Постанова № 19049122, 25.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 5004/1102/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В. при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 30.08.11 р. у справі № 5004/1102/11 (суддя Філатова С.Т.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД

про стягнення 1074270,45 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю

відповідача - не з'явився

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду № 5004/1102/11 від 24.10.2011 року змінено склад колегії суддів у справі № 5004/1102/11 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Огороднік К.М., судді Василишин А.Р., Коломис В.В. утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Огороднік К.М., судді Тимошенко О.М., Коломис В.В.

В судовому засіданні 25.10.2011 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Кредитпромбанк", що є правонаступником ВАТ "Кредитпромбанк", звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД про стягнення заборгованості за кредитним договором № 02.3/09/08-КЛТ від 11.09.20008 року та додатковими угодами до нього в сумі 1074270,45 грн., з яких 982600,00 грн. заборгованість за кредитом, 88653,97 грн. заборгованість по простроченим відсоткам та 3016,48 грн. пені.

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.08.2011 року позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД на користь ПАТ "Кредитпромбанк" 982600,00 грн. заборгованості по кредиту, 3016,48 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 10740,17 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 88653,97 грн. заборгованості за відсотками провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 30.08.2011 року у справі № 5004/1102/11 скасувати в частині стягнення пені розміром 3016,48 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені розміром 3016,48 грн. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 30.08.2011 року у справі № 5004/1102/11 прийнято з повним та всебічним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через загальний відділ документального забезпечення суду подав клопотання про зупинення провадження у справі № 5004/1102/11 до вирішення та розгляду справи № 22/299 за позовом ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД до ПАТ "Кредитпромбанк" про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 21.06.2010 року до кредитного договору № 02.3/09/08-КЛТ від 11.09.2008 року в частині. Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання, дійшла висновку щодо відсутності підстав для його задоволення. Суд апеляційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України має перевіряти законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду за станом на момент його прийняття. При цьому, навіть можливе задоволення цього позову не є доказом незаконності оскаржуваного судового рішення по даній справі, тому як за певних умов наявність обставин визнання додаткової угоди до кредитного договору в судовому порядку після прийняття рішення у даній справі може бути лише підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами згідно з статтями 112-114 ГПК України.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються (встановлюються) іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. У даному випадку такої неможливості не існує. Крім того, п. 1 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду приймаючи рішення визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, а відповідно відповідач не позбавлений права та можливість доводити недійсність договору при розгляді даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, згідно кредитного договору № 02.3/09/08-КЛТ від 11.09.2008 року ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк", що підтверджується витягом із Статуту ПАТ "Кредитпромбанк") ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД надано кредит на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, а саме транші в національній валюті України або в іноземних валютах з повною/частковою конвертацією у національну валюту та долар США в межах загальної суми, еквівалентної 1000000,00 грн. зі строком повернення не пізніше 10.09.2011 року на умовах, визначених кредитним договором. Кредитні кошти надавались для поповнення обігових коштів, для закупівлі казеїну і сухого молока, оплати за товари і послуги, що пов'язані із здійсненням статутної діяльності (п.п. 1.1, 3.4.5).

Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 1074270,45 грн., з яких 982600,00 грн. заборгованість за кредитом, 88653,97 грн. заборгованість по простроченим відсоткам та 3016,48 грн. пені.

Згідно вимог ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідно до умов додаткової угоди № 3 від 21.06.2010 року до кредитного договору було отримано кредит в сумі 982600,00 грн. зі строком повернення не пізніше 20.06.2011 року, що стверджується меморіальним ордером від 21.06.2010 року №TR.34836.1232.41.

