Постанова № 19025985, 01.11.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р.Справа № 27-10-31-22-28/167-08-4618

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Лавренюк О.Т., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 02.07.2010 року)

від третіх осіб:

- від ОСОБА_2 ОСОБА_3 (довіреність № 4617 від 17.12.2008 року);

- від ВК ОМР не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу господарського суду Одеської області від „05” жовтня 2011 року про припинення провадження

по справі № 27-10-31-22-28/167-08-4618

за позовом Колективного підприємства Будівельно-комерційної фірми „Комплекс”, м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс”, м. Одеса

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, м. Одеса

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса

про визнання недійсними протоколів загальних зборів, статуту, державної реєстрації, свідоцтва, припинення юридичної особи, зобов'язання внести запис у реєстр

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2, м. Одеса

до:

- Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс”, м. Одеса;

- Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса

про визнання недійсними протоколів, установчого договору, статуту, свідоцтва, запису, припинення юридичної особи, зобовязання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Колективне підприємство Будівельно-комерційна фірма „Комплекс” (далі по тексту позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс” (далі по тексту відповідач) про визнання недійсними протоколів загальних зборів, статуту, державної реєстрації, свідоцтва, припинення юридичної особи, зобов'язання внести запис у реєстр. В якості третіх осіб позивачем зазначено Виконавчий комітет Одеської міської ради (далі по тексту третя особа-1) та ОСОБА_2 (далі по тексту третя особа-2).

20.11.2008 року господарським судом Одеської області порушено провадження у справі № 28/167-08-4618.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2010 року провадження у справі № 31-22-28/167-08-4618 припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року ухвалу господарського суду Одеської області від „01” квітня 2010 року про припинення провадження у справі № 31-22-28/167-08-4618 скасовано, справу № 31-22-28/167-08-4618 передано на розгляд господарського суду Одеської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2010 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року у справі № 31-22-28/167-08-4618 залишено без змін.

06.07.2010 року ОСОБА_2 також звернувся до господарського суду першої інстанції із самостійними вимогами на предмет спору по справі № 10-31-22-28/167-08-4618 до ТОВ „Комплекс” та ВК ОМР, проте ухвалою суду від 09.07.2010 року по справі № 31/770-10 ОСОБА_2 було відмовлено в прийнятті позовної заяви, з тих підстав, що вказаний спір не належить до корпоративних, а сам ОСОБА_2 не є підприємцем, у звязку із чим, відповідно із п.1 ст.62 ГПК України, цей спір непідвідомчий господарським судам України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі № 31/770-10 вищезазначену ухвалу суду від 09.07.2010 року скасовано, а справу передано на розгляд господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 15.11.2010 р. позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду, як позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору по справі № 31-22-28/167-08-4618.

В своїй позовній заяві ОСОБА_2, згідно з останніми уточненнями позовних вимог від 07.12.2010 року, просив:

- визнати недійсним рішення загальних зборів трудового колективу БКФ „Комплекс”, зафіксоване в протоколі № 2 від 10.04.2000 року;

- визнати недійсними рішення загальних зборів засновників КП БКФ „Комплекс”, зафіксовані в протоколі № 3 від 21.06.2000 року;

- визнати недійсними рішення загальних зборів засновників КП БКФ „Комплекс” та засновників ТОВ „Комплекс”, зафіксовані в протоколі № 4 від 22.08.2000 року;

- визнати недійсними: протокол № 2 від 10.04.2000 року загальних зборів трудового колективу БКФ „Комплекс”, протокол № 3 від 21.06.2000 року загальних зборів засновників КП БКФ „Комплекс”, протокол № 4 від 22.08.2000 року загальних зборів засновників КП БКФ „Комплекс” та засновників ТОВ „Комплекс”;

- визнати недійсним статут ТОВ „Комплекс” в редакції від 21.06.2000 року, в редакції від 22.08.2000 року, в редакції від 05.09.2007 року;

- визнати недійсним свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності-юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс” (ідентифікаційний код 22483476), видане Суворовською райадміністрацією виконкому Одеської міської ради, дата реєстрації 31.07.2000 року;

- визнати недійсною державну реєстрацію ТОВ „Комплекс”;

- припинити юридичну особу ТОВ „Комплекс” шляхом ліквідації;

- зобовязати виконком Одеської міської ради занести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення.

