Постанова № 19035699, 08.11.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

08.11.2011                                                                       Справа № 2а/2570/5503/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                                            Заяць О.В.,

при секретарі                                                                      Сапоненко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26.10.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного центру зайнятості, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати їй грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, зобов’язати відповідача виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 посадових окладів в сумі 10150,00 грн. та виконати рішення негайно. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 27.09.2011 року вона звільнена з посади головного спеціаліста відділу статистики, моніторингу та прогнозування Чернігівського обласного центру зайнятості у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров’я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідач їй не виплатив. Оскільки виплата грошової допомоги згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» пов’язана з двома умовами: вихід на пенсію та стаж державної служби не менше 10 років, які нею дотримано, то вважає, що не виплативши їй грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідач діяв протиправно.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без його участі та заперечення, в яких зазначив, що ст. 37 Закону України «Про державну службу» не встановлено право на отримання 10 посадових окладів державним службовцем, трудові відносини з яким припинені відповідно до пункту 1 або 2 статті 40 Кодексу Законів про працю України. При цьому, право на виплату 10 посадових окладів виникає лише на підставі припинення службово-трудових відносин з службовцем у зв’язку з виходом на пенсію. Таким чином, на момент припинення ОСОБА_1 державної служби згідно з пунктом 2 статті 40 Кодексу Законів про працю України у неї не виникло право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, а тому в задоволенні позову просить суд відмовити.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 27.09.2011 року № 342-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу статистики, моніторингу та прогнозування Чернігівського обласного центру зайнятості 27.09.2011 року за станом здоров’я, який перешкоджає продовженню даної роботи, відповідно до п. 2 ст. 40 Кодексу Законів про працю України. Стаж державної служби ОСОБА_1 становить - 20 років, 6 місяців, 27 днів, що підтверджується копією довідки Чернігівського обласного центру зайнятості від 27.09.2011 року № 11/2526, наявної в матеріалах справи. Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова від 21.10.2011 року № 105-25/05, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова та отримує пенсію за віком з 28.09.2011 року. На звернення позивача щодо виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів Чернігівським обласним центром зайнятості 24.10.2011 року надана відповідь, якою відмовлено у виплаті такої допомоги у зв’язку з відсутністю підстав.

Відповідно частини першої статті 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” особам перед пенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Частиною другою статті 37 Закону України “Про державну службу” визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно частини тринадцятої статті 37 Закону України “Про державну службу” державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що виплата грошової допомоги пов’язується з двома умовами: виходом на пенсію і стажем державної служби не менш як 10 років.

Також слід відмітити, що статтею 37 Закону України “Про державну службу” не передбачено виключень або обмежень щодо виплати грошової допомоги у разі звільнення особи за статтею 40 Кодексу Законів про працю України або будь-якою іншою.

Судом встановлено, що при звільненні з державної служби ОСОБА_1 мала стаж державної служби понад 20 років та після звільнення стала на облік до Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова.

Тобто, в даному випадку для позивача настали юридичні факти, необхідні для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу”.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у виплаті їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, згідно із частиною тринадцятою статті 37 Закону України “Про державну службу”.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав жодних належних доказів, якими б підтверджувалась правомірність не виплати позивачці грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів згідно з частиною тринадцятою статті 37 Закону України “Про державну службу”.

При вказаних обставинах, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів та зобов’язання відповідача виплатити грошову допомогу в розмірі 10 посадових окладів необхідно задовольнити.

Позовна вимога про зобов’язання відповідача виконати постанову негайно задоволенню не підлягає, оскільки дана вимога не входить у вичерпний перелік постанов суду, які виконуються негайно, визначений статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, з Місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру зайнятості - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Чернігівського обласного центру зайнятості щодо не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів.

Зобов’язати Чернігівський обласний центр зайнятості виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 посадових окладів в сумі 10150 (десять тисяч сто п'ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з Місцевого бюджету (р/р 31419537700002, МФО 853592, в ГУДК України в Чернігівській області, код 22825965) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                                    О.В. Заяць