Рішення № 19048513, 03.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/414-17/30203.10.11 За позовомпублічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод»

Допублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

Проповернення суми банківського вкладу, стягнення процентів за користування грошовими коштами та 3% річних

За участюпрокурора міста Києва

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1 (за дов.)

від відповідачаОСОБА_2 (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський Склозавод»звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про зобовязання публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» повернути вклад за договором банківського вкладу в розмірі 719975 доларів США, 12441,17 доларів США нарахованих процентів за користування грошовими коштами та 3783,04 доларів США трьох процентів річних.

Під час розгляду справи позивач відмовився від вимоги про зобовязання відповідача повернути вклад за договором банківського вкладу в сумі 719975 доларів США та просив стягнути з відповідача 12441,17 доларів США нарахованих процентів за користування грошовими коштами та 3783,04 доларів США процентів річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2009 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 р., провадження у справі в частині вимог про зобовязання відповідача повернути вклад за договором банківського вкладу в сумі 719975 доларів США припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, задоволено позов в частині стягнення з відповідача 12441,17 доларів США нарахованих процентів за користування грошовими коштами, в іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідач та заступник прокурора міста Києва звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на згадані вище рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 16.08.2011 р. вказані рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції було скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Згідно з протоколом розподілу справ від 30.08.2011 р. зазначена справа передана на розгляд судді Удаловій О.Г.

Ухвалою суду від 31.08.2011 р. справу 34/414 було прийнято до провадження, присвоєно їй номер 34/414-17/302 та призначено розгляд останньої на 19.09.2011 р..

15.09.2011 р. позивач через канцелярію суду подав письмове пояснення по справі, відповідно до якого підтримує заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов?язань сторін та не позбавляє позивача права на отримання відсотків за користування депозитом, розмір яких передбачений договором.

Ухвалою від 19.09.2011 р. розгляд справи було відкладено до 03.10.2011 р. у звязку з неподанням відповідачем витребуваних судом документів.

28.09.2011 р. через канцелярію суду позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 719975,00 доларів США вкладу, а також збільшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 34916,79 доларів США процентів за користування чужими коштами та 10474,86 доларів США трьох процентів річних, нарахованих з 23.02.2009 р. по 19.08.2009 р.

30.09.2011 р. відповідач через канцелярію суду подав письмове пояснення по справі, в якому заперечує проти позовних вимог повністю, зазначаючи, що у звязку з закінченням строку дії договору, правовідносини сторін за договором банківського вкладу припинились, в тому числі зобовязання щодо нарахування та виплати процентів за користування депозитним вкладом. Крім того, відповідач зазначає, що після закінчення строку дії депозитного договору сума вкладу позивача була перерахована на транзитний рахунок, з огляду на що банк не користувався грошовими коштами позивача та не нараховував проценти на суму депозиту. Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобовязання, відповідач зазначає, що останнє мало місце не з вини банку, оскільки постановою правління НБУ від 06.02.2009 р. № 53 було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців.

З реєстраційних та статутних документів позивача, які знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що позивачем було змінено організаційно-правову форму, тому суд вважає за необхідне змінити назву позивача на публічне акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський Склозавод».

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

07.02.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Депозитний договір, відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 26156001287002, а вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти у безготівковій формі (далі вклад (депозит) у сумі 2000000 USD (два мільйони доларів США) на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 Депозитного договору передбачено, що вклад (депозит) розміщується на вкладному рахунку на строк з дня находження суми, вказаної у п. 1.1 цього договору, до 11 лютого 2008 року включно.

12.02.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 16 до Депозитного договору, якою сторони погодили продовжити строк розміщення вкладу (депозиту) до 22 лютого 2009 року включно.

29.05.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 18 до Депозитного договору, якою сторони погодили встановити з 29 травня 2008 року суму вкладу (депозит) у розмірі 719975 доларів США.

Згідно з п. 3.2.3 Депозитного договору банк зобовязаний повернути вклад (депозит) у строк, вказаний у п. 1.2 на поточний рахунок вкладника, вказаний у п. 6 цього договору.

09.02.2009 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 22/363, в якому попереджав Банк про необхідність виконати свої зобовязання за договором та після закінчення терміну вкладу, а саме: 23.02.2009 р. повернути вклад.

У відповідь на лист позивача № 22/363 від 09.02.2009 р., відповідач листом № 5-10/1154 повідомив, що згідно з постановою правління Національного банку України № 53 від 06.02.2009 р. у відповідача з 09.02.2009 р. призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на 6 місяців з 09.02.2009 р. до 09.08.2009 р..

