Рішення № 19048358, 07.11.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" листопада 2011 р. Справа № 2/5007/108/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Тимошенка О.М. <Поле для тексту >

при секретарі Зоренко О.М.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - дов.№196 від 01.11.11.

від відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" (м.Львів) <В особі(назва) ><Поле для тексту >

до Приватного підприємства "Агроплемоб'єднання" (с.Майстрів Новоград-Волинський район Житомирська область) <Поле для тексту >

про стягнення 13569,26 грн. <Поле для тексту >

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 13569,26грн., з яких: 12765,72грн. боргу за отриману продукцію, 523,39грн. інфляційних, 280,15грн. 3 % річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином. Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Львівський хімічний завод" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Львівський хімічний завод" (постачальник) та Приватним підприємством "Агроплемоб'єднання" (покупець) був укладений договір №791 "РТ", відповідно до умов якого, постачальник (позиваач) передає у власність покупця, а покупець (відповідач) приймає в 2010 році продукцію та оплачує її на умовах даного договору (п.1 договору).

Згідно п.3 договору та п.1 додаткової угоди №1 від 28.05.10 до договору, ціна за тону азоту складає 1440,00грн. з ПДВ, за доставку азоту за одну ємність з ПДВ складає 1296,00грн., за експлуатацію однієї ємності 60,00грн., а з 01.06.10, ціна за тону азоту складає 1560,00грн. з ПДВ, за доставку азоту за одну ємність з ПДВ складає 1296,00грн., за експлуатацію однієї ємності 60,00грн.

На виконання умов договору, за 2009-2010 роки позивач відпустив відповідачу промислову продукцію (азот рідкий) на загальну суму 37812,52грн., що підтверджується накладними №н0564/01 від 21.01.09 на суму 9520,80грн., №н1290/05 від 26.05.09 на суму 9520,80грн., №н0886/01 від 27.01.10 на суму 7068,00грн., №н0887/01 від 27.01.10 на суму 1501,72грн., №н0029/06 від 01.06.10 на суму 10201,20грн. та довіреностями на отримання товару (а.с.11-17).

Згідно п.5 договору, розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати на поточний рахунок постачальника, за готівку в касу або у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

Але відповідач всупереч умовам договору оплату з позивачем за отриманий товар провів частково на суму 25046,80, що підтверджується банківськими виписками ( а.с. 22 - 26), тому на день звернення з позовом до суду сума боргу становить 12765,72грн.

Відповідно до ст.530 ч.2 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

01.12.10р. позивач надіслав відповідачу претензію за № 6461 про сплату заборгованості ( а.с.20-21).

У відповіді на претензію №10 від 02.02.10, відповідач повідомив про неможливість розрахуватися за отриману продукцію через відсутність у нього коштів та просив відтермінувати проведення розрахунків на травень-червень місяць 2010 року (а.с.19).

За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 12765,72грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 523,39 грн. інфляційних та 280,15 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині (а.с.8).

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Агроплемоб'єднання" (11740,с.Майстрів Новоград-Волинського району Житомирської області, вул.Шепетівське Шосе, 2; код 33309660) на користь Публічного акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" (79070,м.Львів, Сихівський район, вул.Рахівська,16; код 05761873) - 12765,72грн. боргу, 523,39грн. інфляційних, 280,15грн. 3 % річних, 135,69грн. витрат на оплату державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О.М.

<Поле для текста >

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)