Рішення № 19022349, 06.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2011 р. Справа № 25/067-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112», Київська область, м. Бровари

до Приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет», Київська область, м.Бровари

про стягнення 1363754,90 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 14.06.2011 №561);

ОСОБА_2 (довіреність від 14.06.2011 №562);

відповідача - не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112»(далі - Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет»(далі - Відповідач) про стягнення 1363754,90грн., з яких: 1104899,70 грн. основний борг, 206988,49грн. інфляційні втрати та 51866,71грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем грошових зобовязань за Договором про оренду нежитлового приміщення від 29.12.2001 № 1/37, Договором про спільне використання технологічних мереж від 02.07.2007 № б/н та Договором про надання послуг з опалення орендованого приміщення від 31.10.2008 № 31/10/08.

Відповідачем наявність заборгованості за вказаними договорами в цілому не заперечується, проте, заперечується її розмір, заявлений до стягнення, а також заявлено застосування наслідків спливу позовної давності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.06.2011 порушено провадження у справі № 25/067-11 та призначено її до розгляду на 14.07.2011.

13.07.2011 за вхідним № 9540 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи у звязку із неможливістю належного та своєчасного виконання ухвали суду від 29.06.2011.

Представник Позивача у судове засідання 14.07.2011 зявився, позовні вимоги підтримав повністю, вимоги ухвали суду від29.06.2011 виконав частково.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання 14.07.2011 не забезпечив, вимоги ухвали суду від29.06.2011 не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2011 розгляд справи відкладено на 28.07.2011.

Представник Позивача у судове засідання 28.07.2011 зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Відповідача у судове засідання 28.07.2011 зявився, позов не визнав, подав клопотання щодо відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 28.07.2011 оголошено перерву до 11.08.2011.

01.08.2011 за вхідним № 10493 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання Позивача про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання задоволено. Представник Позивача ознайомився з матеріалами справи.

11.08.2011 за вхідним № 11045 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням уповноваженого представника Відповідача на стаціонарному лікуванні.

За клопотанням представника Позивача ухвалою від 11.08.2011 продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 08.09.2011 та відкладено розгляд справи на 25.08.2011, явку представників сторін визнано обовязковою.

Представник Позивача у судове засідання 25.08.2011 зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Відповідача у судове засідання 25.08.2011 зявився, позов не визнав.

У судовому засіданні 30.06.2011 оголошено перерву до 06.09.2011.

06.09.2011 за вхідним № 12198 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи у звязку із загостренням хвороби та перебування на лікуванні уповноваженого представника Відповідача.

06.09.2011 за вхідним № 12211 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява Відповідача про застосування строку позовної давності.

Представники Позивача у судове засідання 06.09.2011 зявились, позовні вимоги підтримали повністю.

Представник Відповідача у судове засідання 06.09.2011 не зявився, про причини неявки суд повідомив, відзив на позовну заяву не надіслав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.09.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, керуючись законом, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (за договором - Орендодавець) та Відповідачем (задоговором - Орендар) укладено договір про оренду нежитлового приміщення від 29.12.2001 № 1/37 (далі Договір № 1), відповідно до якого Орендодавець здає Орендарю нежитлове приміщення за адресою: м. Бровари, вул. Щолківська, 2, площею 3000 кв.м. (пункт 1.1. Договору).

30.04.2007 між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду до Договору відповідно до умов якої сторони погодили нову площу за Договором, що становить 1937,3 кв.м., починаючи з 30.04.2007.

Згідно пункту 1. Додаткової угоди від 01.10.2006 № б/н до Договору № 1 орендна плата 01.12.2006 буде становити з ПДВ 15 грн. за 1 кв.м.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Дослідивши Договір № 1 (оригінал оглянутий судом у судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи), з урахуванням положень статті 180 Господарського кодексу України, статей 638 - 639, 901 907 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що Договір № 1 є укладеним, так як сторони в належній формі дійшли згоди щодо усіх істотних умов Договору № 1, що засвідчено підписами повноважних представників сторін та скріплено їх печатками.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.11.2008 №20828658, виданого Комунальним підприємством Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації»право власності на майно, що передавалось за Договором № 1 Відповідачу, зареєстроване в бюро технічної інвентаризації на підставі Наказу органу Фонду державного майна від 08.09.1993 № 43-АТ за Відкритим акціонерним товариством «Мостобуд».

