Постанова № 19053164, 08.09.2009, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 2 „а" - 3824 2009р.

ПОСТАНОВА

іменем України

08 вересня 2009 року місто Луганськ

Суддя Ленінського районного суду міста Луганська Лібстер А.С. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Луганську ради про визнання неправомірними дій у звязку з неналежною виплатою грошової допомоги до 5-го травня учаснику бойових дій за 2009 ріки та зобовязання виконати перерахунок та виплату недоотриманої одноразової грошової допомоги до 5-го травня, -

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування позову позивач вказав, що він має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни 2-ї групи, що підтверджується копією посвідчення за № 025459 серії Б, виданим Луганським обласним військовим комісаріатом від 13.01.2009 р. і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради.

Позивачу у поточному 2009 році, як інваліду війни 2-ї групи, вказана щорічна грошова допомога була виплачена відповідачем не в повному обсязі, який гарантований Конституцією України та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року.

Позивач вважає, що всупереч чинному законодавству, відповідач здійснював неправомірні дії, обмежуючи конституційні та законні права позивача на отримання вказаної соціальної допомоги, виплата якої не відповідала діючому Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та відмовив в перерахунку недоплати одноразової грошової допомоги за вказаний період.

Позивач вважає, що таким чином, він має право на одержання недоотриманної суми щорічної разової допомоги до 5-го травня, в виплаті якої відповідачем йому було відмовлено: за 2009 рік у розмірі 8x544 = 4352 - 430 = 3922 грн.

В звязку з цим позивач просить суд визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, щодо виплати йому, інваліду війни 2-ї групи, грошової допомоги до 5-го травня за 2009 рік у заниженому розмірі, як неналежну виплату згідно ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради зробити йому перерахунок та виплату за рахунок коштів державного бюджету України недоотриманої разової грошової допомоги до 5-го травня за 2009 рік.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник не зявилися, однак до початку судового засідання надали до суду заяву в якій позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити. Також просили суд розглянути справу за їх відсутністю.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради в судове засідання не зявився, однак до початку судового засідання з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради надав до суду заперечення в якому зазначив, що згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 гр. у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Але на підставі розділу III (преамбула перед статтею 12) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законів України «Про Державний бюджет України» на 2007-2008 роки встановленій інший розмір виплати І щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни 3 гр., а саме: позивачу в 2009 році була виплачено допомога до 5 - го травня в розмірі 430 грн.; відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються у 20009 році відповідно до Законів України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «про жертви нацистських переслідувань» інвалідам війни 2 групи щорічна разова грошова допомога виплачувалась у вище зазначеному розмірі.

Таким чином, управління в повному обсязі виплатило щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у 2009 р. згідно діючого на момент виплати законодавства, а також згідно Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, і дії управління по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2009 році є законними та правомірними.

Просили звернути увагу, що на сьогоднішній момент ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України, ні інший орган виконавчої влади не прийняли жодного правового акту відносно внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», виділення коштів, виплати, перерахунку або доплати до виплаченого розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, також кошти на виплату не передбачені в Законі України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». А вищезазначене рішення Конституційного Суду України не є підставою для доплати управлінням до виплаченого розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки у даному рішенні не вказується обовязок та порядок доплати, перерахунку та кошти, за рахунок яких їх проводити.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2004 p. N 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, установлених Законом |і України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.

В даному випадку зобовязальною особою перед позивачем за розмір виплат з державного бюджету с держава, оскільки згідно ч. 1 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" управління здійснює лише щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня, нараховувати розмір допомоги управління не має права, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня визначає Верховна Рада України в Законах України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 7 Бюджетного і кодексу України кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу, І тобто відповідальною особою в даному випадку повинні бути державні органи, які встановлюють менший розмір щорічної разової грошової І допомоги до 5 травня, ніж передбачено Законом України, "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які виділяють кошти на І виплату в зменшеному розмірі. Управління може нести відповідальність тільки за невиплату або виплату в неповному обсязі виділених коштів на к виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, однак управління в повному обсязі виплачує ветеранам війни виділений розмір Б допомоги, тому дії управління по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007- 2008 роках є законними та правомірними.

Крім того управління є розпорядником державних коштів лише в межах затвердженого на рік кошторису, тому не має можливості виплатити допомогу у більшому розмірі, ніж виділяється для виплати, оскільки кошти надходять до управління згідно п. 2 ч. 1 ст. 97 Бюджетного кодексу України у вигляді субвенцій для виплати встановленого розміру допомоги ветеранам війни на виконання Законів України «Про Державний бюджет України» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». За рахунок інших коштів державного бюджету, що передбачені на здійснення бюджетних програм соціального захисту, управління не має можливості виплачувати допомогу у розмірі, який вимагає позивач, оскільки це порушить, по-перше, права громадян на належні їм виплати, і, по-друге, п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України, де зазначається, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, а згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 23 цього кодексу будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, яке встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Згідно ч. 1 ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим Законом України «Про Державний бюджет України», виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.

