Рішення № 19024690, 31.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2011 р.Справа № 19-30/204-10-5558 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петренко Н.Д.

при секретарі Гавриловій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №19-30/204-10-5558

за позовом: Українського державного підприємства поштового звязку “Укрпошта” в особі Одеської дирекції, м. Одеса

до відповідача: виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса

про скасування пункту рішення

За участю представників сторін:

від позивача: за довіреністю ОСОБА_1

від відповідача: за довіреністю ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ: Українське державне підприємство поштового звязку “Укрпошта” в особі Одеської дирекції звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування п.1.1 рішення Одеської міської ради №677 від 27 листопада 2003 року в частині включення до переліку обєктів, які підлягають передачі у комунальну власність приміщення за адресою: м.Одеса, пров. Вознесенський, 16 та скасування свідоцтва виконавчого комітету Одеської міської ради від 02 листопада 2006 року, відповідно до якого приміщення по пров. Вознесенському, 16 у м.Одесі належить територіальній громаді м.Одеси на праві комунальної власності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29 грудня 2010 року порушено провадження у справі №30/204-10-5558.

В ході розгляду справи позивач надав до суду уточнення позову, згідно яких просить скасувати п.1.1 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №677 від 27 листопада 2003 року в частині включення до переліку обєктів, які підлягають передачі у комунальну власність приміщення за адресою: м. Одеса, пров.Вознесенський, 16.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24 лютого 2011 року у задоволенні позову Українського державного підприємства поштового звязку “Укрпошта” в особі Одеської дирекції - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2011 року рішення господарського суду Одеської області від 24 лютого 2011 року у справі №30/204-10-5558 - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21 липня 2011 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2011 року та рішення господарського суду Одеської області від 24 лютого 2011 року у справі №30/204-10-5558 скасовано, а матеріали справи скеровано для нового розгляду до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 серпня 2011 року прийнято справу №30/204-10-5558 до свого провадження суддею Петренко Н.Д. та присвоєно справі №19-30/204-10-5558.

22 версеня 2011 року та 14 жовтня 2011 року від позивача надійшли письмові пояснення (том 2, а.с. 3-4, 35) в яких Українське державне підприємство поштового звязку “Укрпошта” в особі Одеської дирекції підтримує раніше заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання зявився, надав відзив на позов (том 2, а.с. 49-53), в якому позовні вимоги не визнав, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 77 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 31 жовтня 2011 року о 12 год. 45 хв.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

- постановою виконавчого комітету Одеської міської Ради депутатів трудящих №42 від 21 квітня 1944 року “О предоставлении помещений для размещения городских почтовых отделений Одесского Главного Почтамта” постановлено надати у ведення і користування Одеському Головному поштамту для розміщення міських поштових відділень приміщення, зокрема, по пров. Вознесенському, 16 (том 1, а.с. 15).

Позивач зазначає, що згідно інвентаризаційних відомостей комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” станом на листопад 2002 року користувачем складського приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Вознесенський, 16, є УДППЗ “Укрпошта”.

Згідно свідоцтва про право власності, виданого 02 листопада 2006 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, обєкт нерухомості - нежилі одноповерхові внутрішньодворові будівлі, що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Вознесенський, 16 та складаються з трьох нежилих будівель під літ. “А”, “Б”, “В” загальною площею 339,4 кв.м, належать територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради. Зазначене свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 листопада 2003 року за №677 “Про реєстрацію обєктів комунальної власності м.Одеси”.

Позивач вказує, що відповідачем неправомірно включено до переліку обєктів, що підлягають реєстрації як обєкти комунальної власності нежилі приміщення, розташовані за адресою: м.Одеса, пров.Вознесенський, 16, так як відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року №311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)”, приміщення звязку не відносяться до комунальної власності.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ч.1 ст.34 Закону України “Про власність” до загальнодержавної власності відноситься майно державних підприємств, а приміщення розташовані за адресою: м. Одеса, пров.Вознесенський, 16 є майном УДППЗ “Укрпошта”, яке є державним підприємством. За таких обставин, позивач вважає, що відповідачем порушено його права та охоронювані законом інтереси.