Пунктом 3.4.3 кредитного договору визначено, що позичальник зобовязаний сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, 25 числа кожного місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній додатковій угоді. Якщо 25 число припадає на вихідний або святковий день проценти сплачуються наступного робочого дня за вихідним (святковим) днем. Датою сплати процентів вважається дата зарахування грошових коштів на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах. Пунктами 3.1.4-3.1.6 договору сторони обумовили, що банк має право достроково стягнути кредит та проценти за період фактичного користування кредитами у разі недотримання позичальником умов цього договору. У разі дострокового стягнення заборгованості за цим договором та додатковими угодами встановлювати конкретний термін погашення такої заборгованості, про що повідомляти позичальника за 3 (три) робочі дні до встановленої дати дострокового погашення. У разі недотримання позичальником умов цього договору та додаткових угод, а також у разі погіршення фінансового стану позичальника, вимагати дострокового повернення кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, комісії, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору. За наявності обставин, визначених п. 3.1.6. цього договору, банк рекомендованим листом надсилає на адресу позичальника письмове повідомлення-вимогу, де зазначає термін для дострокового повернення кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними та комісії. У разі невиконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення сум кредитів, нарахованих процентів та комісії, що міститься в письмовому повідомленні-вимозі банку, в термін, визначений таким письмовим повідомленням-вимогою, остаточний термін повернення кредитів, визначений п. 3.4.5. цього договору, змінюється. Таким терміном буде вважатись термін, визначений банком у письмовому повідомленні - вимозі, при настанні якого позичальник має виконати вимогу банку щодо дострокового повернення кредитів, сплати процентів та комісії. При цьому сторони досягли згоди, що така зміна остаточного терміну повернення кредитів, визначеного п. 3.4.5. цього договору, яка є наслідком настання обставин, визначених п. 3.1.6 цього договору, настає без укладення між сторонами будь-яких додаткових угод до цього договору.

У звязку з неналежним виконанням взятих на себе обовязків по сплаті відсотків за користування кредитом по кредитному договору № 02.3/09/08-КЛТ від 11.09.2008 року, відповідачу 14.03.2011 року, відповідно до п. 3.1.6 договору, направлено письмове повідомлення-вимога № 1568/01.12-1368-02 , де банк вимагав від позичальника в термін до 15.04.2011 року погасити заборгованість за кредитним договором № 02.3/09/08-КЛТ від 11.09.2008 року, яка станом на 15.03.2011 року становила 982600,00 грн. строкової заборгованості за кредитом, 7268,55 грн. нарахованих відсотків, 25036,11 грн. простроченої заборгованості за відсотками та 1274,31 грн. пені. Отримання відповідачем повідомлення-вимоги підтверджується відміткою відповідача про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення 23.03.2011 року.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтями 1049, 1054 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, що надані йому банком за кредитним договором, не виконав.

За таких обставин, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання зобовязань за кредитним договором, у звязку з чим позовні вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" про стягнення з відповідача 982600,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 3 ст. 346 ГК України встановлено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 3 від 21.06.2010 року до кредитного договору процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 30%.

За період з 21.06.2010 року до 31.05.2011 року позивачем було заявлено до стягнення проценти за користування кредитом в розмірі 88653,97 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що в частині стягнення 88653,97 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 21.06.2010 року по 31.05.2011 року провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1.1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору (сплатою заборгованості в цій частині після звернення кредитора з позовом до суду).

Щодо посилань скаржника на безпідставність вимог банку в частині стягнення пені розміром 3016,48 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України та статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом п. 3.4.9 договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами, та/або комісії, встановлених у п. 2.5 договору, позичальник зобовязувався сплатити банку пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, та/або комісією.

Враховуючи те, що відповідач порушив кредитні зобов'язання, не повернувши кредитні кошти, надані йому банком, та не сплативши у встановлені договором строки проценти за користування кредитом, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 3016,48 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, належних доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів. Разом з тим, колегією суддів враховано, що навіть під час розгляду в суді апеляційної інстанції апелянт не надав будь-які докази по суті спору, які б спростовували позовні вимоги.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 30.08.2011 року у справі № 5004/1102/11 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

01-12/14977/11 14977/11