Рішення № 19025328, 31.10.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2011 р.Справа № 16/5025/1457/11 За позовом Заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави, в особі Державного агентства рибного господарства України, м. Київ та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м. Хмельницький

до 1.Державного підприємства „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля”, м. Хмельницький

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль

про - визнання недійсними договорів зберігання з правом користування: № 7 від 30.04.2010 р. та № 8 від 30.04.2010 р.;

- зобов'язання повернути майно, яке передано актами приймання-передачі від 30.04.10 р. по договорам зберігання з правом користування: № 7 від 30.04.2010 р. та № 8 від 30.04.2010 р.

Суддя В. В. Магера

Представники сторін:

від позивача-1: ОСОБА_2 представник за довіреністю №17-Д від 07.10.2011 р.;

від позивача-2: ОСОБА_3 представник за довіреністю №1765 від 03.12.20019 р.;

від відповідача-1: ОСОБА_4 за довіреністю від 26.03.11 р.;

від відповідача-2: не зявився;

за участю Олійник І.О. помічник прокурора м. Хмельницького.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до якої із врахуванням уточнення позовних вимог, які прийняті судом, просить: визнати недійсними договори зберігання з правом користування №7 від 30.04.2010 р. та №8 від 30.04.2010 р. та зобов'язати повернути майно, яке передано актами приймання-передачі від 30.04.10 р. по договорам зберігання з правом користування: № 7 від 30.04.2010 р. та № 8 від 30.04.2010 р., а саме нагульний став площею 227,3 га з насосною станцією балансовою вартістю 1527908,59 грн. (с.Маначин, Волочиського району) (договір №7); став „Лозова” площею 24 га, балансовою вартістю 687073,40 грн. на територіїАДРЕСА_2 (договір №8).

Представник позивача-2 та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням їх уточнення підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Представник позивача-1 в засіданні суду та в письмових поясненнях від 04.10.2011 р., проти позову заперечують та зазначають, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав: Заступником прокурора м. Хмельницького, в порушення ст.33 ГПК України, не доведено ті обставини, на яких ґрунтується його вимога. Так прокурором подано позов в інтересах держави в особі Держрибагентства та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області однак не надано доказів порушення прав чи інтересів вище зазначених осіб.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Отже, обов'язковою умовою для прийняття господарським судом позовної заяви від прокурора або його заступника є порушення інтересів держави.

Згідно зі ст.121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Відповідно до ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійснені прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, не визначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за ново виявленими обставинами.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень, або загрози порушень внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Слід звернути увагу, що підстав для представництва інтересів держави прокурором немає, наявність порушень або загрози порушень інтересів держави також відсутня.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захисту прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

В даному випадку не наведені, які саме економічні, політичні та інші державні інтереси порушені при прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, заступник прокурора м. Хмельницького в позовній заяві не визначив підстави представництва у суді інтересів Держрибагентства (Держкомрибгоспу), які він представляє, оскільки не надав доказів звернення Держрибагентством до прокуратури про захист їх прав, свобод та інтересів у суді.

Позивач-1 звертає увагу на те, що Держрибагентство жодних заяв і звернень до прокуратури м. Хмельницького щодо ДП „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” не подавало.

В акті приймання-передачі державного нерухомого майна від 30.04.2010 р. визначено перелік майна, що передається ДП відповідачу-2, на зберігання з правом користування.

Спірна угода є дійсною і відповідає чинному законодавству, що вбачається з умов договору.

Згідно ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст.942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі, що і було передбачено договором зберігання.

Виконання договору зберігання здійснюється відповідно до ст.943 ЦК України. Частиною 1 ст.943 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто, відповідно до ст.944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Згідно акту приймання-передачі державного майна, які є невід'ємною частиною зазначених договорів, ДП „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” передало відповідачу-2, на зберігання з правом користування нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди). Це свідчить, що майно передане на зберігання з правом користування.

Посилання заступника прокурора м. Хмельницького на ст.287 ГК України та на Закон України „Про оренду державного та комунального майна” є недоцільним, адже між ДП „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” та відповідачем-2, договір оренди не укладався. У договорі зберігання з правом користування нерухомого державного майна (гідротехнічної споруди) ознаки договору оренди відсутні.

На підставі вищенаведеного позивач-1 просить відмовити в позові.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні та у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечують виходячи з наступного: згідно із оспорюваним договором, майно, що прийняте на зберігання використовується з метою риборозведення згідно з виробничою програмою та для здійснення інших видів господарської діяльності, які не суперечать цільовому використанню зазначеного майна.

Згідно з п.2.2 договору за користування майном встановлено розмір щомісячної плати. Відповідно до п. 3.1. договору зберігач має право користуватися переданим йому для зберігання майном на платній основі.

Прокурор просить визнати зазначений договір недійсним на підставі ст.235 ЦК України, посилаючись на те, що договір є договором прихованої оренди, а тому замовник не мав права його укладати, оскільки єдиним орендодавцем нерухомого державного майна відповідно до Тимчасового положення „Про Фонд державного майна України” та Закону України „Про оренду держаного та комунального майна” являється Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Відповідач-1 не погоджується з цим, оскільки згідно з ст.215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Удаваний правочин, як неправомірний, може бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Відповідно до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (Зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (Поклажедавцем), і повернути її у схоронності. Ст.944 ЦК України передбачено, що зберігач не має права без згоди поклажедавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншим особам.

Право користування майном може зменшувати плату поклажедавця за зберігання майна, або взагалі звільнити його від сплати.

Таким чином, умова договору щодо права Зберігача відносно користування переданими на зберігання гідротехнічними спорудами, є одним із елементів договору зберігання, наявність якої в договорі не змінює правової природи договору зберігання. Спірним договором передбачено право зберігача користуватися майном, переданим на зберігання. Таким чином, із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що умова договору щодо права користування річчю, переданою на зберігання, може бути елементом договору зберігання і твердження прокурора та позивача-2 щодо удаваного правочину, який вчинено для приховування іншого правочину договору оренди саме з огляду на факт користування майном, відповідач вважає помилковим. Відповідно до п.2 ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення та підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна”. При цьому, відповідно до вимог п.п. "г" п.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та спільного Інструктивного листа Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України № 37-30-7/11928 від 08.08.2005 р., приватизації не підлягають гідротехнічні, захисні споруди, які перебувають на балансі підприємств . Викладене свідчить, що об'єкти, які є предметом спірного договору, відносяться до захисних гідротехнічних споруд, мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації та передачі в оренду.

З викладеного слідує, що будь-яких повноважень щодо передачі в оренду спірного загальнодержавного майна (гідротехнічні споруди) позивач-2 у справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області відповідно до Закону України „Про управління об'єктами державної власності” на даний час не має. Гідроспоруди (рибницькі ставки), що являються предметом договору - є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебуває на балансі Державного підприємства „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля”.

1) гідротехнічні споруди, що є предметом оспорюваного договору, мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації та передачі в оренду;

2) оскільки, як слідує із приписів законодавства, право зберігача користуватися майном, переданим йому за договором зберігання, може бути елементом зберігання, наявність такої умови договору не змінює правової природи договору зберігання. А за умови законодавчої заборони приватизації та передачі в оренду гідротехнічних споруд. являється єдиним механізмом ефективного його використання.

За змістом Статуту ДП „СГЦР „Поділля”, відповідач-1 є Державним комерційним підприємством, має право від свого імені укладати будь-які господарські угоди.

Реалізуючи свої права ДП „СГЦР „Поділля” уклало спірний договір зберігання з правом користування, що не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує прав позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, оскільки розпорядження майном знаходиться в компетенції Державного агентства рибного господарства України.

Крім того, у відповідності із умовами додаткової угоди від 30.04.2011 р. та відповідним актом передачі спірний договір зберігання з правом користування розірвано, що свідчить про відсутність предмета спору на сьогодні. Враховуючи викладене відповідач-1 просить відмовити в задоволені вимог позовної заяви.

Відповідач-2 в судове засідання не зявився, поважні причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав, хоча про дату і час судових засідань повідомлявся із направленням ухвал.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Згідно наказів Державного комітету рибного господарства України №532 від 04.12.2009 р., №44 від 25.02.2010 р. та №446 від 01.11.2010 р. та актів приймання-передачі від 17.12.2009 р. та від 03.11.2010 р., що затверджені Державним комітетом рибного господарства України, з балансу Державного підприємства „Укрриба” на баланс Державного підприємства „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” передано 52 гідротехнічні споруди рибницьких ставів, що знаходяться на території Хмельницької області.

30.04.2010р. між Державним підприємством „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (зберігач) було укладено договори зберігання з правом користування №7 та №8, відповідно до п.п.1.1. вказаних договорів замовник передає, а зберігач приймає на зберігання із правом користування згідно акту приймання-передачі нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі ДП „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” за адресою: Хмельницька область Волочиський район с. Маначин, нагульний став Маначин із насосною станцією (по договору №7) та став „Лозова” Копачівська та Порохнянська сільські ради (по договору №8).

Згідно п.п.1.2,1.3 вказаних договорів, вартість майна, що передається зберігачу, визначається на підставі даних експертної оцінки і відображається в акту приймання-передачі майна, що є додатком до договору. Майно використовується з метою риборозведення та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.

П.п.2.2. договору №7 передбачено, що на зберігача покладено обов'язок щомісячної плати за користування майном, (згідно з Додатком №1 „Акт приймання-передачі державного майна”) в розмірі 1 935,73 грн. (в тому числі ПДВ), яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним.

П.п.2.2. договору №8 передбачає, що розмір щомісячної плати за користування майном (згідно з Додатком №1 „Акт приймання-передачі державного майна”) становить 790,58 грн. (в тому числі ПДВ).

Згідно із п.п. 2.15 договорів №№7, 8 зберігач зобов`язаний у випадку дострокового припинення договору або закінчення терміну дії договору повернення переданого на збереження майна оформляється актом приймання-передачі. Майно вважається повернутим із дати підписання акту приймання-передачі.

Згідно із п.п. 4.1-4.5 договорів №№7, 8 передбачено, що замовник зобов`язаний за відповідальне зберігання майна (згідно акт приймання-передачі державного майна) щомісячно оплачувати 10 грн. в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року. 3апропунувати в першу чергу зберігачу після закінчення терміну дії договору його пролонгацію. У випадку прийняття рішення про пролонгацію цього договору, брати до уваги виконання Зберігачем державних тем, програм та державних замовлень.

Після закінчення терміну дії договору або досягнення сторонами угоди про його дострокове розірвання, прийняття по акту майно, яке було передане згідно договору. При наявності збитків, завданих майну під час дії договору, вжити заходи

щодо їх відшкодування. Проведення капітальних ремонтів гідротехнічних споруд, які знаходяться у користуванні зберігача, здійснюються з дозволу замовника згідно наданого кошторису та проектної документації.

Замовник вправі у разі погіршення стану майна зберігача, вимагати відшкодування збитків, завданих втратою або пошкодження майна, яке зберігається. Замовник не має права без письмового погодження із зберігачем здійснювати самостійну перевірку ставу його зберігання та використання (п.п. 5.1,5.2 договорів №№7,8).

Згідно п.п. 6.1 6.7 договорів №№7,8 передбачено, що останні набувають чинності із дня їх підписання та діють до „01” грудня 2059 року. Дії договору може бути припинена: за згодою сторін, за рішенням господарського суду, у звязку із прийняттям законодавчих актів, які змінюють статус майна.

П.п. 6.5-6.7 вказаних договорів передбачено, що реорганізація замовника чи зберігача не може бути підставою для зміни умов договору чи припинення його дії. У такому випадку права га обов'язки сторін за договором переходять до правонаступників. Уразі невиконання умов цього Договору протягом трьох місяців в частині оплати за користування гідроспорудами. Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це зберігача за 30 календарних днів. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним договором.

Згідно акту приймання-передачі від 30.04.2010р. (додаток №1 до договору №7 від 30.04.2010р.) замовник передав, а користувач прийняв наступне майно: нагульний став Маначин із насосною станцією 227,3 га, розташований в с. Маначин Волочиського району Хмельницької області.

Згідно акту приймання-передачі від 30.04.2010р. (додаток №1 до договору №8) замовник передав, а користувач прийняв наступне майно: став „Лозова” площа 72,88 га, в тому числі водне плесо 62,25 га, розташований на території АДРЕСА_2 . Вказані акти підписані представниками обох сторін, скріплені печатками.

30.04.2011р. між замовником та зберігачем було укладено додаткові угоди до договорів №7 та №8 від 30.04.2010р., згідно яких сторони дійшли згоди про зупинення дії договорів зберігання №7 та №8 від 30.04.2010р. (п.п. 2.1 додаткових угод). П.п. 2.2. зазначено, що для забезпечення завершення господарського виробничого циклу вирощування рибо продукції, дія договорів №№7,8 від 30.04.2010р. припиняється з 30.04.2011р., що оформляється відповідним актом приймання-передачі.

Згідно із актами приймання-передачі від 30.04.2011р. зберігач передав, а замовник прийняв наступне майно, а саме по договору №7 від 30.04.2010р. - став Маначин із насосною станцією 227,3 га, розташований в с. Маначин Волочиського району Хмельницької області, по договору №8 від 30.04.2010р. - став „Лозова” площа 72,88 га на території АДРЕСА_2. Зазначені акти підписані представниками обох сторін, скріплені печатками.

Вважаючи правочини від 30.04.2010р. удаваними, прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду із позовом, згідно якого просив визнати недійсними договори зберігання з правом користування №7 від 30.04.2010 р. та №8 від 30.04.2010 р. та зобов'язати повернути майно, яке передано актами приймання-передачі від 30.04.10 р. по договорам зберігання з правом користування: № 7 від 30.04.2010 р. та № 8 від 30.04.2010 р., а саме нагульний став площею 227,3 га з насосною станцією балансовою вартістю 1527908,59 грн. (с.Маначин, Волочиського району) (договір №7); став „Лозова” площею 24 га, балансовою вартістю 687073,40 грн. на території АДРЕСА_2 (договір №8).

Досліджуючи подані сторонами докази та матеріали, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Із поданих в обґрунтування позову доказів вбачається, що прокурор, звертаючись із позовом в інтересах позивачів, просить визнати правочини недійсними із посиланням на ст. 235 ЦК України як такий, що вчинений сторонами для приховування іншого правочину. При цьому, прокурор вважає спірні договори зберігання із правом користування є удаваними правочинами, оскільки сторони мали на меті приховати інший правочин, а саме договір оренди майна.

Аналізом наявних у справі спірних договорів від 30.04.2010р. встановлено, що їх предметом є передача замовником зберігачу із правом користування нерухомого державного майна, а саме: гідротехнічних споруд рибницьких ставів, згідно актів приймання-передачі, для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.

При цьому, п.п.2.2., 4.1 договорів передбачено, що на зберігача покладено обов'язок щомісячної плати за користування майном, (згідно з Додатком №1 „Акт приймання-передачі державного майна”), яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним, а також щомісячно оплачувати 10 грн. в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року. Строк дії вказаних договорів встановлено до 01.12.2059 року.

Згідно ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно приписів ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Також, за змістом приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Згідно ч. 2 ст. 235 ЦК України передбачено, що у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Положенням ч. 1 ст. 215 ЦК передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 р. №9 передбачено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

За удаваними правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Суд, проаналізувавши умови спірних договорів зберігання з правом користування, вважає, що вони є удаваними правочинами, оскільки за своєю суттю є договорами оренди майна з огляду на те, що основною ознакою спірних договорів є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даними договорами.

Крім того, із аналізу норм чинного законодавства слідує, що договір зберігання укладається без права користування річчю, натомість право користування такою річчю зберігач може отримати за попередньою згодою із поклажодавцем, і лише в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Розглядом матеріалів справи також встановлено, що згідно із наказами Державного комітету рибного господарства України №532 від 04.12.2009 р., №44 від 25.02.2010 р. та №446 від 01.11.2010 р. та актів приймання-передачі від 17.12.2009 р. та від 03.11.2010 р. на баланс Державного підприємства „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” було передано 52 гідротехнічні споруди рибницьких ставів, що знаходяться на території Хмельницької області. Зазначені гідроспоруди (рибницькі стави) є об'єктами державної власності.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності ч. ст. 283 ГК України).

Згідно ч.1 ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Аналогічні положення щодо оренди державного майна передбачено ст.5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ передбачено, що орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

Враховуючи те, що спірні угоди укладались без участі Фонду державного майна України та за відсутності згоди на передачу обєктів оренди в платне строкове користування згідно укладених договорів від 30.04.2010р. №№7,8, суд вважає спірні договори такими, що укладені із порушенням вимог чинного законодавства.

Аналогічна позиція містися в постанові Вищого господарського суду України від 13.08.2009р. по справі №4/458-ПД-08.

Доводи відповідача-1, викладені у відзиві про те, що спірні договори на даний час є розірваними за взаємною згодою сторін, судом до уваги не приймаються, оскільки, як слідує із змісту наданих в матеріали справи додаткових угод від 30.04.2011р., сторони дійшли згоди про зупинення дії договорів №№7, 8 від 30.04.2010р., що не є фактичним їх розірванням в розумінні вимог ст. 188 ГК України та ст. 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

За таких обставин, суд вважає, що позов прокурора в частині визнання недійсними договорів зберігання з правом користування №7 від 30.04.2010 р. та №8 від 30.04.2010 р., таким, що відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується із вимогами чинного законодавства України.

Щодо вимог прокурора про повернення майна, переданого згідно актів приймання-передачі від 30.04.10 р. по договорам зберігання з правом користування № 7 від 30.04.2010 р. та № 8 від 30.04.2010 р., судом враховується, що майно, а саме: став площею 227,3 га з насосною станцією балансовою вартістю 1527908,59 грн. (с.Маначин, Волочиського району) та став „Лозова” площею 24 га, балансовою вартістю 687073,40 грн. на території АДРЕСА_2, повернуто відповідачу-1, про що свідчать акти приймання-передачі від 30.04.2011р. Вказані акти підписані представниками від ДП „СГЦПР „Поділля” та від ФОП ОСОБА_1, скріплено печатками. Доказів на спростування зазначеного, суду не подано.

Із врахуванням вищевикладеного, у позові прокурора в частині повернення майна, переданого згідно актів приймання-передачі від 30.04.10 р. по договорам зберігання №7 та №8, суд вважає за необхідне відмовити за безпідставністю.

Згідно вимог ст. ст. 44,49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідачів пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В:

Позов заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави, в особі Державного агентства рибного господарства України, м. Київ та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м. Хмельницький до 1.Державного підприємства „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля”, м. Хмельницький, 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль про визнання недійсними договорів зберігання з правом користування: № 7 від 30.04.2010 р. та № 8 від 30.04.2010 р.; зобов'язання повернути майно, яке передано актами приймання-передачі від 30.04.10 р. по договорам зберігання з правом користування: №7 від 30.04.2010 р. та №8 від 30.04.2010 р. задовольнити частково.

Визнати недійсними договори зберігання з правом користування №7 від 30.04.2010 р. та №8 від 30.04.2010 р.

Стягнути з Державного підприємства „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля”, м. Хмельницький., вул. Курчатова,1-В (код ЗКПО 10048635103) в доход державного бюджету по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р 31112095700002 УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013 державне мито в сумі 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.), а в доход державного бюджету на р/р 31211264700002 УДК у м. Хмельницькому, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності 264, код ОКРО 23565225, ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.).

Видати наказ.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р 31112095700002 УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013 державне мито в сумі 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.), а в доход державного бюджету на р/р 31211264700002 УДК у м. Хмельницькому, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності 264, код ОКРО 23565225, ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.).

Видати наказ.

В решті позову щодо зобов'язання повернути майно, яке передано актами приймання-передачі від 30.04.10 р. по договорам зберігання з правом користування: №7 від 30.04.2010 р. та №8 від 30.04.2010 р. відмовити.

СуддяВ.В. Магера

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2011р.

Віддрук. 6 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу-1 (Державному агентству рибного господарства України, 04053, м. Київ, вул. Артема, 45 а);

3 позивачу-2;

4-5 - відповідачам;

6- в прокуратуру м. Хмельницького.