Постанова № 19034838, 03.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

03 жовтня 2011 р. (12:04) Справа №2а-10608/11/0170/21 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Кузьміній Ю.В., розглянувши за участі позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом адвоката ОСОБА_1 <Список ><Позивач в особі >

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про визнання протиправною відмову та спонукання до виконання певних дій.

Обставини справи: адвокат ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправною відмову про надання публічної інформації відносно надання копій документів про здійснення заходів по встановленню місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Цемент" (ЄДРПОУ 36478964), Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримбетон" (ЄДРПОУ 35109433), Приватного підприємства "Фірма "Стройкераміка" (ЄДРПОУ 25624291) та зобов'язання надати публічну інформацію відносно надання копій документів про здійснення заходів по встановленню місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Цемент" (ЄДРПОУ 36478964), Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримбетон" (ЄДРПОУ 35109433), Приватного підприємства "Фірма "Стройкераміка" (ЄДРПОУ 25624291).

Позовні вимоги ґрунтуються на Законі України "Про доступ до публічної інформації" та мотивовані тим, що відмова в наданні інформації є протиправною, оскільки запитувана інформація не відповідає вимогам ст. 6 вказаного Закону та створена в процесі виконання суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків. Позивач зазначає, що інформація,яку він затребував у відповідача, не відноситься до інформації з обмеженим доступом.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 03.10.2011р. не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином під розписку. Під час розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши письмові заперечення (а.с.13), в яких, зокрема, зазначив, що інформація, яку запитував позивач належить до службової інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації " та Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в органах державної податкової служби України, затвердженого наказом ДПА України від 08.06.2011р. № 346.

Заслухавши позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2011р. позивач звернувся до відповідача з запитом про надання публічної інформації.

Повідомленням вих. № 14189/П/26-31 від 16.08.2011р. відповідач повідомив позивача про те, що копії документів про здійснення заходів щодо встановлення місцезнаходження є службовою інформацією, згідно ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в органах державної податкової служби України, затвердженого наказом ДПА України від 08.06.2011р. № 346 (а.с.5).

Не погодившись із відмовою про задоволення запиту на інформації, позивач звернувся із адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Законом, який регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації є Закон України “Про інформацію ” від 02.10.1992 року, №2657-ХІІ із змінами і доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2657).

Відповідно до статті 5 Закону №2657 кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

При цьому, реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно статті 20 Закону №2657 за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

В ч. 1 ст. 21 Закону №2657, зазначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес є Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості субєктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч. 1 ст. 2 Закону № 2939).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2939, публічна інформація це відображена та задокументована будьякими засобами та на будьяких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання субєктами владних повноважень своїх обовязків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні субєктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону № 2939 інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Частина 1 ст. 9 Закону № 2939 передбачає, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Разом з тим, згідно із п.12.1-12.2 Наказу Державної податкової адміністрації України “Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України”№ 979 від 22.12.2010р., з метою більш повного обліку платників податків - юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, унеможливлення отримання юридичними особами або фізичними особами - підприємцями неконтрольованих доходів підрозділи органів державної податкової служби, до функцій яких входить ведення обліку платників податків, повинні забезпечувати систематичний контроль за повнотою та своєчасністю взяття на облік юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців органами державної податкової служби після здійснення їх державної реєстрації, перереєстрації, реорганізації та внесення змін до реєстраційних чи установчих документів.

Зокрема, при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Наказом ДПА України від 08.06.2011р. № 346 "Про Перелік відомостей, що становлять службову інформацію в органах державної податкової служби України" затверджений перелік відомостей, що становлять службову інформацію в органах державної податкової служби України.

Судом встановлено, що позивач звернувся з запитом про надання публічної інформації відносно надання копій документів про здійснення заходів по встановленню місцезнаходження юридичних осіб.

Частиною 7 ст. 6 Закону № 2939 передбачено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ.

Відповідно до ст. 1 Закону №2657 документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Із аналізу наведених вище норм слідує, що інформація стосовно здійснення заходів по встановленню місцезнаходження юридичних осіб та документи які містять цю інформацію відносяться до службової інформації.

Посилання позивача на ч. 7 ст. 6 Закону № 2939, якою передбачено що, якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений, суд вважає безпідставним, оскільки запит стосувався лише надання копій документів про здійснення заходів по встановленню місцезнаходження юридичних осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону № 2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

§на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

§з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

§обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

§безсторонньо (неупереджено);

§добросовісно;

§розсудливо;

§з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

§пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

§з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

§своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного субєкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач в даному випадку діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для судового захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень в розумінні положень ст. 2 КАС України суд не вбачає.

На підставі викладеного, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 03.10.2011р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 10.10.2011р.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

<Текст >

Суддя <підпис >Євдокімова О.О.

<Текст >