Постанова № 19049097, 26.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2011 р. Справа № 5019/1693/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В. , Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" від 23.08.2011 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 16.08.11 р. у справі № 5019/1693/11

за позовом Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", м. Рівне

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд", м. Рівне

про стягнення в сумі 42 479 грн. 49 коп.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача - ОСОБА_1- провідний юрисконсульт, дов. в справі,

від відповідача - не з'явився

В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Рівненської області - Таргоній А.В.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.08.2011 р. у справі № 5019/1693/11 (суддя Войтюк В.Р.) задоволено позов заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" та стягнуто з відповідача на користь позивача - 40 349 грн. 72 коп. - основного боргу, 1 165 грн. 94 коп. - пені, 225 грн. 67 коп. - 3% річних, 738 грн. 16 коп. - збитків від інфляції. При прийнятті рішення суд виходив з того, що позовні вимоги заступника прокурора м.Рівне підтверджуються договором, розрахунками, іншими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Рівнебуд" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду Рівненської області у справі № 5019/1693/11 від 16.08.2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові ТзОВ "Рівнетеплоенерго" до ПрАТ "Рівнебуд" відмовити повністю, посилаючись на те, що дане рішення є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення, яке не відповідає дійсним обставинам справи. Судом порушені вимоги ст. 22 ГПК України, яка надає право стороні брати участь у дослідженні доказів, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої докази та міркування з усіх питань, що виникають у ході судового розгляду. Приймаючи рішення у справі, господарський суд Рівненської обл., не застосувавши положень ст. 77 ГПК України, прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у відсутність відповідача; суд першої інстанції не вжив жодних заходів для об'єктивного з'ясування обставин справи і вирішив спір в його відсутності; не забезпечив відповідачу рівних з позивачем процесуальних прав, чим допустив порушення ст. 129 Конституції України, ст. 6 ЗУ "Про судоустрій в Україні", яка гарантує участь сторони в судовому розгляді ії справи. Вказані порушення норм прцесуального права відповідно до вимог ст. 104 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду. Неповне дослідження судом фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливило правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Судом не було достатньо враховано вимоги законодавства, і як наслідок, прийняте у справі рішення не відповідає вимогам ст. 84 ГПК України. Господарський суд Рівненської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та зробив висновок, який не відповідає дійсним обставинам справи, а також визнав доведеними ті обставини, щодо яких відсутні докази.

Заступник прокурора у відзиві на апеляційну скаргу вважає її необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін, посилаючись на те, що відповідач не скористався своїм правом, не надав суду відзив на позовну заяву та не взяв участь у судовому засіданні хоча був належним чином повідомлений.1 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Приватним акціонерним товариством "Рівнебуд" укладено договір № 700 на відпуск теплової енергії. Згідно п. 1.1 договору підприємство зобов'язувалося надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.На виконання умов договору № 700 позивач здійснив відпуск теплової енергії. Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, розрахунки за теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не провів, внаслідок чого згідно наявних у матеріалах справи доказів, за відповідачем утворилась заборгованість станом на 22.06.2011р.в сумі 40 349 гри. 72 коп. Керуючись пунктом 6.3.3 договору та чинним законодавством позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 165 грн. 94 коп. за період з 11.04.2011р. по 22.06.2011р. Покликаючись на ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 225 грн. 67 коп. - 3% річних за період з 11.04.2011 року по 22.06.2011 року та 738 грн. 16 коп. збитків від інфляції за квітень-травень 2011 року. Надані суду розрахунки заборгованості перевірено та визнано правильними.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним, обгрунтованим і таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що 1 грудня 2010 р. між ПрАТ "Рівнебуд" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" було укладено договір №700 на відпуск теплової енергії. Згідно п.1.1. договору №700 ТОВ "Рівнетеплоенерго" зобов'язалось забезпечити тепловою енергією для потреб центрального опалення приміщення відповідача за адресою: м.Рівне, вул. С.Бандери, 41 (адмінприміщення), а відповідач в свою чергу зобов'язався здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на умовах даного договору не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Однак відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, допустив значну заборгованість за спожитий природний газ. Суд правомірно розглянув справу за наявними в ній доказами на підставі ст.75 ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом бути присутнім і брати участь в судовому процесі. Витребуваного судом відзиву на позов відповідач не подав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, хоча був повідомлений належним чином. Відповідач посилається на порушення ст.6 ЗУ "Про судоустрій в Україні", який вже втратив чинність. Відповідач є недобросовісним платником, про що свідчать рішення господарського суду Рівненської області у справах №5019/469/11, 5019/1696/11 про стягнення заборгованості з ПрАТ "Рівнебуд" за спожиту теплову енергію, які підтримані постановами Рівненського апеляційного господарського суду в цих справах. Нарахування по договору відбувається за показниками лічильника, які надавалися представником відповідача у формі довідок про кількість спожитої теплової енергії. Представник споживача самостійно отримував рахунки за послуги теплопостачання, які виставлялися позивачем. Період стягнення, який зазначався в позовній заяві та зазначений в рішенні суду - березень-квітень 2011 року. Звертає увагу суду на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 03.03.2011 року, відповідно до якого відповідач погасив суму заборгованості включно по лютий 2011 року. В частині виплати пені, інфляційних, 3% річних, договір не виконаний. Пеня нарахована в порядку ст.ст.230-232 Господарського кодексу України з моменту прострочення зобов'язання за кожен день прострочення, враховуючи поточні нарахування, а також, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу нараховано суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Вказані нарахування були перевірені судом. Вважає доводи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими, надуманими, та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення цілком обгрунтованим, законним та таким, що не підлягає скасуванню. Просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 16.08.2011 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача - апелянта в судове засідання не з'явився, хоча апелянт належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали) (а.с.49).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день і час судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без представника апелянта.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача апеляційну скаргу заперечили в повному обсязі з підстав, викладених у відзивах; вважають рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, з дослідженням усіх обставин справи; просили рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (підприємство) та Приватним акціонерним товариством "Рівнебуд" (споживач) було укладено договір №700 на відпуск телової енергії, згідно пунктів 1.1, 1.4 якого підприємство зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором; теплова енергія подається споживачу за адресою: вул. Степана Бандери, 41 (а.с.11-12).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.3, 5.4 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів; споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок; розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу у період березень-квітень 2011 року теплову енергію на суму 40349 грн. 72 коп., що стверджується рахунками № 700 за послуги теплопостачання від 30 березня 2011 року на суму 31950,54 грн. та від 30 квітня 2011 року на суму 8399,18 грн. (а.с. 26-27).

