Рішення № 19024288, 31.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2011 р.Справа № 3/17-3438-2011 За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ"; Приватного підприємства "Виробнича компанія "БОН-ПЛЮС"

про визнання недійсним договору комісії

Суддя Дяченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3, представник за довіреністю

Від відповідачів: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ" та Приватного підприємства "Виробнича компанія "БОН-ПЛЮС", в якій просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір комісії № 12 від 23.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ" та Приватним підприємством "Виробнича компанія "БОН-ПЛЮС".

Представники відповідачів у судові засідання не зявилися, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надали, відповідачі свого права на захист не використали, хоч і повідомлялися про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчать довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, видані станом на 27.09.2011 року. З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України. При цьому, судом також враховується факт отримання копії ухвали суду від 05.10.2011р.(а.с. 67) представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ", яку йому було вручено під особистий підпис представником позивача, однак вказаний відповідач будучи обізнаним про час і місце проведення наступного судового засідання свого права на захист не реалізував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

20 квітня 2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №11, згідно якого Продавець продає, а Покупець купує установку вакуумної металізації УВН2-1200, призначену для нанесення металевих покриттів у вакуумі на плоскі вироби 1 комплект згідно специфікації, що вказана у додатку №1 (Товар), на умовах, що визначені у договорі.

У відповідності до положень п. п. 3.3, 3.4 договору Покупець розраховується за товар з відстроченням платежу, який складається з десяти рівних частин: по 20000 грн. кожні 30 календарних днів починаючи з першого платежу; право власності на товар до моменту сплати Продавцю Покупцем повної вартості товару зберігається за Продавцем.

На виконання умов договору 30.04.2011р. Продавцем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 фактично передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ" прийнято установку вакуумної металізації УВН2-1200 в комплекті, що підтверджується копією акту приймання-передачі матеріальних цінностей №1 (а.с. 11).

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, договірних зобовязань по сплаті вартості отриманого товару Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ" не виконало.

23 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ" (Комітент) та Приватним підприємством "Виробнича компанія "БОН-ПЛЮС" (Коміссіонер) було укладено Договір комісії №12, згідно якого Комітент доручив Комісіонеру, а Комісіонер зобовязався в його інтересах продати товар (установку вакуумної металізації УВН2-1200 в комплекті) згідно додатку №1. За умова п. 1.2 договору комісії Комітент також доручив Комісіонеру після укладення договору купівлі-продажу товару оформити на нього митну документацію для відправлення, упакувати, завантажити, маркувати, сертифікувати, здійснити його гарантійне обслуговування та доставку покупцю, а також застрахувати товар на час його перевезення.

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ґрунтуються на відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ" правових підстав на розпорядження установкою вакуумної металізації УВН2-1200, яка була передана товариству за умовами договору купівлі-продажу №11 від 20 квітня 2011 року, оскільки в силу п. 3.4 даного договору право власності на товар до моменту сплати Продавцю Покупцем повної вартості товару зберігається за Продавцем. У звязку з чим, позовні вимоги направлено на визнання договору комісії № 12 від 23.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ" та Приватним підприємством "Виробнича компанія "БОН-ПЛЮС" недійсним з моменту укладення.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В свою чергу, відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, правові підстави для володіння установкою вакуумної металізації УВН2-1200 в комплекті виникли у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ" згідно умов договору купівлі-продажу №11 від 20 квітня 2011 року, укладеного з позивачем. Однак, в силу п. 3.4 даного договору право власності на товар до моменту сплати ТОВ "ТРОІЦА СТРОЙ" повної вартості товару зберігається за позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Докази, що засвідчують сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ" вартості установки вакуумної металізації УВН2-1200 в комплекті у матеріалах справи відсутні, більш того, як вбачається з письмових пояснень представника позивача, на виконання умов договору ТОВ "ТРОІЦА СТРОЙ" не проведено жодного платежу.

Таким чином, у розумінні п. 3.4 договору купівлі-продажу №11 від 20 квітня 2011 року правових підстав на розпорядження установкою вакуумної металізації УВН2-1200 у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ" не має, власником установки вакуумної металізації УВН2-1200, яка була передана у володіння ТОВ "ТРОІЦА СТРОЙ" на підставі акту приймання-передачі (а.с. 11) є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як встановлено судом, ТОВ "ТРОІЦА СТРОЙ", не будучи власником установки вакуумної металізації УВН2-1200, без згоди позивача, 23 червня 2011 року уклало з Приватним підприємством "Виробнича компанія "БОН-ПЛЮС" договір комісії №12, згідно якого доручило Комісіонеру ПП "Виробнича компанія "БОН-ПЛЮС" продати товар (установку вакуумної металізації УВН2-1200 в комплекті) та здійснити переоформлення документації на установку на нового власника.

З урахуванням приписів ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Таким чином, умови оспорюваного договору, якими передбачається продаж майна, яке належить позивачу, відповідно, без його згоди, засвідчує порушення відповідачами при укладенні 23 червня 2011 року договору комісії №12 вимог ст. ст. 658, 321 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України, згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, згідно ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В силу вимог п. 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В положеннях п. 3 розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” зазначено, що за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення.

Приймаючи до уваги те, що судом встановлено відсутність у ТОВ "ТРОІЦА СТРОЙ" правових підстав для продажу майна, що належало позивачу на момент укладення оспорюваного договору комісії №12 від 23 червня 2011 року та порушення сторонами при укладенні даного договору вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та визнання недійсним договору комісії № 12 від 23.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ" та Приватним підприємством "Виробнича компанія "БОН-ПЛЮС" з моменту укладення.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 85грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір комісії № 12 від 23.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ" (66017, м. Одеса, вул. Багрицького, 10; код 37350670) та Приватним підприємством "Виробнича компанія "БОН-ПЛЮС" (м. Херсон, вул. 200 років Херсону, 38 корп. 2, кв. 29; код 34785418).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОІЦА СТРОЙ" (66017, м. Одеса, вул. Багрицького, 10; код 37350670) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита в сумі 42 (сорок дві)грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Виробнича компанія "БОН-ПЛЮС" (м. Херсон, вул. 200 років Херсону, 38 корп. 2, кв. 29; код 34785418) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита в сумі 42 (сорок дві)грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2011 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д'яченко Т.Г.