Постанова № 19049221, 02.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

02 листопада 2011 року Справа № 6/5007/17/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. , судді Сініцина Л.М. при секретарі: Михайлюк К.В.

за участю представників сторін: <Текст >

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_1, довіреність в справі

прокуратури: не з'явився

третіх осіб: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Прокурора Коростишівського району в інтересах держави в особіКоростишівської районної державної адміністрації

на рішення господарського суду Житомирської області від 05.04.11 р.

у справі № 6/5007/17/11 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я. )

за позовом Прокурора Коростишівського району в інтересах держави в особі Коростишівської районної державної адміністрації

до Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський льонозавод", м.Коростишів

про припинення права постійного користування земельною ділянкою

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.04.2011р. у справі №6/5007/17/11 в задоволенні позову Прокурора Коростишівського району в інтересах держави в особіКоростишівської районної державної адміністрації до Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський льонозавод" про припинення права постійного користування земельною ділянкою

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач не відмовлявся від права користування спірною земельною ділянкою. Відмова від права користування землею є виключно правом землекористувача, до реалізації якого він не може бути примушений.

Виключний перелік підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку передбачений статтею 143 Земельного кодексу України, згідно якої примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально- паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару грунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки, прокурор та позивач не довели наявність жодних підстав для примусового припинення відповідачем права користування земельною ділянкою загальною площею 20,4581 га, яка знаходиться на території Коростишівської міської ради, за межами м.Коростишів, по вул.Крупській, тому відсутні підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Коростишівська районна державна адміністрація звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Прокурора Коростишівського району в інтересах держави в особіКоростишівської районної державної адміністрації.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що рішення місцевого суду є незаконним, необгрунтованим, таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ч.2 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а)підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б)громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в)релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

На думку скаржника, Відкрите акціонерне товариство "Коростишівський льонозавод" не набув автоматично право постійного користування земельною ділянкою, яка була визначена у державному акті постійного користування Коростишівського льонозаводу, оскільки є підприємством приватної форми власності.

Крім того, 04.06.2004 року голова районної державної адміністрації прийняв розпорядження №235, яким, на підставі клопотання та поданих ТОВ "Коростишів- Льон" документів, погодив проект відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення для виробничих потреб та надання в оренду земельну ділянку площею 1,8096 га ТОВ "Коростишів- Льон".

21.10.2005 року та 30.07.2008 року головою Коростишівської районної державної адміністрації були укладені відповідні договори оренди земельних ділянок площею 0,4220 га і 0,1616 га з приватним малим підприємством "Магнолія та приватним підприємцем ОСОБА_2

Тобто, фактично відбулося розділення єдиної земельної ділянки раніше належної Коростишівському льонозаводу (на праві постійного користування) на окремі частини, які отримали в оренду ТОВ "Коростишів-Льон", мале підприємство "Магнолія" та приватний підприємець ОСОБА_2, які приступили до їх використання.

Також, скаржник звертає увагу на те, що, як видно з державного акту на право постійного користування серії ЖТ 09-09 № 000069, земельна ділянка площею 27.14 га надавалась саме для виробничих потреб, однак використовувалась не за цільовим призначенням, що підтверджується проведеними перевірками вказаними у листі Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції за № 6980/10/17 від 21.12.2010 року, листом Коростишівської санітарно-епідеміологічної станції № 1635 від 21.12.2010 року.

У письмовому відзиві №219/07 від 19.09.2011р. на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

На думку ПАТ "Коростишівський льонозавод" суд прийняв об'єктивне обгрунтоване рішення, у відповідності до законодавства України.

Зокрема, відповідач зазначає, що в порушення розпорядження голови Коростишівської РДА № 235 від 04.06.2004 року районний відділ земельних ресурсів не підготував проекту договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,8096 га за межами м. Коростишева із земель запасу Коростишівської міської ради терміном на 25 років.

Протягом 2004 року ТОВ "Коростишів-льон" неодноразово через телефонний зв'язок зверталося до районного відділу земельних ресурсів, проте проекту договору так і не отримало.

Не маючи в своєму розпорядженні договору оренди, ТОВ "Коростишів-льон" так і не приступило до користування земельною ділянкою.

