Рішення № 19048564, 18.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/31918.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Керхер”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-Капітал”

Про стягнення 1532475,28грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 предст. (дов. від 30.08.2011р.)

від відповідача не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 1418205,52грн. основного боргу, 68075,89грн. пені, 13175,98грн. 3% річних, 33017,89грн. інфляційних втрат, а також витрат по сплаті державного мита 15324,76грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору №UA-2011/27 від 01.01.2011р. у період з 14.12.2010р. по 28.07.2011р. було поставлено відповідачу товар загалом на суму 1422014,99грн., проте відповідач не здійснив повної оплати отриманого товару у сумі 1418205,52грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1418205,52грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2011р. було порушено провадження у справі №47/319, розгляд справи було призначено на 04.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2011р. розгляд справи було відкладено до 18.10.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні 18.10.2011р. подав суду довідку (уточнення) позовних вимог, відповідно до якої, заборгованість відповідача станом на 18.10.2011р. складає 1359848,48грн. Представник позивача у судовому засіданні в усних поясненнях просив суд позовні вимоги (з урахуванням уточнення) задовольнити, стягнути з відповідача 1359848,48грн. основного боргу, 68075,89грн. пені, 13175,98грн. 3% річних, 33017,89грн. інфляційних втрат.

Відповідач своїх представників у судове засідання 18.10.2011р. не направив, вимоги ухвали суду від 13.09.2011 щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011р. між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Керхер”, в якості постачальника, та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Техно-Капітал”, в якості дистрибютора, було укладено Договір № UA-2011/27 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність дистрибютору товар, визначений у прас-листі постачальника (далі товар), а також невиключні права на збут товару в Україні, а дистрибютор зобовязується прийняти та оплатити товар, а також дотримуватися встановлених цим договором обовязків при подальшій реалізації товар третім особам.

Умовами п.1.2 договору встановлено, що постачання товару здійснюється постачальником дистрибютору окремими партіями. Ціни, кількість, номенклатура та вартість товару зазначатимуться в рахунках-фактурах на кожну окрему поставку товару.

Відповідно до п.4.2 договору товар відвантажується дистрибютору на умовах ex-works (Правила «Інкотермс 2000») склад постачальника, або інше місце призначення у випадку узгодження його сторонами. Датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Відповідно до видаткових накладних у кількості 188 штук, які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні, позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 1422014,99грн.

Відповідно до п.7.2 договору встановлено, що розрахунки за цим договором між постачальником та дистрибютором проводяться на підставі рахунків-фактур, шляхом переведення грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах сторін даного договору протягом 30 (тридцяти) днів з дати поставки товару. Датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Так, позивачем було виставлено відповідачу на оплату поставленого товару відповідні рахунки-фактури (копії яких наявні в матеріалах справи у кількості 188 штук) на суму 1422014,99грн., що підтверджується посиланням на них у видаткових накладних, згідно яких відповідачем було прийнято у власність товар без жодних зауважень та заперечень щодо його вартості та обсягу.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару на суму 1418205,52грн., не здійснив оплати отриманого товару на суму 1418205,52грн. у строки, встановлені п. 7.2 договору.

Згідно уточнення позовних вимог та пояснень представника позивача, у звязку з частковою оплатою відповідачем після порушення провадження у справі суми боргу в розмірі 58357,04грн., станом на день розгляду справи, основна заборгованість відповідача за поставлений товар складає 1359848,48грн.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем згідно відповідних видаткових накладних у кількості 188 штук (копії яких знаходяться в матеріалах справи) було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1422014,99грн., проте відповідач свого обовязку щодо своєчасної повної оплати поставленого позивачем товару на суму 1359848,48грн. не виконав, натомість, здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 3809,47грн. (до подання позову до суду) та на суму 58357,04грн. (після порушення провадження у справі №47/319) загалом на суму 62166,51грн. з порушенням строків, встановлених п.7.2 договору.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1359848,48грн. основного боргу є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі, а в частині стягнення 58357,04грн. основного боргу, який сплачено відповідачем після порушення провадження у справі №47/319, провадження підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 68075,89грн. пені, 13175,98грн. 3% річних, 33017,89грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п.9.2 договору встановлено, що за прострочення грошового зобовязання дистрибютор сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару за договором в розмірі 1418205,52грн. (станом на день звернення з позовом до суду), суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно розрахунку позивача сум пені та 3% річних, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару за договором у сумі 1418205,52грн. (станом на день звернення з позовом до суду) 3% річних у сумі 68075,89грн. пені, 13175,98грн. 3% річних.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару за договором в розмірі 1418205,52грн. (станом на день звернення з позовом до суду), суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат є законною, обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково.

Згідно уточненого розрахунку суду інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 28794,09грн. (з урахуванням того, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця, то розрахунок починається з наступного місяця (лист ВСУ від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ).

Як встановлено судом, сума заборгованості у розмірі 1055950,18грн. виникла станом на 16.06.2011р., відтак, період прострочення вартості товару на суму 1055950,18грн. починається з 17.06.2011р., а отже, згідно вищенаведеного листа ВСУ, розрахунок інфляційних втрат на дану суму має починатися з наступного місяця (тобто з липня 2011р.), а не за червень 2011р., як нараховано позивачем.

Таким чином, суд відмовляє в частині задоволення позовної вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 4223,80грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у тому числі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 58357,04грн. основного боргу, який сплачено відповідачем після порушення провадження у справі №47/319.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-Капітал” (код ЄДРПОУ 35976881, місцезнаходження: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 13-б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Керхер” (код ЄДРПОУ 34003237, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62) 1359848 (один мільйон триста пятдесят девять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 48 коп. основного боргу, 68075 (шістдесят вісім тисяч сімдесят пять) грн. 89коп. пені, 13175 (тринадцять тисяч сто сімдесят пять) грн. 98коп. 3% річних, 28794 (двадцять вісім тисяч сімсот девяносто чотири) грн. 09коп. інфляційних втрат, 15 282 (пятнадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 51 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 35 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.В частині стягнення 58357,04грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст 80 Господарського процесуального кодексу України.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 24.10.2011р.