Рішення № 19024877, 20.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7501/11

вх. № 7501/11

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Луцький спирто-горілчаний комбінат", м. Луцьк; 3-я особа < Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малті", м. Харків;

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті горілчаних виробів у розмірі 74709,55грн.; 1522,85грн. пені та судові витрати покласти на відповідача на тій підставі, що позивач виконав свої зобов`язання за дистриб"юторським договором № 29-12/10 про реалізацію горілчаних виробів, який було підписано сторонами 29.12.10 року, передав відповідачеві товари вартістю 82592,53 грн, а відповідач отримав продукцію, однак оплату її вартості здійснив лише частково у розмірі 10563,01 грн.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, надіслав суду документи, на виконання вимог ухвал.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом докази не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані суду докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 29.12.10р. між сторонами було підписано дистриб"юторський договір № 29-12/10 про реалізацію горілчаних виробів. Відповідно до умов договору, позивач (постачальник) зобов`язався передати відповідачу (дистриб"ютор) товар у власність, а відповідач зобов"язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах визначених у даному договорі. Повний асортимент та рекомендовані мінімальні ціни за якими дистриб"ютор здійснює наступну реалізацію товару клієнтам встановлюються сторонами у додатку №1.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, що підтверджується матеріалами справи, та передав відповідачеві товар на суму 82592,53 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується копіями відповідних накладних, наданих позивачем до матеріалів справи, але оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 10563,01 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем до матеріалів справи.

Позивач направив на адресу відповідача вимогу №820 від 27.06.11 р. про сплату заборгованості за договором в розмірі 72029,52 грн., яку відповідач залишив без задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 72029,52 грн.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 72029,52 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 2680,03 грн. заборгованості за поставлений товар, суд визнав їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на як підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем до матеріалів справи надані банківські виписки, згідно з якими відповідачем за вказаними позивачем платіжними реквізитами було перераховано на рахунок позивача 10563,01 грн. (а.с. 17-23).

У всіх платежах в графі “зміст” (призначення платежу) зазначено, що це оплата за алкоголь за договором №29-12/10 від 29.12.20010 р.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України від 05.04.2001 р. № 2346-III “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Право ініціювання переказу, відповідно до ст. 20 вказаного Закону за загальним правилом, належить платнику.

Ініціювання переказу згідно ст. 21 вказаного Закону проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа, яким відповідно до ст .22 є платіжне доручення.

Згідно ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно ст. 1090 ЦК України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами.

Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Згідно п. 3.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованою в Мін'юсті України 29.03.2004 р. за № 377/8976 платіжне доручення повинно мати поміж іншого, такий обов'язковий реквізити, як призначення платежу.

Згідно п. 3.8. Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Виходячи з предмету правового регулювання перелічених вище нормативно-правових актів та з загальних положень глави 23 ЦК України щодо здійснення права власності, суд приходить до висновку, що платник виключно на власний розсуд визначає призначення платежу, і у інших осіб (банку, контрагентів) відсутні правові підстави змінювати напрямок цього платежу.

Таким чином, зарахування позивачем 2680,03 грн. в рахунок сплати відповідачем штрафних санкцій є безпідставним.

Пунктом 10.1 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 4202,88 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства, однак підлягає стягненню з відповідача на користь позивача саме в тому розмірі, який заявлений позивачем в позовній заяві - 1522,85 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові –на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малті" (61166, м. Харків, вул. Кримська, 8, кв. 82, код 30291478, р/р №26009210163747 в АТ "Прокредит банк", МФО 320984) на користь Державного підприємства "Луцький спирто-горілчаний комбінат" (43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, 67, код 05515312, р/р №260080039001 в ТОВ "Банк інвестицій і заощаджень" в м. Києві, МФО 380281) - 72029,52 грн. боргу, 1522,85 грн. пені, 735,52 грн. державного мита та 227,70 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст > Тихий П.В.

повний текст рішення складено 25.10.11