Таким чином ПАТ "Коростишівський льонозавод" не може бути позбавлений права постійного користування земельною ділянкою через бездіяльність районного відділу земельних ресурсів та Коростишівської РДА.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що в позовній заяві прокурор так і не вказав норми законодавства України, яка передбачає саме необхідність виготовлення нового державного акту у випадку вилучення частини земельної ділянки з постійного користування, оскільки такої норми не існує. У випадку вилучення частини земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні, до державного акту вносяться зміни у вигляді додатку "Зміни в землекористуванні".

До 01 січня 2002 року земельні відносини в Україні регулювалися Земельним кодексом України № 561-XII від 18 грудня 1990 року, згідно якого передбачалося постійне або тимчасове користування землею. Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку.

Згідно ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року у постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності в тому числі промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям.

Саме керуючись Земельним кодексом України 04 квітня 1996 року Коростишівською районною Радою народних депутатів було видано державний акт на право постійного користування землею.

ВАТ "Коростишівський льонозавод" було засноване згідно наказу регіонального відділення по Житомирській області Фонду державного майна України № 530-КАТ від 20.12.1995 року "Про створення акціонерного товариства" шляхом перетворення державного підприємства "Коростишівський льонозавод" у відкрите акціонерне товариство "Коростишівський льонозавод" і отримало свідоцтво № 20415045 про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності 03 січня 1996 року, а державний акт на право постійного користування землею видано 04 квітня 1996 року.

І лише 01 січня 2002 року вступив в законну силу новий Земельний кодекс України, пунктом 6 Перехідних положень якого було передбачено: громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, згідно рішення Конституційного суду України по справі № 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Таким чином, головний законодавчий акт, що регулює земельні відносини в Україні, не передбачає обов'язок переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.11.2011р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 05.04.2011р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор, представники позивача та третіх осіб на розгляд скарги не зявились, про час, день та місце слухання повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності прокурора, представників позивача та третіх осіб.

Вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 05.04.2011 року у справі №6/5007/17/11 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу регіонального відділення по Житомирській області Фонду державного майна України № 530-КАТ від 20.12.1995 року "Про створення акціонерного товариства" було засновано ВАТ "Коростишівський льонозавод" шляхом перетворення державного підприємства "Коростишівський льонозавод" у відкрите акціонерне товариство "Коростишівський льонозавод" (а.с. 40).

На підставі розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації від 19.03.1996р. №97 ВАТ "Коростишівський льонозавод" надано у постійне користування земельну ділянку площею 27,14 га на території Коростишівської міської ради народних депутатів з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки для виробничих потреб, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЖТ 09-09 №000069 від 04.04.1996р. (а.с.7).

В подальшому, 04.06.2004 року голова районної державної адміністрації прийняв розпорядження №235, яким, на підставі клопотання та поданих ТОВ "Коростишів- Льон" документів, погодив проект відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення для виробничих потреб та надання в оренду земельну ділянку площею 1,8096 га ТОВ "Коростишів- Льон" (а.с. 25).

Розпорядженням голови Коростишівської районної адміністрації від 14.04.2005 року №141 надано дозвіл на погодження місця розташування для реконструкції 17/100 частин приміщення цеху по переробці льону під цех по обробці граніту на земельній ділянці несільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,184 га за межами населеного пункту м. Коростишева, по вул. Крупська, 52, за рахунок земель запасу Коростишівської міської ради. Даним розпорядженням приватному підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яка проектується до надання в оренду (а.с.35).

30.07.2008р. між Коростишівською районною державною адміністрацією в ocoбi голови районної державної адміністрації Братуня О.Г. та ПП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1616 га, що розташована на території Коростишівської міської ради по вул. Крупська, 52 (за межами населеного пункту) (а.с. 26).

За таких обставин, прокурор Коростишівського району в інтересах держави в особі Коростишівської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом про припинення права постійного користування Відкритим акціонерним товариством "Коростишівський льонозавод" земельною ділянкою площею 20,4581 га, яка знаходиться на території Коростишівської міської ради, за межами м.Коростишів, по вул.Крупській.

За приписами ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Вказана стаття Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, не було добровільної відмови землекористувача від права користування земельною ділянкою.

Статтею 143 Земельного кодексу України визначено перелік підстав, за наявності яких можливе примусове припинення прав на земельну ділянку шляхом звернення до суду.

Припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально- паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару грунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

За приписами ст. 144 ЗК України, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Позивач (скаржник), як на доказ нецільового використання земель ВАТ "Коростишівський льонозавод", посилається на лист Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції за № 6980/10/17 від 21.12.2010 року., лист Коростишівської санітарно-епідеміологічної станції № 1635 від 21.12.2010 року.

Однак, в матеріалах справи відсутній протокол про порушення земельного законодавства, тобто відсутні належні докази, які підтверджували б порушення ВАТ "Коростишівський льонозавод" норм діючого земельного законодавства чи наявність інших підстав, перелічених в ст. 143 ЗК України.

01 січня 2002 року вступив в законну силу новий Земельний кодекс України, пунктом 6 Перехідних положень якого було передбачено: громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) №1-17/2005 22.09.2005 року №5-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п. 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України "в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення".

Також, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 року N 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

В той же час, право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа (державного акта), що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації ( ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, такої згоди на вилучення спірної земельної ділянки ВАТ "Коростишівський льонозавод" не надавалось.

За час, який пройшов з моменту державної реєстрації державного акта, вказана земельна ділянка із постійного користування позивача, відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України не вилучалась, право такого користування не припинялось, заяв про припинення права постійного користування не подавалось.

Таким чином, безпідставними є твердження прокурора щодо незаконності користування відповідачем земельною ділянкою,

Згідно вимог ст. 149 Земельного кодексу України, ставити питання про укладання договору оренди земельної ділянки слід після її вилучення.

Позивач (скаржник), як на підставу вилучення земельної ділянки з постійного користування ВАТ "Коростишівський льонозавод" посилається на оренду земельної ділянки площею 1,8096 га ТОВ "Коростишів- Льон" та укладені 21.10.2005 року та 30.07.2008 року головою Коростишівської районної державної адміністрації відповідні договори оренди земельних ділянок площею 0,4220 га і 0,1616 га з приватним малим підприємством "Магнолія та приватним підприємцем ОСОБА_2

Однак, зазначені договори, не можуть бути підставою для вилучення земельної ділянки з постійного користування ВАТ "Коростишівський льонозавод", оскільки останнього не позбавлено, у встановленому чинним законодавством порядку, права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 20,4581 га, яка знаходиться на території Коростишівської міської ради, за межами м.Коростишева, по вул.Крупській.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази укладення договору оренди земельної ділянки площею 1,8096 га укладеного з ТОВ "Коростишів- Льон", а також, при проведенні управлінням Держкомзему у Коростишівському районі інветаризаці встановлено, що ТОВ "Коростишів- Льон" використовує земельну ділянку загальною площею 2,8133 га без правовстановлюючих документів (а.с. 31).

Отже, необгрунтованою також є вимога прокурора та позивача, щодо припинення права користування у зв'язку з розділенням земельної ділянки.

За наведених обставин, беручи до уваги все вищевикладене, доводи апелянта колегією суддів відхиляються через їх необґрунтованість, виходячи з наступного.

Згідно п. 2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року N 6 (далі - Постанова), порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено статтею 123 ЗК України.

Статтею 92 ЗК передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Однак ця норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 (див. резолютивну частину Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 у справі N 1-17/2005).

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід враховувати, що земельні ділянки із земель державної або комунальної власності надаються у постійне користування безоплатно у порядку відведення. Право постійного користування земельними ділянками посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

За приписами п. 2.8. Постанови, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом, на компенсаційних засадах з визначенням повноважень органів, які здійснюють таке вилучення, та обмежень, встановлених статтею 151 ЗК України.

При цьому земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - рілля, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення вилучає Кабінет Міністрів України, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою статті 149 ЗК України, та у випадках, визначених статтею 150 ЗК України.

Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, врегульовано статтею 144 ЗК України.

За приписами ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Однак, ні прокурором, ні позивачем не доведено обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, не надано належних доказів в обгрунтування заявленого позову щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ВАТ "Коростишівський льонозавод" на підтсаві ст. 141 та ст. 143 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення господарського суду Житомирської області від 05.04.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача Прокурора Коростишівського району в інтересах держави в особіКоростишівської районної державної адміністрації - без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

01-12/15233/11