Рішення № 19024576, 03.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2011 р.Справа № 6/17-3579-2011 позивач Публічне акціонерне товариство „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод”

відповідач Приватне акціонерне товариство „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі відособленого підрозділу - Одеської філії

про стягнення 33293 грн.21коп.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі відособленого підрозділу - Одеської філії (далі - Відповідач) про стягнення 33293 грн.21коп. збитків.

Відповідач позову не визнав, з підстав викладених у відзиві на позов від 29.09.2011 року та письмових поясненнях від 10.10.2011 року.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.11.2011р. о 14.00

В С Т А Н О В И В :

14.12.2010 року між Відкритим акціонерним товариством „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” (Замовник) було укладено Договір №61/01/11 ( далі - Договір) з протоколом розбіжностей від 04.01.2011р. та протоколом врегулювання розбіжностей від 11.01.2011р.

Відповідно до вказаного договору відповідач прийняв на себе зобов`язання по:

-наданню позивачу в користування вагонів ДП „Укрзалізниця”;

-здійсненню власним локомотивом перевезення вантажів вагонами, що адресовані позивачу; -здійсненню за можливістю маневрових робіт власним локомотивом (маневрові роботи), згідно заявки позивача. Підпунктом 6.1.1 Договору №61/01/11 сторони погодили розмір тарифу за послугу з перевезення вантажів від станції Одеса-Застава-1 до виробничої території позивача та назад на відстань 7 км в розмірі 11,57 грн. за одну тонну вантажу Позивача.

Пунктом 5.1. Договору №61/01/11 передбачалось, що позивач зобов'язується своєчасно здійснювати 100% передплату за очікувані обсяги послуг відповідача.

24.03.2011 року відповідач направив позивачу листа №309/12 від 24.03.2011, з проектом Додаткової угоди №3 від 22.03.2011р. про внесення змін до підпункту 6.1.1. вищевказаного Договору в частині вартості послуг з перевезення вантажів від станції Одеса-Застава-1 до виробничої території позивача та назад на відстань 7 км в розмірі 12,78 грн. за одну тонну вантажу Позивача, замість 11,57грн., передбачених умовами договору.

30.03.2011р. листом за №3.1.1-01/1008 позивач повернув без підпису проект Додаткової угоди №3 та повідомив відповідача про відмову від її укладення.

Однак, 14.04.2011 року відповідач листом №429/01 повідомив позивача про введення в дію Додаткової угоди №3 від 22.03.2011р. і встановлення з 15.04.2011р. тарифу за перевезення вантажу в розмірі 12,78грн. за одну тону, включаючи ПДВ.

Оскільки, згідно п.п.7.2.2. Договору №61/01/11 відповідач мав право відмовитись від надання послуг у випадку невиконання позивачем зобов'язання по передплаті, останній своєчасно і в повному обсязі здійснював передплату за очікувані обсягу послуг.

Між тим, незважаючи на заперечення проти зміни в односторонньому порядку умов договору, викладені в листі позивача від 06.05.2011 року, відповідач в період з квітня по липень 2011року надав позивачу п'ятнадцять Актів виконаних робіт, в яких розрахунок вартості виконаних робіт був здійснений, виходячи з тарифу за перевезення вантажів в розмірі 12,78грн., тобто тарифу від погодження якого позивач відмовився.

Позивач підписував наведені Акти наданих послуг з відповідним застереженням про непогодження, зміненої в односторонньому порядку, ціни послуги з перевезення вантажів.

Позивач, просить стягнути з відповідача, завдані незаконними діями останнього, збитки. у вигляді втрати грошових коштів внаслідок незаконного збільшення відповідачем тарифу на перевезення вантажів. Розмір збитків становить 33293,91грн. і складається з різниці вартості послуг, отриманої відповідачем по тарифу 12,28грн. за тону та вартістю послуг, розрахованих позивачем, виходячи з тарифу, встановленого умовами договору, а саме 11,57грн. за тону.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що Додаткова угода №3 від 22.03.2011р. до договору є діючою, оскільки позивачем на пропозицію щодо її укладення не було надано, передбаченого пунктом 3.4. Правил обслуговування під`їздних колій, протоколу розбіжностей та не було повернуто підписаного проекту додаткової угоди.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

Як зазначалось вище, обґрунтовуючи свої дії щодо збільшення тарифу на

перевезення по договору №61/01/11, відповідач посилається на те, що до цього договору була укладена та набула чинності додаткова угода №3 від 22.03.2011р., якою тариф за перевезення вантажів збільшився до 12,78грн. за тону.

Набрання чинності вказаною додатковою угодою, на думку відповідача,

відбулося на підставі пункту 3.4.Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (затверджені Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р.).