У подальшому позивач звертався до відповідача з листом нагадуванням від 02.03.2009 р. та листом за вих. № 07/762 від 23.03.2009 р..

Проте, відповідач незважаючи на неодноразові звернення позивача, суми депозитного вкладу у передбачений Депозитним договором строк та на дату звернення до суду позивачу не повернув.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (ч. 1 ст. 1060 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено в поданій позивачем 28.09.2011 р. заяві про збільшення позовних вимог, позивач в заяві від 31.08.2009 р., яка міститься в матеріалах справи, відмовився від позовних вимог в частині повернення депозитного вкладу в сумі 719975,00 дол. США, у звязку з тим, що 19.08.2009 р. відповідач добровільно перерахував зазначену суму на рахунок позивача.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав подану попередньо відмову від позову в частині вимог в частині повернення депозитного вкладу в сумі 719975,00 дол. США.

Отже, провадження у справі в частині зобовязання відповідача повернути депозитний вклад в сумі 719975,00 доларів США на поточний рахунок позивача № 26000380731211 у Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, ідентифікаційний код 00333888 підлягає припиненню на підставі ч. 1 п. 4 ст. 80 ГПК України (враховуючи те, що справу було скеровано на новий розгляд не частині стягнення процентів, а повністю).

Отже, судом встановлено факт прострочення відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо повернення депозитного вкладу, оскільки таке повернення відбулось 19.08.2009р., а не у передбачений додатковою угодою № 16 від 12.02.2008р. строк до 22.02.2009р. включно.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача суму процентів за користування грошовими коштами в розмірі 34916,79 доларів США за період прострочення з 23.02.2009р. до 19.08.2009р. з посиланням на ст.1070 Цивільного кодексу України.

Пунктом1.3 Договору встановлено, що процента ставка на вклад (депозит) становить 10% річних.

Згідно з п.5.3 Договору, останній набуває чинності з дати його підписання та діє протягом строку, на який розміщено вклад (депозит), вказаний у п.1.2 цього договору).

Строк розміщення вкладу - по 22.02.2009р. включно, що вбачається з п.1 додаткової угоди № 16 від 12.02.2008р..

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 1070 ЦК України передбачено, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Передбачені п. 1.3. Договору та встановлені ст.ст.1061, 1070 ЦК України проценти поширюються лише на договірне розміщення коштів вкладника на рахунку в банку та не нараховуються після закінчення встановленого Договором строку такого розміщення.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 34916,79 доларів США процентів за період прострочення повернення кредиту з 23.02.2009року до 19.08.2009р. з посиланням на ст.1070 Цивільного кодексу України є неправомірними та такими, що не відповідають чинному законодавству. Тому позовні вимоги в частині стягнення 34916,79 доларів США процентів за користування коштами задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Стаття 536 даного Кодексу передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто нарахування процентів за користування безпідставно одержаними чужими грошовими коштами на підставі ст. 536 та ч. 2 ст. 1214 ЦК України єспособом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманнікомпенсації від боржника за користування утримуваними ним грошових коштами, належних до сплати кредиторові.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, саме визначені ст.625 ЦК України проценти річних і єпроцентами, які зобов'язаний сплачувати боржник кредитору за безпідставне користування грошовими коштами кредитора у зв'язку з простроченням виконання перед ним свого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10474,86 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 03.10.2011 року становить 83484 (вісімдесят три тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 63 коп.) трьох процентів річних, нарахованих з 23.02.2009 р. по 19.08.2009 р., є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

У той же час, слід зазначити, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Національним банком України станом на 03.10.2011 р. офіційний курс долара США встановлено в розмірі 797,2700 грн. за 100 доларів США ( http://www.bank.gov.ua).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 104,75 доларів США витрат по сплаті державного мита та 4,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судові витрати з вимог, від яких позивач відмовився, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, код 14371869) на користь публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський склозавод»(08290, Київська обл., м. Ірпінь, с. Гостомель, пл. Рекунова, 2, код 00333888) 10474 (десять тисяч чотириста сімдесят чотири) доларів США 86 центів (за офіційним курсом НБУ станом на 03.10.2011 року становить 83484 (вісімдесят три тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 63 коп.) трьох процентів річних, 104 (сто чотири) доларів США 75 центів (за офіційним курсом НБУ станом на 03.10.2011 року становить 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 86 коп.) витрат по сплаті державного мита, 4 (чотири) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині позовних вимог про зобовязання публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»повернути вклад за Депозитним договором в розмірі 719975 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 03.10.2011 року становить 5738200 (пять мільйонів сімсот тридцять вісім тисяч двісті) грн. 75 коп.) на рахунок позивача припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 26.10.2011 р.