Постанова № 19048993, 29.09.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року Справа № 5019/834/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Дужич С.П.

при секретарі Снічук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення господарського суду Рівненської області у справі № 5019/834/11 від 17.06.11р. (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Салют"

про стягнення в сумі 25 500 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі № 5019/834/11 від 17.06.11р. відмовлено в задоволені позовних вимог приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Салют" про стягнення в сумі 25 500 грн. 00 коп.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що доказів причинно-наслідкового зв'язку між станом гальмівної системи автомобіля "ЗІЛ-130" д.н.з. НОМЕР_1 та дорожньо-транспортною пригодою суду не надано.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 17.06.11р. у справі 5019/834/11 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що постановою старшого слідчого СУ УМВС України в Рівненській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.12.2007р. встановлена вина ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, який в той час перебував у трудових відносинах з ТОВ "Підприємство "Салют". Також вина ОСОБА_1 підтверджується постановою Рівненського міського суду від 25.02.2008р., якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст.124 КпАП України, оскільки він порушив п.п. 1.5, 2.3, 19.4, 31.4 (г) Правил дорожнього руху.

Приймаючи до уваги встановлену вину ОСОБА_1, приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" виплатило страхове відшкодування потерпілій особі.

За таких обставин, апелянт стверджує, що до нього перейшло право зворотної вимоги (регресу) до ТОВ "Підприємство "Салют", яке відповідно до приписів ст. 1172 ЦК України, повинне відшкодувати позивачу шкоду, нанесену потерпілому працівником відповідача.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" слід задовольнити, а рішення господарського суду Рівненської області у справі № 5019/834/11 від 17.06.11р. скасувати виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи 22.12.2007р. по автодорозі “Північний під'їзд до м. Рівне” зі сторони с. В. Житин в напрямку м. Рівне, відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту постанови - ДТП) за участю автомобіля “ЗІЛ”, державний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ "Підприємство “Салют”, під керуванням Кристинського Петра Володимировича та є забезпеченим транспортним засобом згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/1282984, укладеним між ТОВ “Салют” та ЗАТ “Страхова група “ТАС” (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство “СТРАХОВА ГРУПА “ТАС”).

Під час ДТП вказаним транспортним засобом керував працівник ТОВ "Підприємство “Салют” ОСОБА_1, який перебував у трудових відносинах із цим товариством, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією наказу №187 від 10.12.2007р. про прийняття на роботу в якості водія по сумісництву (а.с. 47, 71).

У результаті ДТП, зокрема, пошкоджено транспортний засіб “Форд Експрес”, реєстраційний №НОМЕР_2, який належить громадянину ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Дослідженням подорожнього листа №1127 (а.с.70), що залишено поза увагою місцевого господарського суду, встановлено, що ОСОБА_1 був допущений до керування транспортним засобом медпрацівником 08год.30хв. для доставки алкогольних напоїв із м.Рівне у смт.Тучин. Виїзд транспорного засобу дозволив механік, про що вчинений підпис.

Будь-яких інших відміток, у тому числі і щодо справності чи несправності автомобіля ЗІЛ 431410; щодо вчинення адміністративного правопорушення подорожній лист не містить.

Натомість старший слідчий СУ УМВС України в Рівненській області Хмара Р.І., розглянувши матеріали про дорожньо-транспортну пригоду, зареєстровані в ЖРЗПЗ Рівненського МВ за № 3175 від 23.12.07р. у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.12.07р. зазначив(а.с.19), що вантажний автомобіль “ЗІЛ” державний номерний знак НОМЕР_1, мав несправність, яку водій ОСОБА_1 міг виявити перед виїздом, а саме: порушення герметичності пневматичного гальмового приводу, що спричиняє зменшення тиску повітря при непрацюючому двигуні більш як на 0,05 МПа (0,5 кГс/кв.см) за 15 хв. у разі приведення в дію органів керування гальмовою системою.

При поверненні із смт.Тучин до м.Рівного по автодорозі “Північний підїзд до м. Рівне” зі сторони с. В. Житин в напрямку м Рівне водій ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу, виявивши несправність електропроводки автомобіля, маючи змогу звернути на узбіччя та здійснити там зупинку, транспортний засіб за межі дороги не прибрав, а зупинився з вимкненими габаритними ліхтарями та фарами в межах смуги власного руху. Внаслідок цього сталося зіткнення автомобіля ЗІЛ 431410 державний номерний знак НОМЕР_1 із автомобілем “Опель-Вектра” д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4, який рухався позаду в попутному напрямку, а приблизно через 1-2 хвилини сталося зіткнення задньої частини вказаного вантажного автомобіля з передньою частиною автомобіля “Форд-Експрес” д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який також рухався позаду в попутному напрямку.

Як зазначено у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи в прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням ДТП і шкідливими наслідками, які настали, перебуває порушення ОСОБА_1 наступних пунктів Правил дорожнього руху, які вимагають:

- п.1.5. - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків,

- п.2.3. - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ....