Між тим, абзацом першим вказаного пункту Правил встановлено, що оформлення договору про експлуатацію під'їзної колії та договору про подачу та забирання вагонів виконується в такому порядку:

-проект договору розробляється залізницею. Підписаний у двох примірниках проект договору надсилається на підпис підприємству. Підприємство підписує і повертає залізниці проект договору у двадцятиденний термін. Цей термін обчислюється: у разі пересилки проекту договору з посильним - з дати розписки про отримання договору, у разі пересилки поштою - з дати календарного штемпеля поштового відділення в пункті знаходження адресата. Якщо при підписанні договору в підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Наявність розбіжностей оговорюється в договорі. У разі неповернення залізниці підписаного проекту договору у двадцятиденний термін, договір набирає чинності в редакції залізниці.

Пунктом 2.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій передбачено, що договір на подачу й прибирання вагонів укладається між залізницею й підприємством.

Пунктом 3.5. вказаних правил встановлено, що договір на подачу й прибирання вагонів підписується начальником залізниці або уповноваженим їм особою.

Згідно ст. 1 Закону України № 273/96-ВР від 04.07.1996 „Про залізничний транспорт” залізниця - це статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі. Згідно п.1.1. Положення про державну залізничну адміністрацію України (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №262 від 29.02.1996) Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Міністерству інфраструктури України як правонаступнику Міністерства транспорту та зв`язку України.

До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також: інші об'єднання, підприємства, установи і організації Залізничного транспорту за переліком, визначеним Мінтрансзв'язку ( на цей час Міністерством інфраструктури України).

Як вбачається із Статуту Приватного акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” є юридичною особою приватного права (господарським товариством) не є підпорядкованим та не входить до сфери управління Укрзалізниці.

Цей факт підтверджено самим відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Крім того, відповідно до п.73. Статуту залізниць України, порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

Пунктом 5.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/278 від. 23.12.2008 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з договорів на обслуговування залізничних під'їзних колій” зазначено, що статтею 73 Статуту залізниць установлено, що порядок обслуговування контрагентів-підприємств, що мають у межах залізничної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці. Таким чином, укладання договорів між такими власниками залізничних колій і названими підприємствами, Статутом залізниць та Правилами перевезень не врегульовано.

На підставі вищевикладеного, суд вважає безпідставними твердження відповідача про набрання чинності додаткової угоди № 3 від 22.03.2011р. у зв`язку з її неповерненням позивачем з протоколом розбіжностей, оскільки положення пункту 3.4. Правил обслуговування під`їздних колій щодо порядку укладення договорів про експлуатацію під'їзної колії та договору про подачу та забирання вагонів стосується лише договорів, однією із сторін в яких виступає залізниця.

До того ж, як зазначалось вище, позивач листом від 30.03.2011р. за №3.1.1-01/1008 повернув без підпису, одержаний ним 24.03.2011р. проект Додаткової угоди №3 та повідомив відповідача про відмову від її укладення.

Частиною 4 статті 181 ГПК України встановлено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору (цей порядок стосується і додаткових угод), складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Публічне акціонерне товариство „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод”

повністю відмовилось від умов вищевказаної додаткової угоди, а не щодо її окремих умов. За таких обставин, складення протоколу розбіжностей та направлення його другій стороні взагалі не передбачено.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачений порядок зміни господарських договорів, згідно котрому:

- Зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. - Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. - У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. - Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. У відповідності до ч.2 ст.632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом та у відповідності до ч.2 ст.189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Згідно ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Договором №61/01/11, укладеним між Позивачем та Відповідачем, не передбачена можливість односторонньої зміни ціни Договору №61/01/11 (тарифу на перевезення), не передбачені випадки та умови, при котрих Відповідач має право в односторонньому порядку змінити ціну цього господарського зобов'язання.

Відповідач, не дотримавшись, передбачених статтею 188 ГК України, вимог в односторонньому порядку змінив умови, укладеного з позивачем договору в частині його істотних умов, а саме вартості послуг з перевезення вантажів, що призвело до виникнення у позивача збитків у вигляді втрати грошових коштів.

Статтею.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, у тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з покладанням на відповідача витрат по держмиту та послуг на ІТЗ судового процесу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі відособленого підрозділу - Одеської філії (65006, м. Одеса, 3-й Вапняний провулок, 4-а, код 34292674) на користь Публічного акціонерного товариства „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” (65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1, код - 00152282): 33293 гривні 21коп. збитків; 332 гривні 94 коп. держмита та 236 гривень витрат за ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.11.2011р.

Суддя Демешин О.А.