Постанова № 190469, 24.07.2006, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 15/3008а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" липня 2006 р. м. Черкаси (15 год. 15 хв.)

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Потапенко В.В.

при секретарі судового засідання – Петько Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Слуцька Н.Ю. –за дорученням

від відповідача - Морозов Р.А. –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Росток Грифон»Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест» про стягнення 13 803 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 13 803 грн. адміністративно- господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2005 році.

В обґрунтування заявленої позовної вимоги позивач посилається на наступні обставини:

-відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі –«Закон») та постанови КМУ від 28.12.2001 року №1767 «Про затвердження порядку сплати підприємствами (об»єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення, акумуляції, обліку та використання цих коштів»адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого статтею 19 Закону, згідно якої для підприємств (об»єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання в 2005 році встановлювався норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, якщо інше не передбачено законом;

-у відповідача в 2005 році повинно було працювати 4 інваліди. Позивачем встановлено, що не було зайнято 3 робочих місця для інвалідів. Вартість одного робочого місця за звітний період на підприємстві становить 4 601 грн. і відповідно загальна вартість незайнятих робочих місць для інвалідів складає 13 803 грн. До 15 квітня 2006 року відповідач визначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконаний норматив у 2005 році не сплатив, чим порушив вимоги статей 19 та 20 Закону.

Відповідач подав заперечення на позов, в яких вказав наступне:

-аналіз положень Закону дозволяє зробити висновок про те, що обов»язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов»язком підбирати, працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця і направляти відповідним органам інформацію про наявність або відсутність робочих місць для інвалідів. Такий обов»язок покладається на органи працевлаштування, перераховані в частині 1 статті 18 Закону, тобто на самого позивача. На думку відповідача лише в разі ухилення підприємством від працевлаштування інваліда, воно повинне сплатити штрафну санкцію, визначену Законом.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала.

Представник відповідача позов не визнав, дотримувався позиції, викладеної у запереченнях на позов.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав:

Згідно статті 19 Закону для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання в 2005 році встановлювався норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, якщо інше не передбачено законом. Тобто норматив встановлено Законом і не потребується встановлення його для кожного підприємства та доведення.

За Законом підприємства (об’єднання), установи, організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, не пізніше 15 квітня наступного року, штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Отже, у разі невиконання підприємством в 2005 році встановленого законом нормативу, воно зобов’язане сплатити штрафні санкції не пізніше 15 квітня 2006 року.

Як вбачається із Звіту форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, поданого відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році у відповідача складала 104 особи. Чотири відсотки від цієї кількості –4,16. Оскільки робочі місця для працевлаштування інвалідів повинні визначатися у цілих числах та застосовуючи правила математичного округлення цифр відповідно до пункту 3.4. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова- річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 338, суд вважає, що для відповідача норматив на 2005 рік складав чотири робочі місця для працевлаштування інвалідів, що і було вказано відповідачем у Звіті.

Із вказаного звіту відповідача вбачається, що у відповідача в 2005 році працював один інвалід, тобто встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем у 2005 році не був виконаний. .

Суд вважає недоведеними твердження відповідача про відсутність його вини в тому, що він не виконав встановлений законом норматив, виходячи із наступного:

Дійсно, відповідно до статті 18 Закону в редакції, яка діяла в 2005 році, працевлаштування інвалідів повинно було здійснюватися органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Як вбачається із тексту абзацу 3 статті 18 Закону, підприємства зобов’язані створювати для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Пунктами 5, 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року №314, (далі –«Положення») встановлено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, і працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до пунктів 11, 12, 14 Положення місцеві органи соціального захисту населення виявляють інвалідів, які бажають працювати, державна служба зайнятості веде облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні, сприяє працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з таким проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК, підприємства –створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Як вбачається із листа Черкаського міського центру зайнятості від 19.07.2006р. №2702/03-1, відповідач в 2005 році не надавав інформацію до центру про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів і відповідна інформація від відповідача у звітах по формі №-ПН в 2005 році не надходила.

Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідач не вжив всіх заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, як це вимагається Законом.

Такий висновок суду ґрунтується на практиці Верховного Суду України (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 8 лютого 2005 року).

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів і належними доказами не підтвердив, що ним було вжито у 2005 році всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення вимог Закону і забезпечення встановлено Законом нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому суд приходить до висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення із відповідача штрафу за нестворення для працевлаштування інвалідів трьох робочих місць.

Як вбачається із даних звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2005 рік та акту перевірки виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати ними адміністративно-господарських санкцій і не заперечується відповідачем, середня річна заробітна плата в 2005 році у відповідача складала 4 601 грн. Таким чином, відповідач повинен сплатити штрафні санкції в сумі 13 803 грн.

На підставі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача підлягають стягненню до Державного бюджету 138 грн. 03 коп. судового збору.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 94, 160 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Росток Грифон»Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест», ідентифікаційний код 25583178, м. Черкаси, про-д Залізничний, 18 на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Черкаси, проспект Хіміків, 50 –13 803 грн. штрафних санкцій.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства «Росток Грифон»Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест», ідентифікаційний код 25583178, м. Черкаси, про-д Залізничний, 18 в доход бюджету на рахунокк №31110095600002, банк –УДК в Черкаській області, МФО –854018, код бюджетної класифікації –22090200, символ звітності банку –095, отримувач –ВДК м. Черкаси, код 22809222 через ДПІ у місті Черкаси, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235 –138 грн. 03 коп. судового збору.

Про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ В.В. Потапенко

Повний текст постанови виготовлено 22 вересня 2006 року.

Суддя