Рішення № 19041205, 03.11.2011, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/2-1478/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2011 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням- судді Жмуд Н.М., секретаря судових засідань Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськраойонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі ", -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що з відповідачем по справі перебувала у зареєстрованому шлюбі. Шлюб розірвано 21 лютого 2011 року. Від шлюбу мають дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач постійних доходів не має, офіційно не працевлаштована, забезпечити дитину всім необхідним для життя та розвитку самостійно не може. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, на утриманні інших осіб не має, працездатний, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень.

У судовому засіданні позивач просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав частково. Про що надав письмовий відзив, в якому зазначив, що згоден сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 250 гривень, доки не працевлаштується, також зазначив, що інших осіб на утриманні він не має і стягнень за виконавчими листами з нього не проводиться, пільгами він ніякими не користується, так як інвалідом не являється.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом з»ясовано, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 21 лютого 2011 року, про що свідчить ксерокопія рішення суду (а.с.6).

В даному шлюбі в них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про народження, в якому в графі батько зазначено: ОСОБА_4, а в графі мати: ОСОБА_3 (а.с. 5).

Відповідно до довідки з місця проживання (а.с.№7), вбачається, що дитина проживає з позивачем за адресою реєстрації: АДРЕСА_1, оскільки сторони проживають окремо.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не надає постійної матеріальної допомоги позивачу на утримання їх спільної дитини

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Отже, своїми діями, відповідач порушує свої зобов"язання закріплені в статті №51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобов"язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: " Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення". В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: "Держави-учасники зобов"язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов"язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи". Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що "Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що "Сім"я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім"ї разом з батьками або в сім"ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов"язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини." Згідно статті №12 цього закону вказано, що " Виховання в сім"ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці".

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне положення дитини, стан здоров"я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач офіційно не працює, її доходу, не є достатньо для належного забезпечення дитини. Суд також враховує, що відповідач офіційно не працює, має задовільний стан здоров»я; та те, що з нього не проводиться стягнення за виконавчими листами і те що на утриманні в нього інших осіб, яких він за законом зобов»язаний утримувати, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 Сімейного Кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Тому суд вважає можливим позов позивача задовольнити і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньго сина в розмірі 250 гривень щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат повязаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує на користь держави з відповідача судовий збір в розмірі 188 грн. 20 коп..

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60, 77, 79, 88, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.180, 181, 184, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402; ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»; п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі»- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Н.-Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не працюючого, - аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі 250 гривень щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду 06 жовтня 2011 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в сумі 188 (сто вісімдесят вісім) гривень 20 копійок ( Одержувач коштів: Лозівське УДК Лозівський район, Код ЄДРПОУ 24134414, Банк отримувача: ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31219206700349, код бюджетної класифікації 22030001).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд