Постанова № 19035549, 31.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2011 р. № 2-а- 6636/11/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області

проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області від 21.01.2011р. №0000031701/0..

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на незаконність спірного рішення, невідповідність висновків, які викладені в акті перевірки, фактичним обставинам у справі та нормам чинного законодавства України. Позивач наполягає на реальності укладеного між ПО-Ф ОСОБА_3 та ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» договору №1/06/10 від 01 червня 2010 р., посилаючись на первинні документи (видаткову та податкову накладні, товарно-транспортну накладну, квитанцію до прибуткового касового ордеру). Висновки перевіряючої про порушення позивачем ст. 228 Цивільного кодексу України вважає безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству. Позивач вважає, що така подія, як складення у серпні 2010 року акту про відсутність ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» за місцезнаходженням, відбулась вже після укладання та виконання спірного договору, тому не може свідчити про неможливість укладення або нікчемність останнього.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення як незаконне та необґрунтоване та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Зміївському районі, позов не визнав, посилаючись у запереченні на Акт перевірки від 25.10.2010 р. №1515/17-0-25/НОМЕР_1 та зазначає, що в ході проведення перевірки виявлено взаємовідносини із субєктом господарювання - ТОВ «ДІВАРОС СОФТ», який здійснював діяльність, спрямовану на проведення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Відповідач посилається на дані невиїзної документальної перевірки ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» - акт перевірки від 26.08.2010 р. №591/23-7/37101808, який було складено ДПІ у Печерському районі м. Києва. Даним актом встановлено, що ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» здійснює правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів (послуг). Також, відповідач зазначає, що працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва було здійснено вихід на юридичну та фактичну адресу ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» : 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 22, в результаті чого встановлено, що посадові особи ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» відсутні за місцезнаходженням підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував і просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні по справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ДПІ у Зміївському районі 25.10.2010 р. проводилася документальна невиїзна перевірка ФО-П ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень 2010 р. Матеріали перевірки викладені в акті перевірки від 25.10.2010 р. №1515/17-0-25/НОМЕР_1. На підставі вказаного акту перевірки ФО-П ОСОБА_3 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 р. №0000031701/0.

ФО-П ОСОБА_3 скористався правом на адміністративне оскарження податкового зобовязання, передбачене ст.56 Податкового кодексу України.

04.03.2011 р. ФО-П ОСОБА_3 в рамках адміністративного оскарження податкового зобовязання направив до ДПА у Харківській області скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення від 21.01.2011 р. №0000031701/0, застосованого до ФО-П ОСОБА_3

За результатами розгляду скарги позивач отримав 25 березня 2011 р. рішення ДПА у Харківській області від 21.03.2011 р. №380/и/25-203, відповідно до якого скарга підприємця залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011р. №0000031701/0 - без змін.

01.04.2011 р. ФО-П ОСОБА_3 направив до ДПА України повторну скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення від 21.01.2011р. №0000031701/0.

За результатами розгляду скарги позивач отримав 25 травня 2011 р. рішення ДПА України від 21.04.2011 р. №4072/к/25-0315, відповідно до якого його скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011р. №0000031701/0 - без змін.

Податковим повідомленням-рішенням від 21.01.2011 р. №0000031701/0 згідно з підпунктом 54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового Кодексу України, п. 6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 41875 грн., у тому числі за основним платежем 33500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8375 грн.

У спірному податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Зміївському районі зазначено, що на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п.7.2.1 , п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що при проведенні перевірки використано дані невиїзної документальної перевірки контрагента ФО-П ОСОБА_3 ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» (код ЄДРПОУ 37101808) - акт перевірки від 26.08.2010 р. №591/23-7/37101808. Вказаний акт перевірки складено ДПІ у Печерському районі м. Києва. Даним актом було встановлено, що ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» здійснює правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів (послуг). Працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва було здійснено вихід на юридичну та фактичну адресу ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» : 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 22, в результаті чого встановлено, що посадові особи ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» відсутні за місцезнаходженням підприємства, про що було складено акт про відсутність підприємства за фактичним місцезнаходженням №4678/23-9/37101808 від 26.08.2010 р.