Відповідно до Передавального акту майна, коштів, майнових прав та обовязків, що передаються від Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»- «Мостобудівельний загін № 112»до його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112»та Витягу з інвентаризаційної відомості майна, що передано у власність Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»Позивач правомірно володів майном, яке передавалося в оренду за Договором № 1 Відповідачу.

Відповідно до умов Додаткових угод та Договору № 1 у Відповідача виник обовязок сплачувати орендну плату щомісячно за формулою 15грн. Х 1937,3 кв.м. = 29059,50 грн.

Проте, обовязок по сплаті орендної плати Відповідачем не виконувався у повному обсязі, у звязку з чим, за ним утворилася заборгованість у сумі 988023,00 грн., за період з лютого 2008року по квітень2011року, про що свідчать додані до позовної заяви рахунки-фактури, що виставлені Позивачем та акти здачі приймання робіт (надання послуг), підписані вповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток (копії наявні в матеріалах справи) (а.с.№ 56-123, Т.1).

Згідно виписки Броварського безбалансового відділення ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»на виконання зобовязання за Договором № 1 Відповідач частково сплачував Позивачу за оренду приміщення в період з 2001 року по 2007 рік (копія наявна в матеріалах справи).

Згідно реєстру розрахункових документів між Позивачем та Відповідачем з 01.01.2004 по 07.07.2011, виданою Київською регіональною дирекцією АТ «Райфайзен банк Аваль»на виконання зобовязання за Договором № 1 Відповідач частково сплачував кошти Позивачу в період з 2004 року по 2011 рік за оренду приміщення (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України нижче вказані документи, оскільки вони підписані уповноваженими особами та скріплені відбитками печаток, беруться судом до уваги у якості письмових доказів.

Акти здачі приймання робіт (надання послуг) та виставлені Позивачем рахунки-фактури з лютого 2008 року по квітень2011року у якості письмових доказів надання послуг по Договору № 1 Позивачем та належним шляхом оформленого прийняття послуг Відповідачем.

Акт звіряння взаєморозрахунків, складений між Позивачем і Відповідачем, за період з01.01.2010 по 28.02.2011 у якості письмового доказу визнання Відповідачем заборгованості за Договором № 1.

Виписку Броварського безбалансового відділення ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»та реєстр розрахункових документів між Позивачем та Відповідачем з 01.01.2004 по 07.07.2011, виданий Київською регіональною дирекцією АТ«Райфайзен банк Аваль», зважаючи на відсутність у них відомостей про оплату орендних платежів за Договором № 1 за спірний період у якості письмових доказів наявності заборгованості Відповідача у сумі 988023,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представників сторін та докази досліджені судом (наявні в матеріалах справи), суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 988023,00 грн. основної заборгованості по орендних платежах є доведеною, обґрунтованою, Відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобовязання, то на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з Відповідача 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 48734,20 грн. 3% річних, 197115,07грн. інфляційних втрат.

Відповідно до розрахунку, долученому до матеріалів справи, сума 3 % річних та інфляційних втрат нарахована Позивачем вірно, а тому, позовні вимоги про стягнення 48734,20 грн. 3%річних та 197115,07 інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Між Позивачем (за договором Власник мереж) та Відповідачем (задоговором - Користувач) укладено договір про спільне використання технологічних мереж від 02.07.2007 №б/н (далі - Договір № 2) відповідно до якого Власник мереж зобовязується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача, а Користувач своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інших послуг відповідно до умов Договору (пункту 1.1. Договору № 2).

Згідно частини 2 пункту 4.1. Договору № 2 плата за використання електричних мереж Власника вноситься Користувачем на підставі рахунка, одержаного від Власника мереж.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Дослідивши Договір № 2 (оригінал оглянутий судом у судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи), з урахуванням положень статті 180 Господарського кодексу України, статей 638 - 639, 901 907 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що Договір № 2 є укладеним, так як сторони в належній формі дійшли згоди щодо усіх істотних умов Договору № 2, що засвідчено підписами повноважних представників сторін та скріплено їх печатками.