15.12.2010 року господарським судом Одеської області винесено дві ухвали, однією з яких припинено провадження у справі № 10-31-22-28/167-08-4618 за позовом КП БКФ „Комплекс” до ТОВ „Комплекс”, а іншою припинено провадження у вказаній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ „Комплекс” та виконкому Одеської міської ради.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 року ухвалу господарського суду Одеської області від 15.12.2010 року по справі № 10-31-22-28/167-08-4618 про припинення провадження за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2011 року по справі № 10-31-22-28/167-08-4618 ухвалу господарського суду Одеської області від 15.12.2010 року про припинення провадження за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 року у справі № 10-31-22-28/167-08-4618 скасовано, а справу направлено на повторний розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2011 року, враховуючи категорію і складність справи, суд призначив справу №27-10-31-22-28/167-08-4618 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області (головуючий суддя Невінгловська Ю.М., судді Дяченко Т.Г., Фаєр Ю.Г.).

08.08.2011 року ОСОБА_2 подано до суду заяву з приводу уточнення позовних вимог (вх ГСОО від 08.08.2011 року №26893/2011), в якій він просив розглянути позовні вимоги, викладені в уточнених позовних вимогах від 29.11.2010 року.

Із змісту позовних вимог від 29.11.2010 року, зареєстрованих господарським судом Одеської області за вх. №31868 вбачається, що третя особа із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 просить суд: визнати недійсними рішення загальних зборів трудового колективу БКФ „Комплекс”, зафіксовані в протоколі №2 від 10.04.2000 року; рішення загальних зборів засновників КП БКФ „Комплекс”, зафіксовані в протоколі №3 від 21.06.2000 року; рішення загальних зборів засновників КП БКФ „Комплекс” і засновників ТОВ „Комплекс”, зафіксовані в протоколі №4 від 22.08.2000 року; визнати недійсними протокол №2 від 10.04.2000 року загальних зболів трудового колективу БКФ „Комплекс”, протокол №3 від 21.06.2000 року загальних зборів засновників КП БКФ „Комплекс”, протокок №4 від 22.08.2000 року загальних зборів КП БКФ „Комплекс” і засновників ТОВ „Комплекс”; визнати недійсним установчий договір ТОВ „Комплекс” від 21.06.2000 року між КП БКФ „Комплекс” і громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1; визнати недійсним Статут ТОВ „Комплекс”, в редакції від 21.06.2000 року, в редакції від 22.08.2000 року, в редакції від 05.09.2007 року; визнати недійсним Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) СПД юридичної особи ТОВ „Комплекс” (ідентифікаційний код 22483476), видане Суворовською райадміністрацією виконкому Одеської міської ради з датою реєстрації 31.07.2000 року; визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ „Комплекс”; припинити юридичну особу ТОВ „Комплекс” (ідентифікаційний код 22483476) шляхом ліквідації; зобовязати Виконавчий комітет Одеської міської ради внести у Єдиний державний реєстр запис про судове рішення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.10.2011 року (головуючий суддя Невінгловська Ю.М., судді Дяченко Т.Г., Фаєр Ю.Г.) провадження у справі № 27-10-31-22-28/167-08-4618 за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам України.

Такий висновок суду мотивований тим, що в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, справи, повязані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності субєктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, якщо стороною у справі є фізична особа, а оскільки ОСОБА_2 не є учасником (засновником) ТОВ „Комплекс”, тому що вибув зі складу учасників КП БКФ „Комплекс” ще до створення ТОВ „Комплекс”, вимоги, які стосуються створення ТОВ „Комплекс” та виведення зі складу його засновників КП БКФ „Комплекс”, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою місцевого господарського суду від 05.10.2011 року по справі № 27-10-31-22-28/167-08-4618 ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати та передати справу на розгляд господарського суду Одеської області. Доводи та вимоги скаржника ґрунтуються на тому, що оскаржувана ухвала є безпідставною та необґрунтованою, винесена без всебічного встановлення судом фактичних обставин справи, з невірним застосуванням та порушенням норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що спір між ОСОБА_2 та ТОВ „Комплекс” не є корпоративним у звязку із тим, що ОСОБА_2 не є учасником (засновником) вказаного товариства, є неправильним та таким, що зроблено на підставі окремих фактів, без всебічного та повного дослідження всіх обставин справи у їх послідовності. На думку скаржника, висновок суду про те, що він не є засновником ТОВ „Комплекс” ще не свідчить про законність самого створення ТОВ „Комплекс”, оскільки його незаконно було звільнено з посади директора МП ЖЕУ БКФ „Комплекс”, чим порушено його корпоративні права як учасника БКФ „Комплекс” та директора МП ЖЕУ БКФ „Комплекс”. ТОВ „Комплекс” подало до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін, вважаючи її правомірною, обґрунтованою, відповідаючою вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

ТОВ „Комплекс” надало до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 05.10.2011 року без змін, вважаючи її правомірною, законною, обґрунтованою та такою, що відповідає нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

