Рішення № 19022783, 26.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.11 Справа№ 5015/5987/11

За позовом: приватного підприємства "Дніпро-Захід", м. Львів,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Зубра-Центр", м. Львів,

про: стягнення 607,31 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1 довіреність від 01.08.2011 р.,

відповідача:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства "Дніпро-Захід" до товариства з обмеженою відповідальністю "Зубра-Центр" про стягнення 607,31 грн. Ухвалою від 13.10.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.10.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №119-п від 01.04.2008 р. не здійснив оплату за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 482,93 грн. Крім того, відповідачу нараховано 5,62 грн. пені, 84,99 грн. інфляційних втрат, 33,77 грн. 3% річних.

В судове засідання від 26.10.2011 р. позивач подав заяву (вх. №24656/11 від 26.10.2011 р.), якою відмовився від позову в частині стягнення 5,62 грн. пені та 100 грн. боргу у звязку з оплатою (підтверджується банківською випискою від 12.10.2011 р.). Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача 382,93 грн. боргу, 84,99 грн. інфляційних втрат, 33,77 грн. 3% річних.

В судове засідання представник відповідача не зявився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.10.2011 р., причин неприбуття не повідомляв, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №119-п від 01.04.2008 р. (надалі Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобовязується передати у власність покупця (відповідач у справі) товар, а покупець зобовязується прийняти і оплатити товар в асортименті (номенклатурі), в кількості та за ціною у відповідності з рахунками та накладними.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товару на суму 529,58 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №РНЛ-020663 від 11.06.2009 р.

Сторонами проведено звірку взаємних розрахунків, про що складено відповідний акт. Згідно з цим актом заборгованість відповідача перед позивачем станом на 20.10.2011 р. становить 382,93 грн. Доказів погашення заборгованості в сумі 382,93 грн. відповідачем не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з пунктом 3.1 Договору покупець здійснює оплату товару протягом 21 календарних днів з моменту його отримання.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірного обовязку підтверджено, строк виконання зобовязання між сторонами встановлено, у відповідача виник обовязок з такої оплати, а тому вимоги позивача про стягнення 382,93 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 84,99 грн. 3% річних, 33,77 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з частиною 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України господарський суд про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Вислухавши представника позивача, розяснивши наслідки вчинення таких дій, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про припинення провадження у справі в частині відмови від позову, оскільки ця дія не суперечить чинному законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів. Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5,62 грн. пені та 100,00 грн. боргу потрібно припинити.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати в частині відмови від позову залишаються за позивачем, в решті підлягають стягненню із відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зубра-Центр" (юридична адреса: вулиця Галицька, будинок 52-А, місто Бібрка, Перемишлянський район, Львівська область, 81220, фактична адреса: проспект Червоної Калини, будинок 109, місто Львів, 79049; ідентифікаційний код 20771484) на користь приватного підприємства "Дніпро-Захід" (адреса: вулиця Тракт Глинянський, будинок 1, Личаківський район, місто Львів, Львівська область, 79014; ідентифікаційний код 23961110) 382,93 грн. боргу, 84,99 грн. інфляційних втрат, 33,77 грн. 3% річних, 84,25 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 194,94 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.В решті позовних вимог припинити провадження у справі в частині стягнення 100,00 грн. основного боргу та 5,62 грн. пені.

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.