Проте, на час здійснення спірних господарських правовідносин (червень 2010 р.) подібні акти не були складені. Складання у серпні 2010 року акту про відсутність ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» за місцезнаходженням, відбулась вже після укладання та виконання спірного договору, тому не може свідчити про неможливість укладення або нікчемність останнього.

Із акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва вбачається, що ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» мало свідоцтво №100285635 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДПІ у Печерському районі м. Києва, мало індивідуальний податковий номер 371018026550 та перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість. Дані документи підтверджують право підприємства-контрагента виписувати податкові накладні.

Щодо подання звітності контрагентами та їх фактичне місцезнаходження після проведених правовідносин, то платник податків не повинен нести відповідальність за фінансово-господарську діяльність та інші дії своїх контрагентів.

Матеріалами справи підтверджується, що 01 червня 2010 р. між ПО-Ф ОСОБА_3 та ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» було укладено договір №1/06/10, відповідно до якого ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» зобовязався поставити ФО-П ОСОБА_3 дизельне паливо у відповідності до умов договору.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000546 від 25.06.2010 р. та податкової накладної №546 від 25.06.2010 р. ФО-П ОСОБА_3 отримав дизельне паливо у кількості 30000 л на загальну суму 201000 грн., сума ПДВ 33500 грн. Сплату провів грошовими коштами до каси підприємства, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №546 від 25.06.2010 р.

Перевезення дизельного палива проведено власним транспортом ФО-П ОСОБА_3 Перевезення здійснив водій ОСОБА_4, який був найманою особою позивача відповідно до укладеного трудового договору між працівником і фізичною особою, що зареєстрований у Зміївському районному центрі зайнятості 24.03.2009р. Транспортування дизельного палива підтверджується також посвідченням про відрядження, подорожнім листом вантажного автомобіля, товарно-транспортною накладною.

Вказані документи спростовують висновок відповідача про безтоварність проведеної операції.

Суд дійшов висновку про те, що правочин, який було вчинено між позивачем та ТОВ «ДІВАРОС СОФТ» є правомірним, реальним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не заборонена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені правочином, реально настали для обох сторін.

Придбання дизельного палива відповідає господарській діяльності підприємця, зокрема у 2010 році позивач здійснював вантажні перевезення на території України згідно до укладених договорів. Тому дизельне паливо було придбане для ведення господарської діяльності. В обґрунтування позовних вимог позивач надав до матеріалів справи Договори про надання послуг з перевезення вантажів, акти виконаних робіт, подорожні листи вантажного автомобіля, акти про витрачання палива на власні потреби.

Судом встановлено, що отриману податкову накладну №546 від 25.06.2010 р. на загальну суму 201000 грн., сума ПДВ 33500 грн. позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних та до розділу ІІ Податковий кредит Декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р.

Відповідно до п. п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, який був чинним на період спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та статтею 8/1 цього Закону, протягом звітного періоду у звязку з :

- придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вказаного підпункту Закону позивач мав право на нарахування податкового кредиту по отриманому дизельному паливу, оскільки його отримано для ведення господарської діяльності .

Право на нарахування податкового кредиту у ФО-П ОСОБА_3 виникло на підставі податкової накладної, що засвідчує факт отримання підприємцем дизельного палива. Згідно п.п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Відповідно до п.п. 7.2.6 вказаного Закону податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. З копії податкової накладної №546 від 25.06.2010 р., що надана до матеріалів справи, виписаної на адресу позивача ТОВ «ДІВАРОС СОФТ», встановлено, що остання містять усі обовязкові реквізити податкової накладної, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення позивачем п.п. п.п.7.2.1 , п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за взаємовідносинами з ТОВ «ДІВАРОС СОФТ».

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.

Таким чином, відповідна сторона ДПІ у Зміївському районі у Харківській області не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним.

При таких обставинах, оскаржуване рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області винесене відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, а саме: № 0000031701/0 від 21.01.2011 року .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 4 листопада 2011р.

Суддя Заічко О.В.