Рішення № 19032445, 29.09.2011, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

29.09.2011

Справа №2-4536/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року                              Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Папаценко П.І., при секретарі Конівченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ»(далі ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ») про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

5.09.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини. Наказом по підприємству ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ»від 4.08.2011 року №522 його було звільнено з посади заступника начальника цеху по підготовці виробництва №197 Приватного акціонерного товариства «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ»на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України. Вважає наказ № 522 про його звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а себе таким, що підлягає поновленню на попередньому місці роботи з огляду на наступне. Із змісту вказаного наказу вбачається, що ним було допущено одноразове грубе порушення трудових обов'язків, за що він підлягає звільненню з займаної посади за п. 1 ст. 41 КЗпП України з 4.08.2011року. Суть начебто грубого порушення трудових обов'язків полягає в тому, що він у відповідності з дорученням, до 22.07.2011 року не забезпечив виробництво технологічним обладнанням, спеціальним восьми шпиндельним станком К2886, який своєчасно не надійшов до цеху №197, чим порушив п.4.4 «Посадової інструкції заступника начальника цеху по підготовці виробництва». За час роботи у відповідача він сумлінно виконував покладені на нього трудові обов’язки та не допускав їх порушень, у тому числі при вирішенні зазначеного спірного питання, пов’язаного з вказаним станком. 14.04.2011 року між ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» та ТОВ «Літтех»був укладений договір №142 АЄСен на поставку станка К2886 після капітального ремонту. Листом за №34 від 4.07.2011 року ТОВ «Літтех»повідомило відповідача про готовність надати станок для огляду представниками ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ», у відповідності з чим, згідно наказу від 6.07.2011 року, відповідач відрядив його та ще двох працівників до ТОВ «Літтех» в м.Полтава, але оглянути станок вони не змогли, так як приміщення, де знаходився станок, було опечатане, про що обидві сторони склали акт від 11.07.2011 року. В листі від 13.07.2011 року відповідач звернувся до ТОВ «Літтех»з вимогою про виконання договору №142 АЄСен, одночасно зазначив про безпідставне викликання представників для огляду станка з подальшим його не наданням. В листі за №038 від 14.07.2011 року ТОВ «Літтех»повідомило відповідача про неможливість відвантажити станок, одночасно просило надати додатковий строк до 22.07.2011 року для усунення недоліків, пов’язаних з монтажем навісного обладнання на станок. Таким чином, невиконання ТОВ «Літтех»своїх договірних зобов’язань послужило формальною підставою його звільнення, хоча до його функціональних зобов’язань не входить поставка обладнання відповідачу, таким чином з його сторони не мало місце проступку, за який можливо було застосувати дисциплінарне стягнення. Крім того, вважає звільнення незаконним через те, що він не може бути звільнений на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, так як не відноситься до кола осіб, які можуть бути звільнені за вказаною статтею. Просив суд скасувати наказ ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ»№ 522 від 4.08.2011 року, поновити його на попередньому місці роботи на посаді заступника начальника цеху по підготовці виробництва №197 ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, з 5.08.2011 року по 17.08.2011 року, за 13 днів, у розмірі 5244,46 грн., та компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач, та його представник адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача, просив суд в їх задоволені відмовити, посилаючись на наступне. Цех №197 ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ»є відокремленим підрозділом відповідача, тому на позивача поширюються підстави звільнення за п.1 ст.41 КЗпП України. Згідно наказу по ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ»позивач був відряджений до ТОВ «Літтех» в м.Полтава з 7.07.2011 року по 11.07.2011 року для доставки станка К2886 після капітального ремонту, який станом на 4.08.2011 року не поступив до цеху, таким чином позивач вчинив проступок, порушив п.4.4 «Посадової інструкції заступника начальника цеху по підготовці виробництва», тому його на законним підставах було звільнено. Враховуючи викладене, не підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку та моральна шкода, з приводу якої позивачем не надано доказів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

Наказом генерального директора ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ»від 4.08.2011 року № 522 «Про звільнення», було звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника цеху по підготовці виробництва №197 ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Як зазначено в наказі, суть грубого порушення трудових обов'язків полягає в тому, що позивач у відповідності з дорученням до 22.07.2011 року, для збільшення випуску деталей, не забезпечив виробництво технологічним обладнанням, спеціальним восьми шпиндельним станком К2886, який своєчасно не надійшов до цеху №197, чим порушив п.4.4 «Посадової інструкції заступника начальника цеху по підготовці виробництва», що призвело до недоотримання оброблених деталей.

