Постанова № 19049166, 26.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2011 р. Справа № 5004/1263/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М. суддів Гудак А.В. при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод" на рішення господарського суду Волинської області від 06.09.11 р.

у справі № 5004/1263/11 (суддя Черняк Любов Олександрівна )

позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод"

про стягнення неустойки на підставі договору оренди в сумі 20 687 грн. 04 коп.

за участю представників сторін: <Текст >

позивача - ОСОБА_1,представника,довіреність в справі

відповідача - не з'явився

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2011 року у зв"язку з перебуванням судді Василишина А.Р. у відпустці та відповідно до затверджених складів колегій внесені зміни до складу колегії і визначено колегію у скаладі: головуючий суддя Олексюк Г.Є.,суддя Сініцина Л.М. ,суддя Гудак А.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 06 вересня 2011 року у справі № 5004/1263/11 (суддя Черняк Л.О.)задоволено позовРегіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області і стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод" ( м. Ківерці Волинської області) до Державного бюджету України на р/р 31118093700128 в Головному управлінні Державного казначейства України у Волинській області, одержувач коштів Ківерцівський район , ідентифікаційний код 21740362, МФО 803014, код платежу 22080200 неустойку в сумі20687,04 гривень, 207 гривень державного мита та 236 гривень за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що даний позов пред»явлено позивачем у межах річного строку, який передбачений на стягнення неустойки; розрахунок неустойки в сумі 20 687,04 гривень здійснено виходячи з орендної плати за серпень місяць 2009 року в сумі 491,07 гривень, що відповідає постанові КМУ від 25.03.2009 року №316 , та з огляду на положення ст.230, 232 Господарського кодексу України, ст. 258, 264, 610, 611, 785 Цивільного кодексу України задовольнив позов у повному обсязі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод" подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує,що суд першої інстанції не звернув уваги на обставини, що мають суттєве значення для справи, а саме на те, що балансоутримувач не мав наміру приймати орендоване майне у своє управління згідно акту прийому-передачі, протиправно зволікав з підписанням акта прийому-передачі відповідного майна , про що свідчать матеріали справи ( листи позивача №268 від 03.09.2009 року, №86 від 04.05.2010 року, №199 від 22.11.2010 року, повідомлення позивача 15.02.2011 року, акт прийому - передачі ВДВС Ківерцівського райуправління юстиції від 15.06.2011 року відповідного майна сторонами виконавчого провадження ). На думку апелянта, місцевий господарський суд безпідставно відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності та помилково не застосував до даних правовідносин положення п.6 ст.232 Господарського Кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, так як умови договору оренди № 363 від 16.01.2007 року не містять застереження щодо іншого конкретного строку нарахування неустойки в разі прострочення повернення орендованого майна більш як на 6 місяців.

Просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові регіонального відділення Фонду державного майна України у Волинській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод» про стягнення неустойки на підставі договору оренди.

Відзивом на апеляційну скаргу від 11.10.2011 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області просить рішення господарського суду Волинської області у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, з посиланням на ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умови п.2.3 договору оренди спростовує доводи апеляційної скарги щодо безпідставного зволікання з боку позивача з підписанням акта прийому-передачі майна. Лише під час виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Волинської області № 07/19-1 було складено акт приймання - передачі від 15.06.2011 року, за яким орендоване майно було повернуто.

З покликанням на ч. 2 ст. 785 ЦК України вважає помилковими доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до даних правовідносин положення п.6 ст.232 Господарського Кодексу України. Звертає увагу, що регіональним відділенням не було пропущено строку позовної давності щодо подачі даного позову з огляду на те, що з моменту набрання чинності рішенням господарського суду Волинської області від 16.06.2010р. по справі № 07/19-71 перебіг позовної давності згідно із ст. 264 ЦК України почався заново, тобто з 27.07.2010 року. В межах річного строку від цієї дати регіональним відділенням було подано до господарського суду Волинської області даний позов про стягнення з ТзОВ "Ківерцівський механічний завод" неустойки на підставі договору оренди від 16.01.2007 року № 363 у розмірі 20 687,04 гривень за прострочення повернення орендованого майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод" не скористалося правом участі під час перегляду справи у апеляційному порядку та не забезпечило явку свого представника у судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала з мотивів, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, відповідач є юридичною особою, яка повинна на свій розсуд реалізувати надані їй процесуальні права.

