Рішення № 19024487, 26.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2011 р.Справа № 27/17-3211-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський мясопереробний завод";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 26499,37 грн.;

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський м'ясопереробний завод" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 26499,37 грн., з яких 21999,93грн. - основний борг, 39,78 грн. пеня, 4399,99 грн. штраф, 59,67 грн. 3% річних та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки №95 від 19.05.2011р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобовязання, між тим відповідач за фактично отриманий товар своєчасно та у повному обсязі не розрахувався, в звязку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У судовому засіданні 26.10.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 23.09.2011р. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи “не проживает”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

19 травня 2011 року між ТОВ "Одеський м'ясопереробний завод" (надалі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - замовник) укладено договір поставки №95 (надалі договір), згідно якого постачальник зобовязався на умовах передбачених даним договором поставити та передати у власність замовника, а замовник зобовязався прийняти та оплатити постачальнику вартість продовольчих товарів в асортименті, які іменуються надалі „товар”, відповідно до накладних, які є невідємною частиною даного договору.

Положеннями п. 2.1 договору встановлено обовязок постачальника: здійснити своїм транспортом та за власний рахунок забезпечити поставу товару до складу замовника або по іншій адресі, вказаному замовником в заявці (п.п. 2.1.4 договору); передати замовнику документи, які підтверджують якість товару та транспортні документи, на підставі яких було здійснено відвантаження товару (п.п. 2.1.5 договору).

Згідно з п.п. 2.2.3 договору замовник зобов'язується при прийнятті товару підписувати відповідні документи (акт прийняття, накладну ті ін.). Передача товару за якістю та кількістю перевіряється безпосередньо представниками замовника та постачальника та оформлюється накладною

Умовами п.п. 2.2.4 договору встановлено обовязок замовника сплачувати вартість товару у відповідності та в порядку, передбаченому даним договором.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що ціна товару визначається відповідно до прейскуранта постачальника, діючого на день подачі заявки. Ціна товару зазначається в накладних з урахуванням доставки товару в межах міста Одеси та включає податок на додану вартість (ПДВ).

У п. 4.3 договору встановлено, що оплату вартості товару замовник проводить виходячи із фактично отриманої кількості товару, відповідно до цін, які вказані у накладних. Замовник зобов'язується оплатити постачальнику вартість отриманого товару на протязі п'яти календарних днів з моменту фактичного отримання товару. При цьому, строк для оплати рахується починаючи з дати передачі товару, яка вказана у накладній.

На виконання умов вищезазначеного договору, протягом періоду існування договірних стосунків між сторонами, ТОВ "Одеський м'ясопереробний завод" передало, а повноважним представником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 отримано товар на загальну суму 44871,88 грн. (з урахуванням сальдо 18080,78 грн.), що підтверджується видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків за перше півріччя 2011 року, які підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Між тим, в порушення вимог договору №95, відповідач за фактично отриманий товар розрахувався частково, сплативши лише 22871,95 грн.

Отже, станом на 30.06.2011 року, за відповідачем рахується заборгованість перед ТОВ "Одеський м'ясопереробний завод" за фактично отриманий товар за договором №95 від 19.05.2011р. у розмірі 21999,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобовязань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором № 95 від 19.05.2011р.,штрафу, пені та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором поставки №95 від 19.05.2011р., а саме несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за фактично отриманий товар, в звязку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед ТОВ "Одеський м'ясопереробний завод" у розмірі 21 999,93 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ТОВ "Одеський м'ясопереробний завод" в частині стягнення суми боргу у розмірі 21 999,93 грн., підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 6.2 договору №34 встановлено, що у випадку несвоєчасної та/або неповної сплати вартості отриманого товару замовник зобов'язується сплатити постачальнику пеню в наступних розмірах:

- за просрочку платежу від 1 до 10 календарних днів - 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення;

- за прострочку платежу більше 10 календарних днів - 2% від суми заборгованості за кожен день просрочки.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором, згідно з частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Отже, із вищевикладеного вбачається, що суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічна думка викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056.

Таким чином, суд дійшов висновку, що передбачена пунктом 6.2 договору №95 від 19.05.2011р. пеня у розмірі 2 % за прострочку платежу більше 10 календарних днів не суперечить нормам чинного законодавства та правомірно застосована позивачем.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 39,78 грн. за період з 30.06.2011р. по 01.08.2011р., що становить 33 дня, а також те, що сторонами встановлено саме такий вид штрафної санкції та її розмір, що цілком узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України та ніяким чином не суперечить нормам діючого законодавства України, суд вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що при затримці оплати вартості отриманого товару більш ніж на 30 днів постачальник має право стягнути з замовника додатково до суми вищевказаної пені - штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого замовником товару.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем штрафу у розмірі 4399,99 грн., здійсненого відповідно до п. 6.3 договору №95 від 19.05.2011р. за прострочку сплати товару більш ніж 30 днів, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 59,67 грн. за період прострочення - з 30.06.2011р. по 01.08.2011р., вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Одеський м'ясопереробний завод" та стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 21 999,93 грн., пені у розмірі 39,78 грн., штрафу у розмірі 4 399,99 грн. та 3% річних у розмірі 59,67 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський м'ясопереробний завод" (65013, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 235, код ЄДРПОУ 33970605, п/рахунок № 26008054401495 в Південному ГРУ Приватбанку, МФО 328704), 21999/двадцять одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять/грн. 93 коп. основного боргу, 4399/чотири тисячі триста дев'яносто дев'ять/ грн. 99 коп. штрафу, 39/тридцять дев'ять/грн. 78 коп. пені, 59/п'ятдесят дев'ять/грн. 67 коп. 3% річних , 264/двісті шістдесят чотири/грн. 99 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 31.10.2011р.