Рішення № 19022490, 18.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 16/125-11

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полар», м. Маріуполь

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМС Алюмініум - Україна»,

м. Бровари

про стягнення 29 283,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 14.10.2011р. (представник);

від відповідача: не зявився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полар»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою (Вх. №суду 4014 від 30.09.2011р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМС Алюмініум - Україна»(далі відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 27 269,18 грн., 1 459,10 грн. пені, 273,78 грн. інфляційних, 281,74 грн. 3% річних, а всього 29 283,80 грн. та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 03.10.2011р. порушено провадження у справі № 16/125-11 та призначено її розгляд на 18.10.2011р. о 10 год. 00 хв.

Позивач в судовому засіданні 18.10.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання 18.10.2011р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 03.10.2011р., яку відповідач отримав 11.10.2011р., про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення. Витребувані документи (п. 4 ухвали від 03.10.2011р.) відповідач суду не надав.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 03.10.2011р. про порушення провадження у справі, яку відповідач отримав під підпис, зазначена ухвала суду направлялась за адресою відповідача, зазначеною у витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.10.2011р. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полар»(«Постачальник»далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПМС Алюмініум - Україна»(«Покупець» далі відповідач) 15.03.2011р. було укладено Договір поставки № 25 (надалі Договір), згідно якого позивач зобовязується передати у власність відповідача товар, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1 Договору).

Ціна одиниці товару та ціна товару вказані у рахунках-фактурі та видатковій накладній (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору, загальна сума цього договору визначається згідно з сумою всіх видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору.

Позивач свої договірні зобовязання виконав належним чином та поставив відповідачу товар всього на суму 27 269,18 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000049 від 23.03.2011р. на суму 6 066,62грн.; № РН-0000051 від 23.03.2011р. на суму 6 685,62грн.; № РН-0000050 від 23.03.2011р. на суму 14 516,94грн. Про приймання товару по вказаним видатковим накладним свідчить підпис представника відповідача Ковтун О.В.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем (а саме його представником Ковтун О.В.) товару підтверджується наявною в матеріалах справи (доданою до позовної заяви) копією Довіреності на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «ПМС Алюмініум - Україна») № 56 від 21.03.2011р.

Згідно п. 2.4 Договору, відповідач здійснює оплату на користь позивача в розмірі 100% оплати вартості партії товару на протязі 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Позивач на підставі договору виставляв відповідачу рахунки фактури: № СФ-0000069 від 21.03.2011р. на суму 6 066,62 грн.; № СФ-0000071 від 21.03.2011р. на суму 6 685,62 грн.; № СФ-0000070 від 21.03.2011р. на суму 14 516,94 грн. Всього на загальну суму 27 269,18 грн., які відповідачем оплачені не були.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобовязання належним чином, претензій щодо якості поставленого товару від відповідача не надходило.

Відповідач свої договірні зобовязання щодо оплати отриманого від позивача товару, в порушення п. 2.4 спірного договору не виконав, борг у розмірі 27 269,18 грн. не сплатив.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовною заявою у відповідача перед позивачем за Договорм № 25 від 15.03.2011р. рахується заборгованість у розмірі 27 269,18 грн.

Позивач направляв на адресу відповідача вимогу, в якій просив відповідача протягом семи днів з моменту отримання зазначеної вимоги сплатити заборгованість за надану продукцію відповідно до Договору поставки продукції № 25 від 15.03.2011р. та штрафні санкції, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (претензія та докази її направлення в матеріалах справи).

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В результаті невиконання відповідачем зобовязань щодо своєчасної оплати поставленого товару на підставі договору поставки № 25 від 15.03.2011р. за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить 27 269,18 грн.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обовязок доказування та заперечування покладається на сторони.

Відповідач у судове засідання не зявився (хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, яку відповідач отримав), відзиву або доказів оплати поставленого позивачем товару суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 27 269,18 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 27 269,18 грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 4.3 Договору, при порушенні строку відповідачем порядку і термінів сплати, передбачених п. 2.4 даного Договору, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу по оплаті за товар за кожен день прострочення платежу до моменту належного виконання.

Позивачем на підставі п. 4.3 Договору здійснено нарахування пені на суму боргу, розмір якої становить 1 459,10 грн., згідно розрахунку позивача пеня нарахована за період з 23.05.2011р. по 25.09.2011р. (за 126 днів).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 273,78 грн. за період з 01.06.2011р. по 01.09.2011р. та 3% річних в розмірі 281,74 грн. за період з 23.05.2011р. по 14.09.2011р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, щодо розрахунку інфляційних втрат, наданому позивачем до позову, то господарський суд перевіривши його, вважає необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться “ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).

Враховуючи вищевикладене, строки виникнення зобовязання з оплати, період нарахування інфляційних втрат, за який нараховується інфляція з урахуванням заявленого позивачем періоду, вимоги частини 2 статті 625 ЦК України, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат і дійшов до висновку, що інфляційного збільшення суми боргу за вказаний позивачем період не було. Отже, в частині позовної вимоги щодо стягнення інфляції в розмірі 273,78 грн. суд відмовляє позивачу.

Одночасно, перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу за період з 23.05.2011р. по 14.09.2011р., господарський суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 257,75 грн. 3% річних (кількість днів за вказаний позивачем період становить 115 днів, а не 126 днів, як зазначив позивач). В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 23,99грн. 3% річних (281,74грн. 257,75грн.), суд відмовляє позивачу.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково у розмірі: 27 269,18 грн. основної заборгованості, 1 459,10 грн. пені та 257,75 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМС Алюмініум - Україна»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, 2, код ЄДРПОУ 25566085, р/р 26009302008100 у ВАТ ВТБ Банк м. Київ, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полар»(87507, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, буд. 206, код ЄДРПОУ 31825590, р/р 26002054000972 в МФ ПриватБанк, МФО 335429) 27 269 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят девять)грн. 18 коп. основної заборгованості, 1 459 (одна тисяча чотириста пятдесят девять) грн. 10 коп. пені, 257 (двісті пятдесят сім) грн. 75 коп. 3% річних, а також 289 (двісті вісімдесят девять) грн. 86 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 60 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О.Христенко