В наданій суду представником відповідача «Посадовій інструкції заступника начальника цеху по підготовці виробництва», саме в четвертому розділі «Відповідальність», в п.4.4 зазначено:

- заступник начальника цеху по підготовці виробництва несе відповідальність за своєчасне забезпечення виробництва якісною технологією, оснащенням та інструментом.

Із вказаного положення інструкції, враховуючи зворотній зміст зазначеного, випливає, що позивач не несе відповідальність за несвоєчасне забезпечення виробництва якісною технологією, оснащенням та інструментом.

У даному випадку при вирішенні спірних трудових відносин, зміст посадової інструкції слід розуміти дослівно.

Крім того, суд враховує наступні обставини.

14.04.2011 року між ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» та ТОВ «Літтех»був укладений договір №142 АЄСен на поставку станка К2886 після капітального ремонту, згідно якого обов’язок поставити восьми шпиндельний станок К2886 на склад ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» покладається саме на ТОВ «Літтех»і перевірка якості станка здійснюється на складі відповідача.

Листом за №34 від 4.07.2011 року ТОВ «Літтех»повідомило відповідача про готовність надати станок К2886 для огляду представниками ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ».

За наказом від 6.07.2011 року відповідач відрядив ОСОБА_1 до ТОВ «Літтех» в м.Полтава, з 7.07.2011 року по 11.07.2011 року для доставки станка К2886 після капітального ремонту, але оглянути станок він не міг, так як приміщення, де знаходився станок, було опечатане, про що обидві сторони склали акт від 11.07.2011 року.

В листі від 13.07.2011 року відповідач звернувся до ТОВ «Літтех»з вимогою про виконання договору №142 АЄСен, одночасно зазначив про безпідставне викликання представників для огляду станка з подальшим не наданням його для огляду.

Із зазначеного випливає, що позивач був відряджений до ТОВ «Літтех» не з метою доставки станка, а з метою його огляду, фактично він не мав можливості отримати і доставити станок, так як в наслідку вказаного, об’єктивно цього не мін зробити, крім того, він не мав відповідних повноважень, і його подібні дії суперечили б умовам наведеного договору.

В листі за №038 від 14.07.2011 року ТОВ «Літтех»повідомило відповідача про неможливість відвантажити станок, одночасно просило надати додатковий строк до 22.07.2011 року для усунення недоліків, пов’язаних з монтажем навісного обладнання на станок.

Тобто станом на 22.07.2011 року, а за твердженням позивача і на теперішній час, восьми шпиндельний станок К2886 на склад ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ»не поступив.

Не тільки до 22.07.2011 року, але й до часу звільнення відповідач не направляв ОСОБА_1 у відрядження до ТОВ «Літтех» в м.Полтава, тому ніяким чином він не мав можливості виконати доручення до 22.07.2011 року для збільшення випуску деталей, забезпечити виробництво технологічним обладнанням, спеціальним восьми шпиндельним станком К2886, як зазначено в наказі про його звільнення.

Таким чином, невиконання ТОВ «Літтех»своїх договірних зобов’язань послужило формальною підставою звільнення позивача, хоча до його функціональних обов’язків не входить поставка обладнання відповідачу, таким чином, з його сторони не мало місце самого проступку, за який можливо було застосувати дисциплінарне стягнення.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в п.27 постанови № 9 від 6.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов’язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (або могло бути завдано) шкоду.

Згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випаду одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Тобто, вищенаведена норма визначає конкретне коло осіб, які через допущення одноразового грубого порушення трудових обов'язків можуть бути звільнення на підставі п. 1 ст.41 КЗпП України.

Натомість наказом № 522 позивача було звільнено на підставі п.1 ст.41 КЗпП України з посади заступника начальника цеху по підготовці виробництва №197 ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ».