- п.19.4. Під час зупинки на дорозі в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на транспортному засобі мають бути ввімкнені габаритні або стоянкові ліхтарі, а при вимушеній зупинці додатково - аварійна світлова сигналізація.

- п.31.4. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

г) порушено герметичність пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу, що спричиняє зменшення тиску повітря при непрацюючому двигуні більш як на 0,05 МПа (0,5 кГс/кв.см) за 15 хв. уразі приведення в дію органів системою.

У порушенні кримінальної справи було відмовлено, оскільки ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження

Місцевий господарський суд, оцінюючи прямий причинно-наслідковий зв'язок між порушенням герметичності пневматичного гальмового приводу і скоєнням ДТП, приходить до висновку, що водій мав можливість звернути на узбіччя та здійснити там зупинку. І це лише на підставі одного письмового доказу - постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.12.07р.

Однак сам водій ОСОБА_1 у своїх поясненнях від 22.12.07р. інспектору ДПВ ВДАІ Рівненського району зазначив (а.с.113), що двигун автомобіля зупинився під час руху без втручання водія. Як наслідок - власне сам автомобіль зупинився на проїжджій частині. Після чого водій ОСОБА_1 із своїм пасажиром намагалися відкотити автомобіль з дороги на узбіччя. Коли і це не вдалося, водій пішов шукати СТОРОННІ (!!!) предмети, оскільки у транспортному засобі не було навіть знаку аварійної зупинки.

Відтак водій ОСОБА_1 усвідомлював, що перебування транспортного засобу на неосвітленій ділянці автомобільної дороги, без увімкнених ліхтарів, із-за відсутності знаку аварійної зупинки може призвести до ДТП.

Відповідно до висновків експертизи від 08.01.08 р. "На момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля ЗІЛ-130 знаходилася в технічно несправному, однак частково в працездатному стані (гальмують тільки передні колеса) та не відповідала вимогам п. 31.4, 31.4.1, 31.4.1 г. Правил дорожнього руху України".

На думку суду першої інстанції технічний стан гальмівної системи, на який посилається позивач, дозволяв безпечно звернути на узбіччя, що унеможливило би ДТП.

Проте такий висновок спростовується вищевикладеним.

Надаючи оцінку постанові Рівненського міського суду від 25.02.2008р. (а.с.69), якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, оскільки він порушив п.п. 1.5, 2.3, 19.4, 31.4 (г) Правил дорожнього руху, місцевий господарський суд Рівненської області зазначає, що судом не досліджувався і не установлений безпосередній наслідковий зв'язок між ДТП та частковою невідповідністю технічного стану гальм.

Такий висновок є помилковим та передчасним, оскільки судом першої інстанції справа чи матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності із Рівненського міського суду не витребовувалися.

У самій постанові від 25.02.08р. про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності Рівненським міським судом у справі №3-10053/08 встановлено, що вина ОСОБА_1 в порушенні Правил дорожнього руху підтверджується наявними у справі матеріалами. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України.

За змістом частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Матеріалами справи також підтверджується, що транспортний засіб ЗІЛ 431410 державний номерний знак НОМЕР_1 був застрахований (а.с.10-15).

Таким чином автомобіль ЗІЛ 431410 державний номерний знак НОМЕР_1, який належить страхувальнику - товариству з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Салют", як забезпечений транспортний засіб, під керуванням водія ОСОБА_1, який перебував у трудових відносинах із відповідачем, спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Страхове відшкодування було розраховано згідно з умовами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та здійснено страхову виплату особі, яка мала право на отримання страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5111 від 23.04.2008 р. (а.с.43-45).

За змістом статті 22 Цивільного кодексу (ЦК) України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

В силу статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

А за змістом частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Порядок, умови та межі відповідальності страхових компаній визначено Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (надалі - Закон ОСЦПВ).

Статтею 28 Закону ОСЦПВ визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 29 Закону ОСЦПВ у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону ОСЦПВ встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на вищевикладене, не з'ясування у повному обсязі усіх фактичних обставин справи, дослідження доказів місцевим господарським судом призвело до порушення норм матеріального права.

За таких обставин Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" слід задовольнити, а рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2011р. у справі №5019/834/11 скасувати із постановленням нового рішення, яким позов задовольнити та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Салют" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" матеріальні збитки в сумі 25 500 грн. 00 коп.; 255 грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви; 127 грн. 50 коп. - витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги; 236 грн. - витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видачу наказу слід доручити господарському суду Рівненської області.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2011р. у справі №5019/834/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Салют" (33016, м. Рівне, вул. Фабрична, 12, код ЄДРПОУ 22573529) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) матеріальні збитки в сумі 25 500 грн. 00 коп.; 255 грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви; 127 грн. 50 коп. - витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги; 236 грн. - витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видачу наказу доручити господарському суду Рівненської області.

Справу №5019/834/11 повернути господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Дужич С.П.

01-12/14155/11