Рішення № 19024881, 10.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р. Справа № 5023/6634/11

вх. № 6634/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 01.06.2011 р.

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 01.06.2011 р. 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Іноземного підприємства "Юпітер", м. Київ 3-я особа <Текст >

до ТОВ "ТД "Арго Трейд", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 9265,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство "Юпітер" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арго Трейд" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 9265,47 грн., з них: суму основної заборгованості у розмірі 7264,63 грн.; пеню у розмірі 1000,72 грн.; інфляційні збитки у розмірі 806,66 грн.; 3% річних у розмірі 193,46 грн.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 05.10.2011 р., через канцелярію господарського суду 05.11.2011 р. за вх. № Д1780, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Позивач, через канцелярію господарського суду 23.09.2011 р. за вх. № 30667, надав копію статуту згідно супровідного листа, яка господарським судом залучається до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 05.10.2011 р. за вх. № 19161, надав відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, який господарським судом залучається до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 05.10.2011 р. за вх. № 19159, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: м. Харків, 2-й Вологодський в'їзд, 2, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 05.10.2011 р. за вх. № Д1780, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 10.10.2011 р. за вх. № 31688, надав уточнення позовних вимог, які господарським судом залучається до матеріалів справи. Дослідивши вказані уточнення позовних вимог, господарським судом було встановлено, що вони за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арго Трейд" на користь Іноземного підприємства "Юпітер" 7421,24 грн., з них:

- суму основної заборгованості у розмірі 5864,63 грн.;

- пені у розмірі 556,49 грн.;

- 3 % річних у розмірі 193,46 грн.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, господарський суд вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01 липня 2009 року між сторонами було укладено договір поставки № 130 W (надалі - Договір).

Предметом договору відповідно до п.1.1. є поставка товару позивачем у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього, згідно вимогам Договору.

Відповідно до п.3.3. Договору відповідач проводить оплату на протязі 14-ти календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 10.1. договору було передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 р.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору було поставлено згідно накладних, а саме: № UP318.16.07.2010/511/a від 16.07.2009 р.; UP318.20.07.2010/500/a від 20.07.2010 р.; UP318.21.07.2010/501/a; UP318.21.07.2010/502/a; UP318.21.07.2010/503/a; UP318.16.07.2010/504/а від 21.07.2010 р.

У позові позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено оплату за отриманий товар в сумі 7264,63 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що заборгованість по поставленому товару у розмірі 7264,63 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд приходить до висновку, що сума 3% річних у розмірі 193,46 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно суми інфляційних суд зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем становила 7264,63 грн. Отже, судом було встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача інфляційні у розмірі 806,66 грн. та пені 1000,72 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по поставленому товару в розмірі 7264,63 грн.; інфляційних 806,66 грн.; 3% річних в сумі 193,46 грн. та 1000,72 грн. пені, а всього - 9265,47 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву представника відповідача про надіслання всіх процесуальних документів по справі йому на адресу: м. Харків, 2-й Вологодський в'їзд, 2.

Прийняти до розгляду заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арго Трейд" (61033, м. Харків, 2-й Вологодський в'їзд, 2, код ЄДРПОУ 31440281, р/р 26004001000522 в ПАТ "Перший інвестиційний банк", МФО 300506) на користь Іноземного підприємства "Юпітер" (03150, м. Київ, вул. Федорова, буд. 3, код ЄДРПОУ 34756078, р/р 26002000123288 у відділенні № 2 ПАТ "Укрексімбанк" філія в м. Харкові, МФО 351618) - 5864,63 грн. сума основного боргу; 556,49 грн. пені; 806,66 грн. інфляційних збитків; 193,46 грн. 3% річних; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

<Текст >