Постанова № 19049231, 31.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2011 р. Справа № 5019/599/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. , судді Коломис В.В.

при секретарі Ващук К.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Кибукевич В.В.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства фірми "Еней" на рішення господарського суду Рівненської області від 27.05.11 р. у справі № 5019/599/11

за позовом Відкрите акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод"

до Приватне підприємство фірма "Еней"

про стягнення в сумі 39 700 грн. 00 коп.

В судовому засіданні 25.10.2011 року оголошувалась перерва до 31.10.2011 року про що сторони були повідомлені під розписку в протоколі судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

В зв'язку з тичасовою втратою працездатності головуючої судді Маціщук А.В., відповідно до розпорядження в.о. заступника керівника апарату суду від 24.10.2011 року № 157 здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 5019/599/11 між суддями. За результатами даного розподілу справу № 5019/599/11 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., судді Коломис В.В., Огороднік К.М. Відводи новому складу суддів не заявлялись. В зв'язку з необхідністю колегії суддів детально ознайомитись з матеріалами справи, в судовому засіданні 25.10.2011 року після заслуховування представників сторін по суті справи було оголошено перерву в засіданні до 31.10.2011 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.05.2011 року у справі № 5019/599/11 (суддя Крейбух О.Г.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з приватного підприємства фірма "Еней" на користь приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" - неустойку за неналежне виконання зобов'язань згідно п.3.1 Договору № 30-06/10 від 30.06.2010р. у сумі 2100 грн. 00 коп., неустойку за неналежне виконання зобов'язань згідно п.3.2 Договору № 30-06/10 від 30.06.2010р. у сумі 36 600 грн. 00 коп., державне мито за подання позовної заяви у сумі 387 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема стверджує, що товар поставлений позивачу по накладній № 12 від 21 липня 2010 року на суму 23582,50 грн. та накладній № 14 від 10 серпня 2010 року на суму 1417,50 грн., що разом становить 25000 грн., відбувся відповідно до умов договору. Зазначає, що умовами договору не передбачено, обов'язок відповідача письмово повідомляти позивача про готовність товару для відвантаження, а тому не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що прострочка у поставці товару виникла з вини відповідача, оскільки останній не повідомив позивача про наявність товару.

З огляду на викладені обставини просить апеляційну скаргу задоволити.

В судовому засіданні 25.10.2011 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скаржник згідно накладних № 12 від 21 липня 2010 року та № 14 від 10 серпня 2010 року поставив лише частину товару передбаченого в договорі №30-06/10, решта товару зазначеного в накладних, поставлялося згідно окремого додаткового замовлення, що не може бути заміною асортименту, кількості та ціни визначеними умовами договору. Також зазначає, що замовлення Рівненської обласної державної адміністрації термінового виготовлення бордюрів та поребрика для власних потреб, не може вважатись форс мажорною обставиною, оскільки суперечить п.6.1. Договору.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиви на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Рівненської області від 27.05.2011 року у справі № 5019/599/11 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 30 червня 2010 року між приватним підприємством фірма "Еней" та відкритим акціонерним товариством "Рокитнівський скляний завод" укладено договір № 30-06/10.

Згідно п.1.1 Договору постачальник зобов'язувався виготовити, поставити (передати) у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити на умовах даного Договору виготовлену плитку різану розміром 10 см –ширина, 20 см –довжина, 5 см - товщина.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили обсяг поставки товару по Договору, а саме:

- плитка різана 10х20х5 червоного кольору (Омелянівський граніт) у кількості 140 кв.м;

- плитка різана 10х20х5 чорного кольору (Гарбо анартозит) у кількості 30 кв.м;

- плитка різана 10х20х5 сірого кольору (Покостовка) у кількості 30 кв.м.

Згідно з п.2.2 Договору товар повинен відповідати вимогам по розміру (допускається відхилення до 1 мм), по кольору, не повинен мати таких дефектів, як тріщини, сколи, тощо.

За умовами п.4.1.1 Договору, попередня оплата у сумі 5000,00 грн. перераховується покупцем на протязі трьох банківських днів з дати підписання сторонами даного Договору.

Так, позивачем 5000,00 грн. попередньої оплати було перераховано відповідачу 01.07.2010р. платіжним дорученням № 4888.

За умовами п.4.1.2 Договору, решту суми вартості товару покупець перераховує протягом трьох банківських днів з дати поставки товару згідно умов Договору.

Згідно з п.3.1 Договору постачальник зобов’язаний поставити покупцю товар на суму попередньої оплати згідно підпункту 4.1.1 п.4.1 Договору на протязі 7 календарних днів з дати набрання чинності даним Договором.

Згідно п.8.1 Договір набирає чинності з 06.07.2010 р. і діє до 31.12.2010 р. Тобто на суму попередньої оплати –5000,00 грн. з урахуванням п.3.1 Договору товар мав бути поставлений відповідачем до 12.07.2010 р.