Відповідно до умов Договору № 2 у Відповідача виник обовязок сплатити вартість послуг наданих Власником мереж на підставі виставлених ним рахунків.

Проте, вказаний обовязок у повному обсязі Відповідачем не був виконаний, у звязку з чим, за ним утворилася заборгованість у сумі 1200,52 грн., за липень 2009 року, про що свідчить доданий до позовної заяви акт здачі приймання робіт (надання послуг) та виставлений Позивачем рахунок-фактура, підписані вповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток (копії наявні в матеріалах справи) (а.с. № 124-125, Т.1).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України нижче вказані документи, оскільки вони підписані уповноваженими особами та скріплені відбитками печаток, беруться судом до уваги у якості письмових доказів.

Акт здачі приймання робіт (надання послуг) та виставлений Позивачем рахунок-фактура за липень 2009 року у якості письмових доказів надання послуг по Договору № 2 Позивачем та належним шляхом оформленого прийняття послуг Відповідачем.

Акт звіряння взаєморозрахунків, складений між Позивачем і Відповідачем, за період з01.01.2010 по 28.02.2011 у якості письмового доказу визнання Відповідачем наявності заборгованості перед Позивачем.

Виписку Броварського безбалансового відділення ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»та реєстр розрахункових документів між Позивачем та Відповідачем з 01.01.2004 по 07.07.2011, виданий Київською регіональною дирекцією АТ«Райфайзен банк Аваль», зважаючи на відсутність у них відомостей про оплату платежів за Договором № 2 за липень2009року у якості письмових доказів наявності заборгованості Відповідача у сумі 1200,52 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 7.6. Договору № 2 оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється окремим платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка в 10-денний термін з дати отримання рахунка.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представників сторін та докази досліджені судом (наявні в матеріалах справи), суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 1200,52 грн. основної заборгованості по сплаті за Договором № 2 є доведеною, обґрунтованою, Відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобовязання за Договором № 2, то на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з Відповідача 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 67,00 грн. 3% річних, 243,48грн. інфляційних втрат.

З метою всебічного, повного і обєктивного розгляду обставин справи, суд здійснив власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, відповідно до якого встановив їх правильний розмір, а саме: 66,11 грн. 3 % річних та 232,90 грн. інфляційних втрат, а тому, вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 66,11 грн. 3 % річних та 232,90 грн. інфляційних втрат.

Між Позивачем (за договором Виконавець) та Відповідачем (задоговором - Споживач) укладено договір про надання послуг з опалення орендованого приміщення від 31.10.2008 №31/10/08 (далі - Договір № 3) відповідно до якого Виконавець зобовязується надати Споживачеві послуги з опалення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Бровари, вул. Щолківська, 2, а Споживач зобовязується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 1.3. Договору № 3 тарифи на послуги встановлюються виходячи з фактичних затрат на вироблення теплової енергії, але не вище вартості, встановленої КП «Броваритеплоенергомережа».

Пунктом 2.1. Договору № 3 встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 2.2. Договору № 3 Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Виконавцю вартість зазначеної в Договорі № 3 кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно пункту 2.3. Договору № 3 ціна 1 куб.м. опалювального обєму виставляється виходячи з фактичних затрат на вироблення теплової енергії і розраховується щомісячно згідно калькуляції, які є невідємною частиною Договору № 3.

Згідно пункту 7.1. Договору № 3 встановлено, що Договір № 3 набирає чинності з дня початку опалювального періоду, а саме: з 01.11.2008 і діє до закінчення опалювального періоду -15.04.2009. Договір № 3 вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмового заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Дослідивши Договір № 3 (оригінал оглянутий судом у судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи), з урахуванням положень статті 180 Господарського кодексу України, статей 638 - 639, 901 907 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що Договір № 3 є укладеним, так як сторони в належній формі дійшли згоди щодо усіх істотних умов Договору № 3, що засвідчено підписами повноважних представників сторін та скріплено їх печатками.

Відповідно до Договору № 3 та у відповідності до калькуляцій витрат по обігріву 1 куб.м. адміністративно-побутових корпусів на виробничій базі Мостозагону № 112 у Відповідача виник обовязок по сплаті наданих послуг Позивачем.

Проте, вказаний обовязок Відповідачем був виконаний частково, у звязку з чим, за ним утворилася заборгованість у сумі 115676,18 грн., за січень 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, про що свідчать додані до позовної заяви акти здачі приймання робіт (надання послуг) та виставлені Позивачем рахунки-фактури, підписані вповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток (копії наявні в матеріалах справи) (а.с. № 126-137, Т.1).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України нижче вказані документи, оскільки вони підписані уповноваженими особами та скріплені відбитками печаток, беруться судом до уваги у якості письмових доказів.

Акти здачі приймання робіт (надання послуг) та виставлені Позивачем рахунки-фактури за грудень 2009 року, січень 2009 року, січень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року у якості письмових доказів надання послуг по Договору № 3 Позивачем та належним шляхом оформленого прийняття послуг Відповідачем.

Акт звіряння взаєморозрахунків, складений між Позивачем і Відповідачем, за період з01.01.2010 по 28.02.2011 у якості письмового доказу визнання Відповідачем заборгованості за Договором № 3.

Виписку Броварського безбалансового відділення ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»та реєстр розрахункових документів між Позивачем та Відповідачем з 01.01.2004 по 07.07.2011, виданий Київською регіональною дирекцією АТ«Райфайзен банк Аваль», зважаючи на відсутність у них відомостей про оплату платежів за Договором № 3 за спірний період у якості письмових доказів наявності заборгованості Відповідача у сумі 115676,18грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представників сторін та докази, досліджені судом (наявні в матеріалах справи), суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 115676,18 грн. основної заборгованості по сплаті за Договором № 3 є доведеною, обґрунтованою, Відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобовязання за Договором № 3, то на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з Відповідача 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 3065,51 грн. 3% річних, 9629,94грн. інфляційних втрат.

Зважаючи на здійснений судом перерахунок та у звязку з відсутністю у суду достатніх правових підстав для виходу за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення 3065,51 грн. 3% річних та 9629,94грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Крім того, у матеріалах справи міститься заява Відповідача про застосування строків позовної давності та клопотання Позивача про відновлення строків позовної давності.

Розглянувши вище зазначені заяву Позивача та клопотання Відповідача, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Між Позивачем та Відповідачем підписано Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 28.02.2011 за Відповідачем існує заборгованість у розмірі 1038491,78 грн. Зважаючи на те, що акт підписаний повноваженими особами сторін та скріплений печатками останніх, суд бере до уваги вищезазначений акт взаєморозрахунків в якості доказу того, що Відповідач борг у розмірі 1038491,78 грн. визнає та станом на розгляд справи Відповідач борг не сплатив, що змусило Позивача звернутися до господарського суду Київської області.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.

При цьому слід зазначити, що правочин, для якого вимагається письмова угода, вважається вчиненим, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, зважаючи на те, що відповідно до норм цивільного законодавства, вчинення правочину передбачає настання правових наслідків, що обумовлені ним, підписання акта звірки стану розрахунків, вважається дією, яка свідчить про визнання боргу та є підставою для переривання перебігу позовної давності.

З урахування вище зазначеного суд задовольняє клопотання Позивача про відновлення строків позовної давності та відмовляє в задоволенні заяви Відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, досліджені судом докази та пояснення представників Позивача та Відповідача у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 1104899,70 грн. основної заборгованості, 206977,91 грн. інфляційних втрат та 51865,82 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на Позивача та Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31785752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112»(07400, Київська область, м. Бровари, вул.Щолківська, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22202218)1104899(один мільйон сто чотири тисячі вісімсот девяносто девять)грн. 70 коп. основноїзаборгованості, 51865 (пятдесят одна тисяча вісімсот шістдесят пять) грн. 82 коп. 3 % річних, 206977(двісті шість тисяч девятсот сімдесят сім) грн. 91 коп. інфляційних втрат, 13636(тринадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 18 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 12.09.2011.