Управління не нараховує щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, а лише виплачує дану допомогу у розмірах, що виділялися управлінню для виплати у відповідності з розділом НІ Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законами України «Про Державний бюджет України» і постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 № 183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про і жертви нацистських переслідувань" на відповідні роки, тому дії управління не можуть бути визнані неправомірними, оскільки повністю відповідають вимогам вищезазначеного закону.

Просили суд прийняти до уваги, що грошові кошти управління є цільовими та використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями в межах затвердженого на рік кошторису, а накладення арешту та стягнення коштів з рахунків перешкодить використанню грошових коштів за їх цільовим призначенням, і, таким чином, зупинить діяльність управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, що призведе до напруженої соціальної обстановки в Ленінському районі м. Луганська: ветерани війни, малозабезпечені громадяни, постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи, одинокі матері, інваліди та інші соціально незахищені громадяни Б не зможуть отримувати кошти, на які мають право та за рахунок яких вони існують. Це порушить ч. 1 ст. 24 Конституції України, якою передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Представник третьої особи Головного управління Державного казначейства України у Луганській області в судове засідання не зявився, однак до початку судового засідання надав до суду заперечення на позов в якому зазначив, що органи Державного казначейства у своїй діяльності керуються Конституцією, Бюджетним кодексом України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну, Положенням «Про Державне казначейство України». Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно із пунктом 12 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби. Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України та пункту З Положення про Державне казначейство, затвердженого Постановою КМУ від 21 грудня 2005 року № 1232, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення казначейством операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобовязань та проведені платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету. Позивач вірно зазначив відповідача по даній справі Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради. Бюджетним Кодексом України встановлено, що повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення. Згідно з ч. 2 ст. 21 Бюджетного кодексу України кошти бюджету, які отримують фізичні особи надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни 2-ї групи, що підтверджується копією посвідчення за № 025459 серії Б, виданим Луганським обласним військовим комісаріатом від 13.01.2009 р. і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року позивачу щорічно, до 5-го травня, повинна надаватися одноразова грошова допомога у розмірі 8-ти мінімальних пенсій за віком.

Згідно із ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічна виплата разової грошової допомоги до 5-го травня здійснюється органами праці та соціального захисту населення.

Згідно із ст. 2 Закону України № 488/95 від 22.12.1995 року нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів, передбачені цим Законом - є недійсними.

Позивачу у 2009 році, як інваліду війни 2-ї групи, вказана щорічна грошова допомога була виплачена відповідачем не в повному обсязі, який гарантований Конституцією України та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року.

Відповідач, за рахунок бюджетних коштів в 2009 році сплатив позивачу вказану щорічну грошову допомогу у розмірі - 430 грн.

Всупереч чинному законодавству, відповідач - здійснював неправомірні дії, обмежуючи конституційні та законні права позивача на отримання вказаної соціальної допомоги, виплата якої не відповідала діючому Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та відмовив в перерахунку недоплати одноразової грошової допомоги за вказаний період.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум у 2009 році, на момент виплати з 01.04.2009 року становив - 544 грн.

Статтею 28 Закону України „Про загальнообовязкове соціальне державне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач має право на одержання недоотриманної суми щорічної разової допомоги до 5-го травня, в виплаті якої відповідачем йому було відмовлено: за 2009 рік у розмірі 8 х 544 = 4352 - 430 = 3922 грн. Недоплата за 2009 рік становить: 3922 грн. Фінансування витрат, повязаних з введенням в дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до ч. 5 ст. 12 здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, а виплату разової щорічної грошової допомоги до 5-го травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 г. (№ 8рп/2005), зазначено, що пільги, компенсації і гаранти - є видом соціальної допомоги і невідємною частиною конституційного права на належний життєвий рівень, тому звуження змісту і обєму цього права шляхом ухвалення нових Законів або змін в діючі Закони, згідно статті 22 Конституції України (254к/96ВР) не допускається.

В рішенні Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007р зазначено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР)(є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" (489-16): - пункту 13 статті 71 (498-16), яким зупинено на 2007 рік дію частини пятої статей 12, 13, 14, 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

В рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008 зазначено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу І- пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту З розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України па 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

За таких підстав позивач обгрунтовано звернувся до суду з даним позовом до відповідача, оскільки відповідач повинен зробити йому перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5-го травня за 2009 рік як учаснику бойових дій.

На підставі наведеного, керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; ст. ст. 69, 86, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради щодо виплати інваліду війни 2-ї групи ОСОБА_1 грошової допомоги до 5-го травня за 2009 рік у заниженому розмірі - 430 гривень.

Зобовязати Управляння праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради зробити інваліду війни 2-ї групи ОСОБА_1 перерахунок та виплату за рахунок коштів державного бюджету України недоотриманої разової грошової допомоги до 5-го травня за 2009 - у розмірі 3922 /три тисячі девятсот двадцять дві/ гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в Донецькому апеляційному адміністративному суді через районний суд протягом десяти днів з дня складання постанови суду в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження, після чого протягом двадцяти днів повинна бути подана апеляційна скарга.