Рішення № 19048183, 01.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 листопада 2011 р. Справа 11/108/2011/5003

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина», м. Суми

до товариства з обмеженою відповідальністю «КСК Інтертрейд», м. Вінниця

про стягнення 124548,83 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Ульяненковій, за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 17 від 07.03.2011р.;

від відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 1-6-1116 від 29.10.2010р..

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «КСК Інтертрейд»заборгованості за поставлений товар в розмірі 120163,67 грн., пені в сумі 3674,05 грн. та трьох відсотків річних в сумі 711,11 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки позивач згідно товарно-транспортних накладних поставив відповідачу алкогольну продукцію на загальну суму 256132, 80 грн..

Підпунктом 4.1. договору передбачений обовязок відповідача провести оплату кожної партії товару протягом 30 календарних днів з моменту постачання.

В порушення взятих на себе зобовязань відповідач провів часткові розрахунки за поставлений товар. Таким чином, станом на 18.08.2011р. за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 120163,67 грн..

Відповідач у відзиві вказує, що договір укладено з Івано-Франківською філією ТОВ «КСК Інтертрейд». Уся продукція була отримана та частково оплачена Івано-Франківською філією ТОВ «КСК Інтертрейд».

Також відповідач зазначає, що протягом 2011 року керівник Івано-Франківської філії припинив розрахунок по поставкам товару на користь постачальників. Усі фінансово-господарські зобовязання перед головним офісом ТОВ «КСК Інтертрейд»ним також були припинені в одноособовому порядку.

Щодо заявленого позову, відповідач просить розглянути справу за наявними документами.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

11 листопада 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Горобина»(позивач, за договором Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «КСК Інтертрейд» ( відповідач, за договором Покупець, Дилер) укладено договір постачання алкогольної продукції за № 915/10.

Згідно з п. 1 договору Постачальник зобовязується поставити Дилеру алкогольну продукцію компанії «Горобина», а Дилер прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Асортимент, кількість, ціна і терміни постачання товару узгоджуються додатково шляхом підписання сторонами додатку №1 до договору , що є його невідємною частиною (п. 1.3. договору).

Дилер здійснює продаж товару через оптово-роздрібну мережу на території м. Івано-Франківськ та області (п. 1.4. договору).

Дилер проводить оплату кожної партії товару протягом 30 календарних днів з моменту постачання (п. 4.1. договору).

Датою повної оплати партії товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за відвантажену партію товару.

На виконання умов договору позивач згідно товарно-транспортних накладних № 408230 від 11.10.2010р., № 845211 від 28.102010р., № 845045 від 28.10.2010р., № 845461 від 08.11.2010, № 744198 від 15.03.2011р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 256132,80 грн., про що свідчать довіреності № КСК-000035 від 14.10.2010р., № КСК-000038 від 01.11.2010р., № КСК-000037 від 18.03.2011р. та підпис його представника з відтиском печатки товариства на вказаних накладних.

Як свідчать матеріали справи зокрема довідка відділення 303\18 АБ «Укргазбанк»від 20.09.2011р. за № 2633, відповідачем проведено часткові розрахунки за поставлений товар. Актом звірки розрахунків від 31.08.2011р. сторони погодили суму боргу за договором в розмірі 120163,37 грн..

Таким чином, станом на день розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість за договором постачання алкогольної продукції № 915/10 від 11.10.2010р. в розмірі 120163,67 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлений товар згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обовязку щодо повного розрахунку з позивачем за отриманий товар у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором в розмірі 120163,67 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 3674,05 грн. пені та 711,11 грн. три відсотки річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невчасної оплати Дилером одержаної партії товару, він сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорах, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявлених до стягнення сум пені та трьох відсотків річних, судом встановлено, що вказані сума є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене вище, позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КСК Інтертрейд»(21034, м. Вінниця, вул. А. Іванова, 11, код 34272574) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина»(40021, м. Суми, вул. Петропавловська, 121, код 31162928) 120163 (сто двадцять тисяч сто шістдесят три) грн. 67 коп. боргу; 3674 (три тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 05 коп. пені, 711 (сімсот одинадцять) грн. 11 коп. три відсотки річних; 1245 (одну тисячу двісті сорок пять) грн. 49 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.11.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

<Дата >