Постанова № 19048974, 25.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 20/5007/29/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Петухов М.Г. , суддя Саврій В.А. при секретарі Михалюку М.І.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 17.10.2011р. №33/11

від відповідача: не з'явився

< Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир", смт.Озерне Житомирського району Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області

від 26.04.11 р. у справі № 20/5007/29/1 (суддя Гнисюк С.Д.)

за позовом Науково-виробничої фірми "Промсервісдіагностика", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир", смт.Озерне Житомирського району Житомирської області

про стягнення 3922,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.04.2011р. у справі №20/5007/29/11 задоволено позов Науково-виробничої фірми "Промсервісдіагностика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир" про стягнення 4112 грн. 25 коп.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 3600 грн. боргу, 115,42 грн. пені, 162,00 грн. інфляційних, 44,68 грн. 3% річних, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- відповідач направив суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 26.04.2011р., для надання можливості зібрати додаткові докази, однак суд прийняв рішення за відсутності представника ТОВ "Термобуд-Житомир", чим позбавив відповідача довести свої заперечення проти позову;

- ухвалою суду від 24.03.2011р. сторін було зобов"язано провести звірку розрахунків, проте в зв"язку із скрутним фінансовим становищем відповідач не мав змоги направити представників до м.Києва, де знаходиться НВФ "Промсервісдіагностика", а представники позивача також не являлись для складання акту звірки розрахунків;

- рішення суду від 26.04.2011р. було направлене відповідачу за адресою Житомирська область, Житомирський район, смт.Озерне, 60/51, хоча ТОВ "Термобуд-Житомир" зареєстроване за адресою м.Житомир, вул.Народицька, 20, за якою й отримує поштову кореспонденцію.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів та вимог, вказавши, що згідно довідки з ЄДРПОУ від 08.04.2011р. місцезнаходженням ТОВ "Термобуд-Житомир" є адреса: Житомирська область, Житомирський район, смт.Озерне (а.с.81-82).

Представник відповідача в засідання суду не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції від 26.04.2011р. законним та обґрунтованим.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.03.2010р. між Науково-виробничою фірмою "Промсервісдіагностика" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир" (замовник) було укладено договір №37 (далі - договір), згідно п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки по проведенню робіт з експертного обстеження (технічного діагностування) та позачергового повного технічного огляду крана МКГ-25-01А зав. №204 з метою визначення можливості та термінів подальшої експлуатації (а.с.16).

Відповідно до п.2.1 договору вартість виконаних робіт становить 3600,00 грн., в тому числі ПДВ 600,00 грн.

Як встановлено п.2.2 договору, вартість робіт сплачується замовником після виконання підрядником робіт за даним договором відповідно до узгодженого сторонами графіку оплати на підставі гарантійного листа замовника.

Термін виконання підрядником всіх робіт за даним договором 30 діб (п. 3.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору при завершенні робіт підрядник подає замовнику акти здачі-приймання виконаних робіт. Замовник в 10-ти денний строк від дня одержання акту здачі-приймання виконаних робіт і звітних документів повинен надіслати підряднику затверджені акти здачі-приймання виконаних робіт або вмотивовану відмову від прийняття виконаних робіт.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що у випадку мотивованої відмови замовника, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і терміну їх виконання.

Згідно п.п.6.6.1 п. 6.6 договору протокол договірної ціни є невід'ємною частиною договору.

11.03.20110р. сторонами було підписано протокол узгодження договірної ціни на виконання робіт з експертного обстеження (технічного діагностування) та позачергового повного технічного огляду крана МКГ-25-01А зав. №204, яким встановлено ціну виконаних робіт в сумі 3600,00грн. в тому числі ПДВ 600,00грн. (а.с.51).

На виконання умов договору позивач виконав роботи з експертного обстеження (технічного діагностування) та позачергового повного технічного огляду крана МКГ-25-01А зав. №204, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання виконаних робіт станом на 15.04.2010р. на суму 3600,00 грн. в тому числі ПДВ 600,00 грн. (а.с.17).

Як зазначає в своїх поясненнях позивач, після підписання акту здачі приймання виконаних робіт від 15.04.2010р. було виявлено недоліки, у зв"язку з чим виникла необхідність провести повторно повне технічне діагностування (а.с.46).

За таких обставин позивачем було проведено повне технічне діагностування крана МКГ-25-01А зав. №204, за результатами якого 10.08.2010р. сторонами був підписаний новий акт приймання виконаних робіт на суму 3600,00грн. в тому числі ПДВ 600,00грн. (а.с.47).

Відповідач свої зобов"язання щодо оплати проведених робіт не виконав, у зв"язку з чим позивач надсилав йому претензію №37/10 від 31.08.2010р. з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 3600,00 грн. (а.с.19).

Однак, відповідач вимог вказаної претензії не виконав.

За вказаних обставин НВФ "Промсервісдіагностика" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ "Термобуд-Житомир" 3600 грн. боргу, 223,82 грн. пені, 209,13 грн. інфляційних, 79,30 грн. 3% річних, всього - 4112,25 грн. (а.с.2-3).