Той факт, що позивач не відносився до осіб, зазначених п.1 ст.41 КЗпП України, підтверджується наступним.

          Відповідно до ч.1,2,5 ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Тобто, виходячи з вищенаведеної норми, філії, представництва і є відокремлені підрозділі, які мають бути зареєстровані та мати свій ідентифікаційний код відокремленого підрозділу, натомість цех по підготовці виробництва №197 ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ»не зареєстрований, як відокремлений підрозділ, оскільки він є структурним підрозділом ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ»,а не філією, представництвом або відокремленим підрозділом ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ».

Таким чином вбачається, що працюючи на посаді заступника начальника цеху по підготовці виробництва №197 ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ»ОСОБА_1 не відносився до осіб, зазначених в п.1 ст.41 КЗпІІ України.

На підставі зазначеного, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.41 КЗпП України є незаконним, його порушені права підлягають судовому захисту, тому позивача слід поновити на посаді заступника начальника цеху по підготовці виробництва №197 ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ», що відповідає вимогам ч.1 ст.235 КЗпП України - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст.70 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після цього робочий день.

Позивач з позовом звернувся до суду 5.09.2011 року, враховуючи, що 3.09.2011 року та 4.09.2011 року є вихідними днями, суд вважає, що позивач своєчасно звернувся до суду з позовом.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вказані вимоги слід застосувати стосовно вирішення питання, щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, з 5.08.2011 року по 17.08.2011 року, за 13 днів, у розмірі 5244,46 грн.

Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, і яка за вимогою ст.115 КЗпП України повинна виплачуватися регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

          Згідно ст.116 КЗпП України «при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення».

Вказаної вимоги відповідач своєчасно не виконав, остаточний розрахунок по заробітній платі, згідно платіжного доручення №53453, здійснив тільки 17.08.2011 року.

Зазначена обставина та наступні обставини: середньоденна заробітна плата позивача складає –403,42 грн.; за період з 5.08.2011 року до 17.08.2011 року кількість робочих днів складає - 8, визнані сторонами по справі, тому у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України не підлягають доказуванню.

          Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

          Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача у зазначеній частині підлягають частковому задоволенню, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку з 5.08.2011 року по 16.08.2011 року у сумі 3227,36 грн., виходячи із наступного розрахунку : 403,42 грн. х 8 робочих днів = 3227,36 грн.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачене відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Незаконним звільненням позивача було порушене його законне право на працю, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, але суд, враховуючи конкретні обставини справи, наведене позивачем обґрунтування моральної шкоди, характер дій відповідача та завданої шкоди, а також те, що відповідною сатисфакцією моральної шкоди є задоволення вимог позивача і стягнення на його користь значних грошових сум, вважає необхідним розмір відшкодування моральної шкоди зменшити до 500 грн.

          Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача у дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини. Підлягають стягненню на користь: позивача - оплачені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.; держави - судовий збір в сумі 51 грн.; та недоплачені витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в сумі 83 грн.

На підставі п.2,4 ст.367 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення про поновлення позивача на роботі та виплати присудженої йому заробітної плати в сумі 3227,36 грн. .

Керуючись ст.ст.10,60,88,212,213,215,218,367 ЦПК України, ст.ст. 41 ч.1 п.1, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 522 від 4.08.2011 року про звільнення ОСОБА_1 - заступника начальника цеху по підготовці виробництва №197 Приватного акціонерного товариства «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника цеху по підготовці виробництва №197 Приватного акціонерного товариства «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» (м.Маріуполь, пл.Машинобудівельників, 1, код ЄДРПОУ №25605170) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 5.08.2011 року по 16.08.2011 року у сумі 3227,36 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн., та оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн., а всього 3764,36 грн.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ»(м.Маріуполь, пл.Машинобудівельників, 1, код ЄДРПОУ №25605170) на користь держави судовий збір в сумі 51 грн., та недоплачені витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в сумі 83 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати присудженої йому заробітної плати в сумі 3227,36 грн. підлягає негайному виконанню.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневій районний суд м.Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя