Рішення № 19024903, 13.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7136/11

вх. № 7136/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 01.10.2011 р.

3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Торгівельна компанія "Новий Дім", м. Суми 3-я особа <Текст >

до ТОВ "Навс", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 55492,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Новий Дім" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВС" (відповідач) про стягнення з відповідача загальної суми боргу у розмірі 55492,92 грн.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 13.10.2011 р. за вх. № Д1855, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

12.08.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Новий дім" (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Навс" (відповідач по справі) було укладено договір поставки № 12/08-1 (надалі договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов даного договору Постачальник (позивач) передає у встановлений строк у власність Товар, а Покупець (відповідач) приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених Договором, Товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в замовленні.

Позивач відповідно до умов Договору, виконав свої зобов'язання у повному обсязі. Здійснив поставку товару в період з серпня 2009 року по листопад 2010 року, на загальну суму 85 150,84 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ОтНД-000006 від 11.08.2009 р., № ОтНД-000009 від 31.08.2009 р., № ОтНД-000053 від 15.09.2009 р., № ОтНД-000063 від 24.09. 2009 р., № ОтНД-000089 від 23.11.2009 р., № ОтБ-0000046 від 18.05.2010 р., № ОтБ-0000061 від 04.06.2010 р., № ОтБ-0000058 від 03.06.2010 р., № ОтНД-0000080 від 02.07.2010 р., № ОтБ-0000085 від 08.07.2010 р., № ОтБ-0000099 від 27.07.2010 р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 981 від 12.08.2009 р., № 1090 від 31.08.2009 р., № 1177 від 15.09.2009 р., № 1251 від 28.09.2009 р., № 1576 від 24.11.2009 р., № 544 від 19.05.2010 р., № 633 від 04.06.2010 р., № 800 від 06.07.2010 р., № 835 від 13.07.2010 р., № 917 від 29.07.2010 р.

Відповідно до п.8.1 Договору, Покупець оплачує поставлений Товар 5 ( п'ятого), 20 (двадцятого ) числа кожного місяця.

Але відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору в частині своєчасної та належної оплати, лише частково оплатив товар, поставлений позивачем, внаслідок чого станом на 06.07.2011 року утворилась заборгованість з оплати за договором в сумі 50750,84 грн., яка до цього часу не погашена.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача у розмірі 50750,84 грн. перед позивачем за договором, господарський суд приходить до висновку, що сума у розмірі 50750,84 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови договорів, перевіривши розрахунки позивача інфляційних та 3% річних, та враховуючи те, що відповідачем не було надано до суду контррозрахунку відповідних сум, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1138,77 грн. 3% річних та 3603,31 грн. інфляційних нарахувань є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В позовній заяві позивач прохав суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача, в т.ч. банківські рахунки.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, оскільки позивачем не надано жодного доказу в підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 554,93 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд <Текст >

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в задоволенні вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ТОВ "Навс".

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навс" (юридична адреса: 61157, м. Харків, вул. Кривомазівська, 14/35, код ЄДРПОУ 35245740, р/р 26006839853121 в ХОФАК "Укрсоцбанк", МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Новий дім" (юридична адреса: 40000, м. Суми, вул. Ковпака, б. 29, кв. 13, код ЄДРПОУ 36437734, р/р 260020134285 у ВАТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) суму основного боргу у розмірі 50750,84 грн.; інфляційні витрати у розмірі 3603,31 грн.; 3% річних у розмірі 1138,77 грн.; 554,93 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

Повний текст рішення підписаний 18.10.2011 р.