Ухвала суду № 19024820, 11.10.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 5019/136/11

<Текст ><Текст ><Текст >

За позовом Рівненське обласне територіальне відділення

Антимонопольного комітету України

до відповідача Субєкт підприємницької діяльності- фізична особа

ОСОБА_2

про про стягнення 7000 грн. 00 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник ОСОБА_3 (довіреність №91 від 29.06.2011 року);

від відповідача : представник не зявився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення не сплаченого у добровільному порядку штрафу у розмірі 7000 грн. 00 коп..

Предявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету від 19.11.2010 року №87 у справі №03-1/49-10 (надалі - рішення) на відповідача був накладений штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідач згідно з нормами чинного законодавства був зобовязаний сплатити штраф протягом двох місяців з дня одержання рішення, проте станом на день подання позовної заяви штраф сплачений не був.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про поважні причини неявки в суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом розгляду справи №03-1/49-10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, адміністративною колегією Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету прийнято рішення від 19.11.2010 року №87 (надалі - Рішення), яким визнав, що відповідач вчинив порушення, передбачене п.4 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді невиконання вимог рішення Відділення від 23.11.2010 року.

Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідача накладено штраф у розмірі 7000,00 грн..

Проте, у встановлений законодавством строк відповідач не виконав рішення Антимонопольного комітету України, у звязку з чим позивач був змушений звернутися до Господарського суду Рівненської області з метою захисту свого порушеного права.

Оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

В силу ч.1 ст.3 Закону України «Про захист економічної конкуренції»законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст.1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст.5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»одними з основних завдань Антимонопольного комітету України, в тому числі є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»з метою захисту інтересів держави, споживачів та субєктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у звязку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобовязання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Згідно ст.48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обовязковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішеннями органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до вказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачами у двохмісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому рішення позивача є обовязковим для виконання.

Копія Рішення надіслана відповідачу отримана відповідачем 22.11.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №3301302792950.

Згідно ч.3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Відділення про скасування рішення адміністративної колегії Відділення від 19.11.2010 року №87. Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/139/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та скасування рішення, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року рішення господарського суду Рівненської області у справі №5019/139/11 від 28.03.2011 року залишено без змін, апеляційну скаргу фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 без задоволення. Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2011 року касаційну скаргу на рішення господарського суду Рівненської області від 28.03.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року зі справи №5019/139/11 повернуто фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2. Відтак вказане вище рішення господарського суду Рівненської області набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач накладений на нього штраф, ані в двомісячний строк, ані станом на час вирішення спору не сплатив, чим порушив вимоги ч.2 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 7000,00 грн. зарахувавши в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок територіального органу Державного казначейства за кодом класифікації доходів (КЕКД) 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»(символ звітності 106), одержувач: Держбюджет м.Рівне, код 21081100, р/р 31112106700003, банк одержувача ГДКУ в Рівненській області, код ЄДРПОУ 23304458, МФО 833017, призначення платежу *;106; код ЄДРПОУ платника.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписаний «17» жовтня 2011 року