Після порушення провадження у справі позивач заявою від 06.04.2011р. уточнив свої позовні вимоги, зменшивши їх до 3922,10 грн., та просив суд стягнути з відповідача 3600 грн. боргу, 115,42 грн. пені, 44,68 грн. 3% річних за період з 18.08.2010р. по 15.01.2011р., 162,00 грн. інфляційних за період вересень-грудень 2010р., 115,42 грн. пені за період з 18.08.2010р. по 15.01.2011р. (а.с.39-40).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 26.04.2011р. позов задоволено (а.с.66-68).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення боргу в сумі 3600,00 грн., інфляційних нарахувань в сумі 162,00 грн., однак в частині стягнення річних вважає за необхідне оскаржене рішення змінити, а в частині стягнення пені - скасувати, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 193 ГК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 526 ЦК України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 854 згаданого Кодексу визначає, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що вартість робіт сплачується замовником після виконання підрядником робіт відповідно до узгодженого сторонами графіку оплати на підставі гарантійного листа замовника.

Проте, сторонами не надано до матеріалів справи графік оплати виконаних робіт.

Таким чином, строк оплати вартості підрядних робіт сторонами не визначено, отже застосуванню підлягає зазначена вище ст.530 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав відповідачу претензію №37/10 від 31.08.2010р., яку останній отримав 07.09.2010р., тобто, враховуючи положення ч.2 ст.530 ЦК України, він повинен був провести остаточний розрахунок з позивачем до 14.09.2010р. (а.с.19,20).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 3600,00грн.

З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3600,00грн. боргу правильно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 3600,00грн.

З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3600,00грн. боргу правильно задоволені судом першої інстанції.

Таким чином, позивач правомірно ставить вимогу про стягнення інфляційних та річних.

Проте, нарахування 3% річних слід проводити з 15.09.2011р. (дня прострочення платежу), тоді як позивач нарахував річні за період з 18.08.2010р. по 15.01.2011р.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 15.09.2011р. по 15.01.2011р., колегія суддів дійшла висновку, що їх розмір складає 36,39 грн. і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 162,00 грн. інфляційних за період вересень-грудень 2010 року проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому правильно задоволено судом першої інстанції у повному обсязі.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача 115,42 грн. пені за період з 18.08.2010р. по 15.01.2011р.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Як встановлено ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пунктів 2 та 2.1 Розяснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" від 29.04.1994р. №02-5/293 (із змінами та доповненнями, внесеними роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 6 листопада 2000 року №02-5/618), з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон), тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону). Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

У відповідності до проведеного аналізу обставин справи та норм права, відповідальність у вигляді стягнення пені договором №37 від 11.03.2010р. не передбачена, а тому в задоволенні позову в частині стягнення 115,42 грн. пені слід відмовити.

Судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції, незважаючи на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для надання можливості зібрати додаткові докази, прийняв рішення, чим позбавив відповідача довести свої заперечення проти позову, оскільки відповідач, користуючись наданими йому ст.22 ГПК України правами, мав можливість, отримавши ухвали суду від 24.02.2011р., 24.03.2011р. (а.с.1,37,38), надіслати до суду свої заперечення на позов, підтверджені відповідними доказами.

Проте, своїх заперечень на спростування позовних вимог відповідач до суду не надіслав, вимог суду першої інстанції щодо подання доказів, зазначених у вказаних вище ухвалах, не виконав, а 11.04.2011р. лише звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеного на 12.04.2011р., у зв"язку з неможливістю направити свого представника в судове засідання.

Судом задоволено клопотання відповідача, розгляд справи було відкладено на 26.04.2011р., ухвалу суду від 12.04.2011р. вручено відповідачу 20.04.2011р. (а.с.62-64), однак і в судове засідання 26.04.2011р. відповідач свого представника не направив, витребуваних судом доказів не подав.

А тому, суд першої інстанції, керуючись ст.75 ГПК України, цілком правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Не подано відповідачем належних доказів на спростування позовних вимог і до суду апеляційної інстанції.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 26.04.2011р. слід змінити в частині стягнення 3% річних та скасувати в частині стягнення пені, прийнявши в цій частині нове рішення - про відмову в позові. В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир", смт.Озерне Житомирського району Житомирської області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 26.04.2011р. у справі №20/5007/29/11 змінити в частині стягнення 3% річних та скасувати в частині стягнення пені.

В решті рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир" (12443, Житомирська область, смт.Озерне, буд.60 кв.51, ідентифікаційний код 34125810) на користь Науково-виробничої фірми "Промсервісдіагностика" (03150, м.Київ, вул..Боженка, буд.23, корп.6, ідентифікаційний код 16297019) 3600 грн. 00 коп. боргу, 162 грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, 36 грн. 39 коп. 3% річних, 94 грн. 22коп. витрат по сплаті державного мита та 217 грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити».

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

4. Справу №20/5007/29/11 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Саврій В.А.

01-12/15009/11

Віддрук. 4 прим.:

1 до справи,

2,3 сторонам,

4 в наряд.