КП „БКФ „Комплекс” та ВК ОМР відзиви на апеляційну скаргу до суду не надали та їх представники в судове засідання 01.11.2011 року не з'явилися без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, про що свідчать відповідні поштові повідомлення б/н від 22.10.2011 року та б/н від 24.10.2011 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу і заперечення на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною другою зазначеної статті ГПК України встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є субєктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за субєктним складом.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України, до компетенції господарських судів віднесені справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що повязані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Отже, виходячи з положень наведеної норми, господарському суду підвідомчі корпоративні спори: між учасниками товариства; між учасником та господарським товариством, які мають бути повязані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 та уточнень до неї, вимоги третьої особи умовно можна поділити на дві групи: вимоги, які стосуються КП БКФ „Комплекс”, а саме визнання недійсними рішень загальних зборів його засновників, оформлених відповідними протоколами, а також вимоги, що стосуються ТОВ „Комплекс”, зокрема законності його заснування та визнання недійсними його статуту і свідоцтва про державну реєстрацію.

З матеріалів справи вбачається, що у 1993 році було створено БКФ „Комплекс” (одним із учасників якого був скаржник), а на підставі рішення правління вказаного підприємства у 1995 році створено мале підприємство житлово-експлуатаційну дільницю (далі за текстом МП ЖЕД) „Комплекс”, директором якого був призначений ОСОБА_2

У 2000 році загальними зборами трудового колективу БКФ „Комплекс”, оформленими протоколом № 2, шляхом реорганізації БКФ „Комплекс” створено КП „БКФ „Комплекс”, до складу засновників (учасників) якого ОСОБА_2 не увійшов та був звільнений з посади директора МП ЖЕД БКФ „Комплекс”.

Після цього, МП ЖЕД „Комплекс” було реорганізовано у ТОВ „Комплекс”.

В силу ст.50 Закону України „Про господарські товариства” та ст.140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до ст.ст. 4, 51 Закону України „Про господарські товариства”, ст.143 ЦК України, статут товариства з обмеженою відповідальністю має містити, у тому числі, відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника.

Згідно ч.3 ст.167 ГК України, корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч.1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, відповідно до зазначених приписів законодавства суб'єктом корпоративних прав щодо господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) такого товариства.

Таким чином, право безпосередньої участі особи в управлінні господарською організацією (корпоративні права) вона набуває тільки з моменту вступу до господарського товариства, про що свідчитимуть відповідні відомості в статуті товариства.

Відповідно до Статуту ТОВ „Комплекс”, у редакції від 21.06.2000 року, засновниками ТОВ „Комплекс” є КП БКФ „Комплекс” та громадяни України ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6; ТОВ „Комплекс” є єдиним правонаступником МП ЖЕУ БКФ „Комплекс” внаслідок реорганізації якого воно створено; Статутний фонд товариства встановлюється в розмірі 11800 грн. і розмір вкладів засновників становить: ОСОБА_5 5515 грн.. що становить 46,74 % Статутного фонду; ОСОБА_1 3309 грн., що становить 28,04% Статутного фонду; ОСОБА_6 2206 грн., що становить 18,96% Статутного фонду та КП БКФ „Комплекс” 770 грн., що становить 6,53% Статутного фонду.

Як вбачається з преамбули до статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс”, скаржник не є його засновником або учасником, а тому, при вирішенні питання про підвідомчість (підсудність) цього спору слід виходити з того, що він за своїм змістом є близьким до спорів, що виникають з корпоративних відносин, проте непідвідомчий (непідсудний) господарським судам, оскільки однією із сторін спору є фізична особа.

Крім того, відповідно до ч.2 п.3 розяснень Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, не підлягає розширеному тлумаченню п.4 ч.1 ст.12 ГПК також щодо справ, повязаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув.

Враховуючи те, що з матеріалів справи вбачається факт виходу ОСОБА_2 зі складу учасників МП ЖЕД БКФ „Комплекс” до того часу, як останнє було реорганізовано у ТОВ „Комплекс”, вимоги скаржника, які стосуються ТОВ „Комплекс” не можуть бути предметом розгляду у господарських судах України.

Вимоги третьої особи про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників КП БКФ „Комплекс”, оформлених відповідними протоколами, також не можуть бути розглянуті в господарських судах, оскільки, в силу вимог п.4 ч.1 ст.12 ГПК України, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, повязані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших субєктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа, до того ж відповідати за такими вимогами може лише саме КП БКФ „Комплекс”, а не інша юридична особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір не є корпоративним, і за субєктним складом не підвідомчий господарському суду.

ОСОБА_2 ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти ним під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеної місцевим господарським судом ухвали про припинення провадження у справі № 27-10-31-22-28/167-08-4618 за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам України.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Одеської області від 05.10.2011 року по справі № 27-10-31-22-28/167-08-4618 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для її скасування або зміни відсутні, а тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_2 без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від „05” жовтня 2011 року про припинення провадження по справі № 27-10-31-22-28/167-08-4618 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Повний текст постанови

складено „03” листопада 2011 року.