Ухвала суду № 19036521, 25.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2011 року м. КиївК-23538/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 31.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008

у справі№ 25/75-28/369-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо комерційна фірма „УкрСервісМотаж”

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання актів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо комерційна фірма „УкрСервісМотаж” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання актів.

Постановою господарського суду м. Києва від 31.07.2007 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008 постанову господарського суду Київської області від 31.07.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з приватним підприємством „Будсервісмонтаж” за період 01.04.2003 по 01.06.2003 та складено акт №81/26-22/21586493 від 23.09.2004.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення № 325/26-062/2 від 29.11.2004, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 17273 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва складено акт №414/19-4013-1 від 12.05.2004 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП „Будпромсервіс”, анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП „Будпромсервіс” №37052888 з 04.02.2003.

Між ТОВ ВКФ „УкрСервісМонтаж” та ПП „Будпромсервіс” були укладені усні договори щодо купівлі радіаторів та комплектуючої арматури.

Розрахунки по договору були проведені ТОВ ВКФ „УкрСервісМонтаж” у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень № 460 від 22.04.2003 року на суму 43500 грн.: податок на додану вартість 7250 грн., №462 від 23.04.2003 на суму 32700 грн.: податок на додану вартість 5450 грн., №473 від 05.05.2003 на суму 6900 грн.: податок на додану вартість 1150 грн.

На виконання умов вказаного договору ПП „Будпромсервіс” виписано позивачу податкові накладні, які були відображені позивачем в книзі обліку придбання товарів, робіт, послуг за квітень та травень 2003 року та суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту підприємства в квітні 2003 року в сумі 12700 грн. та в травні 2003 року в сумі 1150 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, на момент складання податкових накладних 12.05.2004 ПП „Будпромсервіс” було зареєстровано як платних податку на додану вартість та мало право на складання податкових накладних.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає в якості обовязкової умови отримання бюджетного відшкодування фактичного надходження сум податку до бюджету.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 31.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008 у справі № 25/75-28/369-А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

Постанову господарського суду м. Києва від 31.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008 у справі № 25/75-28/369-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.О. Рибченко

М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров