Рішення № 19023555, 17.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р.

Справа № 15/17-3700-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі К.О. Міллєр

За участю представників:

від позивача – не з’явився,

від відповідача –Яцук Є.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс” до Одеської залізниці про стягнення 16 562,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Макіївкокс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської залізниці про стягнення 16 562,70 грн., посилаючись на наступне.

01.04.2011 р. ПрАТ „Макіївкокс” відправило кокс доменний по залізничній накладній № 50377019 у 4-х вагонах зі станції Макіївка Донецької залізниці на адресу вантажоодержувача - ТОВ „Нікморсервіс Ніколаєв” (станція призначення - Ніколаєв-вантажний (єксп.) Одеської залізниці).

Як вказує позивач, 02.04.2011 р. на проміжній станції Ясинувата на підставі акту загальної форми № 1631 від 02.04.2011 р. та згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України було проведене комісійне переваження у вагоні № 67899419. При цьому позивач зазначає, що в ході перевірки в спірному вагоні була виявлена недостача вантажу в розмірі 5450 кг, у зв'язку з чим згідно ст. 129 Статуту залізниць України був складений комерційний акт БН № 0697748/39/82 від 02.04.2011р.

Разом з тим позивач вказує, що в розділі „Д” складеного комерційного акту зазначено, що переваження вантажу в вагоні здійснювалось на підставі акта загальної форми у зв'язку з виявленням у вагоні ознак недостачі з докладним описом розміру поглиблення.

Отже, за ствердженнями позивача, з урахуванням норми природної втрати, згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., недостача вантажу в спірному вагоні склала 5 019 кг на загальну суму 16 562,70 грн з ПДВ.

Між тим, як зазначає позивач, кількість і вартість відправленого коксу доменного в спірному вагоні підтверджується рахунком-фактурою вантажовідправника (позивача) № 934ф від 01.04.2011р.

Так, на думку позивача, відсутність „шапки” на поверхні вантажу в спірному вагоні та поглиблення дають підстави вважати, що недостача вантажу в спірному вагоні виникла з вини залізниці, яка не забезпечила збереження вантажу під час перевезення, а також не забезпечила технічну справність вагону (ст. 31 Статуту залізниць).

При цьому, за ствердженнями позивача, навантаження коксу доменного в спірний вагон здійснювалось ПрАТ „Макіївкокс” відповідно до вимог статті 37 Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів, Розділу 2 Технічних умов навантаження і кріплення вантажів.

Крім того позивач вказує, що згідно паргарафу 19 Розділу 1 Технічних умов навантаження і кріплення вантажів контроль за дотриманням вантажовідправниками технічних умов навантаження і кріплення вантажів на відкритому рухомому складі здійснюють працівники залізниці шляхом огляду навантажених вагонів.

Так, на думку позивача, дотримання позивачем вимог навантаження у спірному вагоні підтверджені станцією Макіївка Донецької залізниці, що стало підставою для прийому вантажу до перевезення і видачі квитанції про прийом вантажу № 50377019. При цьому позивач стверджує, що під час прийому вантажу ніяких дір на вагоні не було.

За таких обставин, позивач, посилаючись на ст.ст. 12, 23 Закону України „Про залізничний транспорт”, вважає, що саме відповідач несе відповідальність за незбереження (втрату, псування, нестачу, пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, що закріплено в статтях 110, 113 Статуту залізниць України.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з Одеської залізниці на користь Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс” вартість недостачі коксу доменного в сумі 16 562,70 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-3700-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 43-45).

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.04.2011 р. ПрАТ „Макіївкокс” зі станції Макіївка Донецької залізниці за залізничною накладною № 50377019 відправило на адресу вантажоодержувача - ТОВ „Нікморсервіс Николаїв” кокс доменний у 4-х вагонах. Кількість і вартість відправленого коксу доменного в спірному вагоні підтверджується рахунком-фактурою вантажовідправника (позивача) № 934ф від 01.04.2011р., в якому вартість 1 тони коксу доменного складає 2750,00 грн. (без ПДВ ).

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

З прибуттям вантажу на проміжній станції Ясинувата 02.04.2011 р. на підставі акту загальної форми № 1631 від 02.04.2011 р. та згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України було проведене комісійне переваження у вагоні № 67899419. В ході перевірки у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в розмірі 5450 кг, у зв'язку з чим згідно ст. 129 Статуту залізниць України був складений комерційний акт БН № 0697748/39/82 від 02.04.2011 р. В розділі „Д” вказаного комерційного акту зазначено, що переваження вантажу в вагоні здійснювалось на підставі акта загальної форми у зв'язку з виявленням у вагоні ознак недостачі з докладним описом розміру поглиблення. Навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300 мм. Вантаж марковано вапном. Справа по ходу над 7-м люком воронкоподібне поглиблення розміром 1500 мм х 1500мм до днища вагону, біля лобової стійки щілина розміром 500мм х 200 мм, люк підварений. На момент перевантаження просипання вантажу відсутнє (усунено по прибуттю), складено акт ф. ГУ-106 від 02.04.2011 р. № 29.

Із змісту залізничної накладної № 50377019 вбачається, що завантаження вагону № 67899419 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагону без участі представника залізниці.

Отже, за ствердженнями позивача, вагон № 67899419 прибув на станцію призначення з нестачею вантажу у кількості 5450 кг, що було встановлено комерційним актом, вартість якого позивач визначив згідно рахунку-фактури № 934ф від 01.04.2011р.,

Враховуючи встановлену комерційними актами нестачу, керуючись ст. 130 Статуту залізниць України товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Никморсервіс Миколаїв” вантажовідправнику (ЗАТ "Макіївкокс") передано право на пред’явлення позову, про що наявні відповідні відмітки (переуступний напис) в залізничній накладній № 50377019.

Так, з посиланням на факти виникнення нестачі, встановлені в комерційних актах, на думку позивача, її спричинено з вини Одеської залізниці, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача як перевізника вартість втраченого вантажу.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Ст. 31 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

В ст. 32 Статуту Залізниць України зазначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113, 127 вказаного Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли не з її вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

В ст. 3 ч. 8 Правил складання актів Міністерства Транспорту України № 334 від 28.05.2002 зазначено, що акт загальної форми складається у випадку пошкодження або втрати залізницею перевізних пристосувань. З цього випливає те, що такі пошкодження фіксуються у випадку, коли вони сталися в процесі перевезення, саме про це йдеться в ч. 1 ст. 33: «Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Тому виходячи з вищевикладеного технічна несправність вагону сталася в процесі перевезення, про що було складено акт загальної форми № 1631 від 02.04.2011 року.

З доводів позивача вбачається, що відправником було завантажено, розміщено і закріплено вантаж згідно з параграфами розділу ТУР 2 пар. 1-3, 5, 6, 8, 9 п. 4.1., 4.3., 4.11., 7.1, 7.3, 8.2 Технічних умов правильно, здійснено захисне маркування вантажу вапном, однак наявність поглиблень, що встановлено комерційним актом, свідчить про наявність ознак втрати вантажу в процесі його перевезення.

Згідно зазначених у залізничній накладній № 50377019 (графа 1, 3) даних відправником (позивачем) були застосовані додаткові заходи по збереженню при перевезенні вугілля і вказано : «Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 1-3, 5, 8, 9 п. 4.1, 4.3, 4.11, 7.1, 7.3, 8.2 Прил. 14 СМГС розділу 2 Технічних умов правильно (графа 3).

Отже, за ствердженнями позивача, ним при відправці вантажу у вагоні № 67899419 були виконані всі вимоги діючого законодавства для забезпечення збереженості вантажу під час перевезення, та позивач передав відповідачу для перевезення вугілля в технічно та комерційно справних вагонах при непорушному маркуванні вапном.

Так, виходячи з вищенаведеного, відповідальність за нестачу вантажу згідно чинного законодавства покладається на перевізника - Одеську залізницю, обов’язком якої є надання технічно справних вагонів для перевезення вантажу та забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.

Наведені позивачем у відзиві на позов заперечення стосовно того, що відправник до навантаження вагону №67899419 щілину бачити міг, але заходів по її усуненню не зробив і не відмовився від вказаного вагону, судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищенаведених висновків суду щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов’язків. Більш того, зазначені в акті про технічний стан вагону № 29 розміри щілини (500мм х 200 мм) на думку суду, могли спричинити просипання всього вантажу, а не його частини, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про наявність на момент здійснення навантаження у вагоні щілини.

Ст. 114 Статуту залізниць України визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Як вже зазначалось, в підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивач надав суду рахунок-фактуру № 934ф від 01.04.2011р., підписаний заступником голови правління ЗАТ „Макіївкокс”, в якому зазначена вартість коксу доменного у розмірі 2750,00 грн. (без ПДВ) за 1 тонну продукції.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:

вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:

вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:

мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

З урахуванням викладеного, суд вважає цілком обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок вартості нестачі вантажу, що складає 16 562,70 грн. (5019 кг х 2750 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Макіївкокс” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс” до Одеської залізниці про стягнення 16 562,70 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Одеської залізниці (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 01071315; п/р № 26003000001 в Одеській філії АБ “Експрес-Банк”, МФО 328801) на користь Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1; код ЄДРПОУ 32598706; п/р 26004198061891 у Донбаській філії ПАТ “Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593) вартість нестачі коксу доменного в сумі 16 562/шістнадцять тисяч п’ятсот шістдесят дві/грн. 70 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 165/сто шістдесят п’ять/грн. 63 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2011 р.