Нарахування за спожиту теплову енергію проводилися позивачем відповідно до тарифів на послуги з теплопостачання, затверджених рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 6 від 04.01.2011р."Про тарифи на послуги теплопостачання" (а.с.56-57), розрахунковим способом, із врахуванням загальної площі приміщення відповідача, за показниками лічильника, які подавав відповідач у формі довідок (а.с.54-55).

Довідки про кількість використаної теплової енергії прийняті апеляційним судом до уваги відповідно до пункту 9 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. №04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", оскільки ці докази подані позивачем в обгрунтування його відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, оплату за спожиту теплоенергію не здійснив.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено шо, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, частини 6 статті 19 Закону України “Про теплопостачання” передбачено, що споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, основний борг відповідача перед позивачем за березень квітень 2011 року, що склав 40349 грн. 72 коп. (31950,54 грн +8399,18 = 40349,72 грн.), доведений матеріалами справи і підлягає до стягнення.

Згідно підпункту 6.3.3 пункту 6.3 договору № 700 на відпуск теплової енергії споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого пунктом 5.4 цього договору - сплачує пеню у розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до частин 1,2 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання; суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Позивачем в позовній заяві нараховано пеню в сумі 1165 грн. 94 коп. за період з 11.04.11р. по 22.06.11р. (а.с. 5). Однак при розрахунку пені позивачем допущено помилку. На вимогу апеляційного господарського суду позивач подав заяву про уточнення розрахунку пені, згідно якого пеня склала 1143 грн. 84 коп.за той же період (а.с.62).

Отже, до стягнення підлягає сума пені 1143 грн. 84 коп. В стягненні 22 грн.10 коп.(1165,94 1143,84 = 22,10 грн.) пені, слід відмовити.

В частині стягнення з відповідача 22,10 грн. пені, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно та правильно нараховано інфляційні втрати в сумі 738 грн. 16 коп. (а.с. 5), які підлягають до стягнення.

Однак, позивачем допущено помилку в розрахунку 3% річних в сумі 225 грн.67 коп., у зв'язку з чим, на вимогу суду позивачем подано заяву про уточнення розрахунку 3% річних, згідно якого річні склали 221 грн. 39 коп.(а.с.62).

Отже, до стягнення підлягає 3% річних в сумі 221 грн. 39 коп. В стягненні 4 грн. 28 коп.(225,67 221,39 = 4,28 грн.) річних, слід відмовити.

В частині стягнення з відповідача 4,28 грн. 3% річних, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

В частині стягнення основного боргу в сумі 40349грн. 72 коп., втрат від інфляції в сумі 738 грн. 16 коп., пені в сумі 1143 грн. 84 коп. та 3% річних в сумі 221 грн. 39 коп. рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

На підтаві вищевикладеного, апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанціі порушено норми процесуального права і розглянуто спір за відсутності представника відповідача, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідач належним чином був повідомлений про день і час розгляду справи, про шо свідчить повідомлення про врученя поштового відправлення (ухвали суду) (а.с.22), клопотань про відкладення розгляду справи від сторін на адресу суду не надходило.

Керуючись статтями 99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" від 23.08.2011 р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 16.08.11 р. у справі № 5019/1693/11 скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 22 грн.10 коп. - пені та 4 грн.28 коп. - 3% річних. Прийняти в цій частині нове рішення:

В стягненні з Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 22 грн.10 коп. - пені та 4 грн.28 коп. - 3% річних відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В.Гудак

Г.Є. Олексюк

01-12/14900/11