Решту товару постачальник зобов’язаний поставити покупцю на протязі 30 календарних днів з дати підписання даного Договору (п.3.2 Договору). Тобто решту товару відповідач мав поставити позивачу до 30.07.2010 р.

Відповідно до п.3.4 датою поставки вважається дата передачі товару в розпорядження покупця (дата видаткових, товаротранспортних накладних).

21 липня 2010 року відповідачем було поставлено позивачу товар по накладній № 12 на загальну суму 23582,5 грн. При цьому тільки п.2 даної накладної відповідав умовам Договору, а саме –костка гранітна сіра 10х20х5 у кількості 40 кв.м на суму 8000,00 грн.

Відтак, попередня оплата в сумі 5000,00 грн. здійснена позивачем 01.07.2010р., поставка товару на суму попередньої оплати повинна відбутися до 12.07.2010р., а фактично поставлено відповідачем 21.07.2010р. Тобто період прострочення складає з 13.07.2010р. по 20.07.2010р. –7 календарних днів.

10 серпня 2010 року відповідачем було поставлено позивачу товар по накладній № 14 на загальну суму 1417,50 грн. При цьому тільки п.3 даної накладної відповідав умовам Договору, а саме - бруківка 10х20х5 сіра у кількості 3,21 кв.м на суму 642,50 грн.

Загальна сума поставки згідно вищевказаних накладних становить 25000,00 грн.

Твердження апелянта про те що поставка всього товару згідно накладних № 12 від 21.07.2010р. та № 14 від 10.08.2010р. відбулася відповідно до умов Договору апеляційним судом не береться до уваги, оскільки товар зазначений в даних накладних (поребрик граніт 6х15 длина L; плита полірована; подсечка ширина 12, L длина, червона; ступени ширина 32 см товщ.3 см, L длина; полоса гранітна; полірована гранітна плита) не відповідає умовам п.п.1.1, 2.1, 2.2 Договору.

Посилання апелянта на п.3.3 Договору, відповідно до якого поставка товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA – склад Постачальника, згідно міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року не може братись судом до уваги, оскільки відповідач не повідомив позивача про наявність товару зазначеного в п.2.1 договору на складі, тому останній не міг подати під завантаження належний транспортний засіб в строк згідно умов договору, оскільки не міг знати про наявність, та готовність товару до відвантаження.

Так згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно п.2 ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

З огляду на вищевикладене позивач не міг подати під завантаження належний транспортний засіб в строк згідно умов договору, оскільки не міг знати про наявність, та готовність товару до відвантаження.

Твердження апелянта про те, що термінове виготовлення бордюру і поребрика на замовлення Рівненської облдержадміністрації є форс-мажорною обставиною до уваги колегією суддів не береться оскільки воно не відповідає п.6.1 Договору.

Згідно накладних № 12 від 21.07.2010р. та № 14 від 10.08.2010р. позивачем проведено повний розрахунок за товар, поставлений відповідачем на загальну суму 25000,00 грн., в т.ч. згідно банківських виписок:

- від 01.07.2010р. на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу "за плитку різану згідно договору № 30-06/10 від 30.06.2010р.";

- від 20.07.2010р. на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу "за камінь згідно рах. 8 від 09.07.2010р.";

- від 22.07.2010р. на суму 15000,00 грн. з призначенням платежу "за товар згідно накладної № 12 від 21.07.2010р.".

Тобто при проведенні позивачем оплати за товар поставлений відповідачем по накладним № 12 від 21.07.2010р. та № 14 від 10.08.2010р. у платіжних дорученнях відсутнє посилання на Договір від 30.06.2010р. № 30-06/10 за винятком перерахування суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до част.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п.7.8 Договору сторони погодили відповідальність постачальника у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань згідно п.3.1 Договору у вигляді сплати постачальником покупцю неустойки у розмірі 300,00 грн. за кожен день такого прострочення.

Оскільки прострочення відповідача по поставці товару відповідно до п.3.1 Договору (на суму попередньої оплати) має місце, то позовні вимоги про стягнення неустойки у сумі 2100,00 грн. за період прострочення з 13.07.2010р. по 20.07.2010р. (7 календарних днів) є підставними та підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 530 ЦК України.

Згідно з п.7.9 Договору сторони погодили відповідальність постачальника у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань згідно п.3.2 Договору у вигляді сплати постачальником покупцю неустойки у розмірі 200,00 грн. за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки прострочення відповідача по поставці товару відповідно до п.3.2 Договору (поставка всієї партії товару до 30.07.2010р.) має місце, то позовні вимоги про стягнення неустойки у сумі 36600,00 грн. за період прострочення з 31.07.2010р. по 30.01.2011р. (183 календарних днів) є підставними та підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 530 ЦК України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 27.05.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства фірми "Еней" від 20.06.2011 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 27.05.2011 року у справі № 5019/599/11 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

01-12/15280/11 15280/11