 03-09Т/88 від 14.03.2009р. на суму 128058,68 грн., № 204 від 15.06.2009р. на суму 81593,84 грн. Між тим, з існуючих на теперішній час ринкових цін на подібне обладнання вбачається, що вартість капітального та поточного ремонтів за проміжок часу з 03.03.2008р. по 15.06.2009р., перевищує вартість нового аналогічного обладнання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ремонту підлягало обладнання, за допомогою якого вироблялась електрична та теплова енергія. Між тим, позивачем не надано до суду жодних доказів того, що у звязку з вказаним ремонтом, виведені з експлуатації генератори ТГ-4, ТГ-3, для підтримки потужності енергетичної системи, замінювались іншими; тимчасове виведення їх з експлуатації було погоджено з НЕК України, тощо. Більш того, за часом проведення капітального та поточного ремонтів генератора ТГ-4 судом вбачається, що їх основна частина припадає на опалювальний сезон.Між тим, позивачем не надано до суду жодних доказів того, що у звязку з вказаним ремонтом, виведений з експлуатації генератор ТГ-4, був замінений по схемі взаємозамінюваності іншим, який замість генератора ТГ-4 використовувався для вироблення теплової енергії для кінцевого споживача в безперервному циклі, як не наведена доцільність проведення таких робіт саме у вказаний період часу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

2. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2011 року.

Суддя Волкова Л.М.