На підставі викладеного позивач просить суд скасувати п.1.1 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №677 від 27 листопада 2003 року в частині включення до переліку обєктів, які підлягають передачі у комунальну власність приміщення за адресою: м. Одеса, пров.Вознесенський, 16.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Українського державного підприємства поштового звязку “Укрпошта” в особі Одеської дирекції, виходячи з наступного:

- відповідно до приписів ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

У постанові Вищого господарського суду України від 21 липня 2011 року у справі №30/204-10-5558 з перегляду рішення господарського суду Одеської області від 24 лютого 2011 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2011 року з посиланням на постанову Верховної ради України від 26 березня 1991 року №885-ХІІ, постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року №311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” вказано, що судами обох інстанцій не зясовувалося питання розмежування обєктів власності в межах державної і комунальної власності, та, зокрема, те до якої форми власності відноситься спірне майно, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Попередніми судовими інстанціями не було надано належної правової оцінки положенням ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 21, 328, 392, 393 Цивільного кодексу України та ч. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” в контексті спірних правовідносин.

Згідно постанови Верховної Ради України від 26 березня 1991 року №885-XII, у звязку з введенням в дію Закону УРСР “Про власність”, Раді Міністрів УРСР доручено забезпечити з участю Уряду Кримської АРСР, а також виконавчих комітетів обласних, Київської міської Рад народних депутатів розмежування майна між власністю Української РСР і власністю відповідно Кримської АРСР, областей, міста Києва. Крім того, встановлено, що розмежування майна між власністю Кримської АРСР та адміністративно-територіальних одиниць АРСР провадиться у порядку, який встановлюється законодавчими актами цієї республіки, виходячи з принципів, передбачених частиною першою цієї статті. На виконання цих вимог Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 05 листопада 1991 року №311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)”, якою затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), а також установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Стаття 13 Конституції України передбачає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними обєктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобовязує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі субєкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися обєктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження обєктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких обєктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Суд зазначає, що на момент прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року №311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” діюче законодавство не передбачало наявності у користувача державним майном правоустановлюючого документа на спірне майно. Натомість у матеріалах справи наявні докази надання у відання і користування Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку “Укрпошта” правонаступнику Одеського Головного поштамту - приміщення за адресою: м. Одеса, пров. Вознесенський, 16, а саме: інвентаризаційні відомості комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” від 20 листопада 2002 року та постанова виконавчого комітету Одеської міської Ради депутатів трудящих №42 від 21 квітня 1944 року “О предоставлении помещений для размещения городских почтовых отделений Одесского Главного Почтамта”.

Відповідно до статуту позивача Українське державне підприємство поштового звязку “Укрпошта” є державним унітарним комерційним підприємством, що засноване на державній власності (а.с. 38-45).

Аналізючи зміст постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року №311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” та докази щодо відання та користування майном за адресою: м. Одеса, пров. Вознесенський, 16, суд доходить до висновку про належність спірного майна до державної форми власності та неправомірне включення до переліку обєктів, що підлягають реєстрації як обєкти комунальної власності майна за вкзаною адресою відповідно до п.п. 1.1. рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №677 від 27 листопада 2003 року, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року №311 передбачає вичерпний перелік державного майна, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) та відповідно в якій відсутнє майно Українського державного підприємства поштового звязку “Укрпошта”.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Стаття 21 ЦК України передбачає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права

власності не встановлена судом.

Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З огляду на зазначене суд задовольняє позовні вимоги Українського державного підприємства поштового звязку “Укрпошта” в особі Одеської дирекції про скасування п.1.1 рішення Одеської міської ради №677 від 27 листопада 2003 року в частині включення до переліку обєктів, які підлягають передачі у комунальну власність приміщення за адресою: м.Одеса, пров. Вознесенський, 16.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд відхиляє заперечення виконавчого комітету Одеської міської ради, так як вони спростовуються матеріалами справи та не підтвердженні певними засобами доказування.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача в порядку ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Скасувати п.1.1 рішення Одеської міської ради №677 від 27 листопада 2003 року в частині включення до переліку обєктів, які підлягають передачі у комунальну власність приміщення за адресою: м.Одеса, пров. Вознесенський, 16.

3. Стягнути з виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Українського державного підприємства поштового звязку “Укрпошта” в особі Одеської дирекції (65001, м. Одеса, вул. Садова, 10, п/р №2600932 в ООФ “Райфайзен Банк “Аваль” м. Київ, МФО 328351, код ЄДРПОУ 22485297): 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04 листопада 2011 року.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя Петренко Н.Д.