З огляду на те, що скаржник належним чином та заздалегідь повідомлений про час та місце апеляційного перегляду справи, про що свідчить повідомлення відділення поштового зв»язку про вручення 12.10.2011 року відповідачу ухвали від 03.10.2011 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення розгляду скарги на 26.10.2011 року(а.с.124), явка сторін обов»язковою не визнавалась, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод" не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.01.2007 року між регіональним відділенням ФДМУ по Волинській області та ТзОВ "Ківерцівський механічний завод" було укладено договір оренди державного нерухомого майна № 363 за умовами п.1.1, 10.1 якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування нежитлові приміщення кімнат загальною площею 78,1кв.м., №134 17,4кв.м., №136 41,1кв.м., №137 19,6кв.м., що розташовані на третьому поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ківерці, вул. Грушевського, 26 та обліковуюься на балансі Судової адміністрації по Волинській області строком на одинадцять місяців з 01.12.2007 року до 01.11.2007 року ( а.с.9,10).

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.06.2010 року у справі №07/19-71 зобовязано ТзОВ "Ківерцівський механічний завод" звільнити та повернути обєкт державного майна нежитлові приміщення кімнат загальною площею 78,1 кв.м: №134 17,4кв.м., №136 41,1кв.м., №137 19,6 кв.м., що розташовані на третьому поверсі будівлі інженерно-побутового корпусу, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ківерці, вул. Грушевського, 26 балансоутримувачу Судовій адміністрації по Волинській області по акту прийому-передачі (а.с.11-13).

15.09.2010 року постановою державного виконавця відділу ДВС Ківерцівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 21507159 по примусовому виконання наказу господарського суду Волинської області №07/19-1 від 07.09.2010 року та запропоновано відповідачу його добровільно виконати у строк до 21.09.2010 року ( а.с.16).

Згідно акту приймання - передачі орендованого майна відповідно до умов договору оренди №363 від 16.01.2007 року Ківерцівським механічним заводом нежитлові приміщення кімнат загальною площею 78,1кв.м., №134 17,4кв.м., №136 41,1кв.м., №137 19,6кв.м., що розташовані на третьому поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ківерці, вул. Грушевського, 26 передано балансоутримувачу - територіальному управлінню державної судової адміністрації в Волинській області (а.с. 17).

Попередньо, рішенням господарського суду Волинської області від 07.10.2009 року у справі № 02/50-93, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 року, відмовлено ТзОВ "Ківерцівський механічний завод" в позові до Волинського регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області та Територіального управління державної судової адміністрації в Волинській області про спонукання до продовження терміну дії договору оренди державного нерухомого майна № 363 від 16.01.2007 року ( а.с.83-86).

Згідно імперативних приписів ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів з врахуванням ч.2 ст.35 ГПК України вважає, що договір оренди державного нерухомого майна від 16.01.2007 року №363 припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який було його укладено.

Пунктом 5.7 договору оренди відповідач зобов»язаний у разі припинення або розірвання договору оренди повернути балансоутримувачу за погодженням із орендодавцем орендоване майно у належному стані.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Як в ході судового розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи відповідачем не надано беззаперечних доказів про повернення орендованого майна відповідно до умов договору оренди № 363 від 16.01.2007 року.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобовязань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частинами 2, 3 статті 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні норми щодо обов"язку орендаря повернути орендодавцю орендоване майно закріплені і в частині 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Виходячи із загального правила, встановленого статтею 551 Цивільного кодексу України, сторони договору найму можуть домовитися про зміну розміру неустойки, встановленого цією статтею.

Між тим, положення договору оренди № 363 не містять відомостей про погодження сторонами зміни розміру неустойки, який встановлений ст.551 ЦК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 192 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання з повернення орендованого майна після припинення договору оренди встановлено господарським судом у справі № 07/19-71. Акт приймання передачі від 15.06.2011 року вказує, що орендоване майно відповідачем повернуто по спливу значного проміжку часу після закінчення строку оренди.

Колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за період з 01.09.2009 року ( дата закінчення договору оренди після його річної пролонгації) по 15.06.2011 року ( час фактичного повернення майна) у сумі 20687,04 гривень, тобто, без обмеження будь-якими строками, ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам статті 785 Цивільного кодексу України.

Стосовно доводів відповідача щодо невірного застосування судом першої інстанції приписів статті 785 Цивільного кодексу України та статті 232 Господарського кодексу України апеляційна інстанція зауважує наступне:

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, згідно ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, зі змісту наведеної норми ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України та умови договору оренди, вбачається, що позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, з огляду на те, що при регулюванні спірних орендних правовідносин, стаття 785 Цивільного кодексу України є спеціальною по відношенню до статті 232 Господарського кодексу України, яка є загальною та обмежує строк нарахування штрафних санкцій у всіх випадках, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33,38,43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод" та скасування чи зміни рішення господарського суду Волинської області від 06 вересня 2011 року у справі № 5004/1263/11.

Державне мито за подачу апеляційної скарги в зв»язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 06 вересня 2011 року у справі № 5004/1263/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Ківерцівський механічний завод " без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

<Текст >

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.

01-12/15095/11 15095/11