Постанова № 19047880, 31.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"31" жовтня 2011 р. Справа № 5021/1049/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

суддівКотаО.В.

ЄвсіковаО.О.

КролевецьО.А

розглянувши касаційну скаргу Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс"

на рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2011 р. та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2011 р.

у справі №5021/1049/2011          

за позовомУправління пенсійного фонду України в м.Шостка Сумської області

доКазенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс"

простягнення 664912,85 грн.

за участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

в с т а н о в и в :

Управління пенсійного фонду України в м.Шостка Сумської області (надалі –"Управління ПФУ") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс" (надалі –"Завод"Імпульс") про стягнення 664912,85грн. заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених згідно зі списками №№1 та 2 за квітень 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами Законів України "Про збір на загальнообов’язкове пенсійне забезпечення" та "Про пенсійне забезпечення", і порушенням відповідачем вимог п.6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (постанова правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р.; надалі –"Інструкція").

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.06.2011р. (суддя ЗражевськийЮ.О.) відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі; позов задоволено повністю у зв’язку з його обґрунтованістю та доведеністю порушення відповідачем норм чинного законодавства, стягнуто з Заводу"Імпульс" 664912,85грн. заборгованості та судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. (судді ПогребнякВ.Я., ГончарТ.В., СлободінМ.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Завод"Імпульс" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. в частині вирішення спору в сумі 57167,59грн., оскільки судами порушено вимоги ст.43 ГПК України. За результатами касаційного перегляду Завод"Імпульс" просить прийняти в оскаржуваній частині нове рішення.

Сторони, згідно з приписами ст.1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Завод"Імпульс" зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 23.10.1998 р. та є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в розумінні п.1ст.1Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування". Крім того, з огляду на норми абз.4п.1ст.2 вказаного Закону, для відповідача об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі п.п."б" –"з" ст.13Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи дане, Управління ПФУ звернулось до суду з позовом до Заводу"Імпульс", який має заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. Дані вимоги розглянуті по суті та задоволені господарським судом.

Втім, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (надалі –"Закон") Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України (Указ Президента України від 06.04.2011р. №384/2011), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення про Пенсійний фонд України).

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (постанова Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2; надалі –"Положення") визначено, що управління у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду.

Підпунктом 6 пункту 2.2 Положення передбачено, що управління відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Пенсійного фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

З наведеного випливає, що Управління, у даній справі, виступає як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і як суб’єкт владних повноважень.

Однак, публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції в розумінні п.1 ч.1 ст.3 КАС України.

Отже, оскільки позивач звернувся до суду не на захист власних прав та інтересів, а діяв як уповноважений державою орган при здійсненні ним владних управлінських функцій і як суб’єкт владних повноважень, позов про відшкодування заборгованості по витратах на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, відповідно до ст.17 КАС України підвідомчий адміністративному суду.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 17 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини 1 статті 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа —направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. у справі №5021/1049/2011 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду.

Головуючий суддяО.Кот СуддіО.Євсіков О.Кролевець